Решение № 102680960, 10.01.2022, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/627/21

Провадження № 2/747/11/22

РІШЕННЯ

іменем України

10.01.2022 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Сердюк Л.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – служба у справах дітей Талалаївської селищної ради, про встановлення тимчасової опіки та піклування над малолітніми та неповнолітніми дітьми, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначає, що вона є матір`ю відповідача ОСОБА_3 та бабусею дітей – ОСОБА_4 , 2007 року народження та ОСОБА_5 , 2008 року народження. Матір дітей – ОСОБА_6 рішенням Автозаводського районного суду м Кременчука від 28.11.2018 року позбавлена батьківських прав. Батько дітей – відповідач ОСОБА_3 – протягом тривалого часу не виконує батьківських обов`язків відносно своїх дітей, не цікавиться їх життям, не приймає участі у їх вихованні, перестав піклуватися про здоров`я своїх синів, їх фізичний духовний та моральний розвиток т а взагалі не цікавиться їх матеріальним становищем, таке невиконання батьківських обов`язків відбувається протягом тривалого часу що свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей. Позивач турбується про подальше життя внуків, неодноразово зверталась до батька дітей намагаючись дану сімейну проблему вирішити в родинному колі, але все виявилось безрезультатним, і позивач вимушена була звертатись до поліції. Відповідач із своїми дітьми не проживає з серпня 2019 року, участі у їх вихованні та утриманні приймає взагалі. Діти проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні, потребують постійного медичного обстеження та лікування, все це здійснюється за рахунок позивачки, яка вимушена брати кредит щоб в повній мірі забезпечити потреби своїх внуків. Чинним законодавством передбачено право бабусі на процесуальне представництво внуків на підставі самого факту близького кровного споріднення без необхідності встановлення опіки, піклування чи призначення її опікуном чи піклувальником, про це зазначено в правовій позиції ВС в постанові № 445/637/16 – ц від 22.12.2018 року. Так як батько участі у вихованні дітей не приймає, рідко телефонує та відвідує дітей, позивач просить суд задовольнити її позов та призначити її тимчасовим опікуном та піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_7 , 2007 року народження, та малолітнім ОСОБА_8 , 2008 року народження, до досягнення ними 18 років, як дітьми, позбавленими батьківського піклування.

Ухвалою від 07 грудня 2021 року відкрито загальне позовне провадженя по справі та призначено підготовче судове засідання на 22 грудня 2021 року. Ухвалою підготовчого судового засідання від 22 грудня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10 січня 2022 року, про що учасники справи повідомлені належним чином. Крім того, судом в підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача та витребувано із служби у справах дітей Талалаївської селищної ради Чернігівської області в межах їх компетенції письмовий висновок про доцільність призначення ОСОБА_1 тимчасовим опікуном та піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_9 , 2007 року народження, та малолітніми ОСОБА_9 , 2008 року народження. У задоволені інших клопотань було відмовлено у зв`язку з їх необґрунтованістю.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали і просили задовольнити, оскільки відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню своїх дітей, не турбується про їх духовний і моральний розвиток, із синами разом не проживає, участі в їх утриманні не приймає. Бабуся повністю утримує дітей, лікує їх, піклується про них, і тому може бути їх опікуном і піклувальником.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, від своїх дітей він не відмовляється, утримує їх по можливості – сплачує аліменти. Сам він не працює, так як хворий на онкологію, лікується періодично. З дітьми не спілкується по тій причині, що його мати постійно провокує конфлікти, коли він приходить до них, і тому, щоб діти цього не бачили, він не приходить до них додому.

Представник третьої особи Сердюк Л.В. в судовому засіданні вважала позов безпідставним, так як опіка та піклування встановлюються над неповнолітніми та малолітніми дітьми, які мають статус дитини- сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Позивач зверталась у 2019 році до служби у справах дітей про призначення її опікуном, рішенням комісії РДА їй було відмолено, щоб не травмувати дітей, їх залишили проживати з бабусею, так як позивач постійно конфліктує з сином з приводу дітей. Влітку 2021 року позивач також зверталась до комісії з прав дитини Талалаївської РДА щодо призначення її опікуном, за день до засідання комісії вона відкликала свою заяву.

Судом під час розгляду справи по суті встановлені фактичні обставини справи, та зміст спірних правовідносин, які підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні і на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі «Батько» зазначено – ОСОБА_3 , в графі «Мати» - ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (повторного) серії НОМЕР_1 від 14.01.2014 р. (а.с. 16). ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі «Батько» зазначено – ОСОБА_3 , в графі «Мати» - ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 28.07.2008 р. (а.с. 17). Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 28.04.2021 року, щодо актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено відомості про батька – ОСОБА_11 , відомості про матір – ОСОБА_1 . Державна реєстрація проведена відповідно до ст 133 СК України (а.с.20-20 зв.). Рішенням Талалаївського районного суду від 15 листопада 2011 року, яке набрало законної сили 29 листопада 2011 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 розірвано, неповнолітніх дітей залишено проживати з батьком (а.с.69). Заочним рішенням Автозаводського районного суду м Кременчука Полтавської області від 28 листопада 2018 року, яке набрало законної сили 09 січня 20198 року, задоволено позов ОСОБА_3 та позбавлено батьківських прав ОСОБА_6 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2007 року народження та ОСОБА_5 , 2008 року народження (а.с.47-48). Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з примусового виконання виконавчого листа № 2-3 від 30.01.2012 р, виданого Талалаївським районним судом про стягнення аліментів з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 2007 р.н. та ОСОБА_5 , 2008 р.н., станом на 01.04.2021 року становить 200 007, 68 грн (а.с.50-51). Рішенням Талалаївського районного суду від 28 травня 2021 року, яке набрало законної сили 06 липня 2021 року, із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1000 (одна тисяча) грн щомісячно, починаючи з 26 квітня 2021 року і до досягнення повноліття (а.с. 41-42). