Решение № 103094874, 10.02.2022, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 302/1150/21

Провадження № 2/936/241/2021

10.02.2022 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі

головуючого - судді Павлюк С.С.

з участю секретаря с/з Івановій Н.В.

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Воловець цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 поданої в інтересах ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради, ОСОБА_3 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за законом,

В С Т А Н О В И В:

представник позивача звернувся в Міжгірський районний суд із позовною заявою до відповідачів про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини за законом. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що батьком позивача ОСОБА_2 був ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який доводився рідним братом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , колишнього жителя АДРЕСА_1 . Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.02.2018 встановлено факт, що ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_5 . Батько позивачки помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки спадкоємців першої черги у ОСОБА_5 на день його смерті не залишилося, то право на спадкування за законом перейшло до другої черги спадкоємців, до яких належить позивач ОСОБА_2 за правом представлення після смерті батька. Під час розгляду судом справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні дорогою та відшкодування моральної шкоди, відповідач надав суду заперечення на позов, до якого долучив копію заповіту від 09.03.2006 складеного нібито ОСОБА_5 та посвідченого секретарем Присліпської сільради Сирохман М.М. та зареєстрованого в реєстрі за №8. Згідно заповіту ОСОБА_5 заповідав все своє майно - ОСОБА_3 . Вперше позивачка змогла ознайомитися із змістом заповіту 30.09.2016 при ознайомленні із матеріалами справи і в неї виникли підозри щодо його дійсності. В жовтні 2016 позивачка дізналася про те, що ОСОБА_3 звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області із позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 . 03.11.2016 ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , Присліпської сільради, третя особа приватний нотаріус Міжгірського районного нотаріального округу Дунаєв Ю.М. про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсним заповіту та застосування наслідків недійсності заповіту. Позов ОСОБА_3 повністю задоволено, а саме: визнано за ним право власності на земельну ділянку площею 0,07 га в ур. «Біля хати» призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, земельні ділянки площею 0,0694 га в ур. «Біля хати», площею 0,1478 га в ур. «Город», площею 0,0980 га в ур. «Город -2», площею 0,1658 на в ур. «На дорогою» призначені для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться на території с. Присліп, Міжгірського району, Закарпатської області, в порядку спадкування за заповітом померлого ОСОБА_5 , якому ці ділянки належали на праві власності. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати повністю рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.11.2016. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 , проте у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.11.2016 було відмовлено. Це дало змогу ОСОБА_3 на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області у справі від 10.11.2016 оформити право власності на земельні ділянки. Постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 25.07.2018 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 01.03.2017 скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Рішенням Міжгірського районного суду від 06.03.2017 у позові ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 09.03.2006 Присліпською сільською радою було відмовлено. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: рішення Міжгірського районного суду від 10.11.2016 в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,0694 га в урочищі «Біля хати», призначену для ведення особистого селянського господарства скасовано та відмовлено у задоволенні цієї вимоги ОСОБА_3 . Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.03.2017 в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним заповіту і застосування наслідків недійсності заповіту, скасувати повністю постанову Закарпатського апеляційного суду від 22.10.2019 і ухвалити нове рішення, яким задовільнити вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі. Постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.06.2017 в частині вирішення позову про визнання заповіту недійсним та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22.10.2019, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 06.07.2021, яке набрало законної сили 06.08.2021, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Міжгірської селищної ради, третя особа приватного нотаріуса Міжгірського районного нотаріального округу Дунаєва Ю.М. про визнання заповіту недійсним і визнано недійсним заповіт, посвідчений 09.03.2006 секретарем Присліпської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрований за №8, складений від імені ОСОБА_5 . 09.09.2021 ОСОБА_2 звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 10.11.2016 у справі за позовом ОСОБА_3 до Присліпської сільської ради, треті особи: Державна реєстраційна служба Міжгірського районного управління юстиції, Відділ Держгеокадастру у Міжгірському районі Закарпатської області, про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування. Отже, на день смерті ОСОБА_5 18.12.2012 спадкоємці за законом першої черги спадкування були відсутні. Згідно довідки Присліпської сільради від 22.03.2013 року №348 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був постійним мешканцем АДРЕСА_1 , разом з ним на день його смерті в зазначеному будинку ніхто не проживав і не був зареєстрований. Земельні ділянки, які належали ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV-3K №010957 від 30.09.1997 у свій час належали його батькам, т.т. діду і бабі ОСОБА_2 по лінії батька, і перейшли спочатку у володіння ОСОБА_5 після смерті його батьків, так як він єдиний із дітей залишився жити у батьківському будинку, а в подальшому Присліпська сільрада передала ці земельні ділянки ОСОБА_5 у власність. Враховуючи ці обставини, у строк до шести місяців з дня смерті ОСОБА_5 , бажаючи заявити свої права на спадщину ОСОБА_2 зверталася в Присліпську сільраду і хотіла оформити заяву на прийняття спадщини до майна померлого дядька. Однак, представник сільради відмовив ОСОБА_2 у посвідченні такої заяви і повідомила про те, що вона не зможе отримати спадщину ОСОБА_5 , бо останній на випадок своїй смерті залишив заповіт, яким заповів все своє майно на користь іншої особи. Прохання ОСОБА_2 щодо надання можливості на ознайомлення із змістом заповіту секретарем сільради було відхилено з посиланням на нотаріальну таємницю. 30.09.2016 позивачка вперше змогла ознайомитися із змістом заповіту та як зазначено вище домоглася визнання його недійсним в судовому порядку. Отже, у зв`язку із визнанням недійсним заповіту згідно рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 06.07.2021 ОСОБА_2 отримала право на спадкування за законом до майна померлого ОСОБА_5 , однак реалізувати своє право позивачка не має можливості по причині пропуску строку прийняття спадщини. В позасудовому порядку у відповідності до ч. 2 ст. 1272 ЦК України, поновити строк для прийняття спадщини ОСОБА_2 не може, оскільки ОСОБА_3 відмовляється надати відповідну письмову згоду на це. Позивачка просить суд визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за законом.

Розпорядженням голови Міжгірського районного суду Закарпатської області №11 від 20.10.2021 справу передано на розгляд Воловецького районного суду Закарпатської області у зв`язку із неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи.

19.11.2021ухвалою судді Воловецького районного суду Павлюк С.С. цивільну справу прийнято до свого провадження.

07.12.2021 відповідач по справі ОСОБА_3 на електронну адресу суду надіслав відзив на позовну заяву зазначивши, що не згідний з позовними вимогами, оскільки заповіт ОСОБА_5 судом визнано недійсним, всупереч справжній волі заповідача, ОСОБА_5 хотів після своєї смерті все своє майно передати йому. Заповіт визнано недійсним лиш на підставі відсутності підтвердження повноважень вчиняти нотаріальні дії секретарем Присліпської сільської ради Сирохман М.М. ,котра пропрацювала секретарем більш 30 років. У строк визначений законом із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 ніяк не мала отримати спадщину ще і тому, що рідна сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_6 після його смерті ще була жива декілька років, інші рідні брати та сестри ОСОБА_5 померли раніше за нього, у тому числі і його бабуся ОСОБА_7 . Тільки після смерті рідної сестри ОСОБА_5 - ОСОБА_8 із усіх його родичів тільки ОСОБА_2 оскаржувала заповіт. ОСОБА_6 отримав спадщину ОСОБА_5 за законом одразу після його смерті. ОСОБА_6 звертався до нотаріуса отримати спадщину, бо був складений, чинний заповіт. Вважає, що ОСОБА_2 не має права на спадщину ОСОБА_5 і ще і по причині постійних із ОСОБА_5 неприязних відносин.

Представник позивача в судовому засідані позовні вимоги викладенні в позовні заяві підтримав повністю, просив суд їх задоволити.

Представник відповідача Міжгірської селищної ради в судове засідання не з`явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Міжгірської селищної ради, щодо задоволення позовних вимог не заперечують.

В дане судове засіданні відповідач ОСОБА_3 не з?явився, в судовому засіданні, що відбулося раніше, відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області і після його смерті залишилось спадкове майно. Однак, спадкоємці за законом першої черги спадкування були відсутні.

Відповідно до ст.ст.1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

З довідки Присліпської сільської ради Міжгірського району №348 від 22.03.2013 року вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був постійним мешканцем АДРЕСА_1 , разом з ним на день його смерті в зазначеному будинку ніхто не проживав і не був зареєстрований.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а останній доводиться рідним братом її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт кровної спорідненості підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 21.10.2016, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за №00002089040 від 16.02.2010, а також рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.02.2018 по справі №302/102/18, яким, встановлено факт, що позивачка ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_5 .

Батько позивачки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадя про смерть за №00017220884 від 18.10.2016.

Оскільки спадкоємців першої черги у ОСОБА_5 на день його смерті не залишилося, його дружина померла у 1996 році (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадя про смерть за №00017110808 від 16.09.2016), то право на спадкування за законом перейшло до другої черги спадкоємців, до яких належить позивач ОСОБА_2 за правом представлення після смерті батька.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Виходячи з вимог ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 06.07.2021 у справі №302/1000/16-ц, яке набрало законної сили 06.08.2021, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Міжгірської селищної ради, третя особа приватного нотаріуса Міжгірського районного нотаріального округу Дунаєва Ю.М. про визнання заповіту недійсним, визнано недійсним заповіт, посвідчений 09.03.2006 секретарем Присліпської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрований за №8, складений від імені ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до ч. З ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Згідно ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, у зв`язку із визнанням недійсним заповіту згідно рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 06.07.2021 року позивачка ОСОБА_2 отримала право на спадкування за законом до майна померлого ОСОБА_5 . Однак, видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_5 немає можливості, оскільки позивачка ОСОБА_2 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, який передбачений ст. 1270 ЦК України.

Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких - територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради).

Відповідачем у даному спорі є ОСОБА_3 , оскільки 26.03.2013 він звертався до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за майном померлого ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом і в той же час він є спадкоємцем ОСОБА_5 п`ятої черги, оскільки баба відповідача по лінії батька ОСОБА_9 була рідною сестрою ОСОБА_5 .

В позасудовому порядку у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1272 ЦК України, поновити строк для прийняття спадщини ОСОБА_2 не може, оскільки відповідач ОСОБА_3 відмовляється надати відповідну письмову згоду на це.

Згідно роз`яснень наведених в пунктах 20, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Причиною пропуску строку визначеного ст. 1270 ЦК України є те, що позивачка зверталася в Присліпську сільську раду з метою оформлення нотаріально посвідченої заяви про прийняття спадщини, однак їй відмовили в оформленні такої заяви по причині того, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті залишив заповіт, який усував її від права на спадкування.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1ст. 1269ЦК). Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17 жовтня 2018 по справі №681/203/17, у якій зазначено, що вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

На підставі наведеного, приймаючи до уваги те, що позивачка ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом та має право на спадщину, яка відкрилася за померлим ОСОБА_5 , суд приходить до переконання, що позивачкою строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 пропущено з поважних причин, оскільки позивачка у строк до шести місяців з дня смерті ОСОБА_5 бажаючи прийняти спадщину зверталася в Присліпську сільську раду Міжгірського району і хотіла подати заяву на прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_5 однак, у посвідченні такої заяви ОСОБА_2 відмовлено та повідомлено про те, що вона не зможе отримати спадщину ОСОБА_5 , бо останній на випадок своїй смерті залишив заповіт, яким заповів все своє майно на користь іншої особи. Прохання ОСОБА_2 щодо надання можливості на ознайомлення із змістом заповіту секретарем сільради було відхилено з посиланням на нотаріальну таємницю. 30.09.2016 позивачка вперше змогла ознайомитися із змістом заповіту та домоглася визнання його недійсним в судовому порядку, таким чином їй слід визначити додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини за законом.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є обгрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, підлягає до задоволення в повному обсязі.

Вимоги про відшкодування судових витрат не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.стю 213-215, 263-265, 272, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканці АДРЕСА_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Присліп Міжгірського району Закарпатської області, тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини обчислювати з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: вул. Шевченка, 77, смт.Міжгір?я Хустський район, Закарпатська область.

Повний текст рішення виготовлено 10.02.2022 року.

Суддя: Павлюк С.С.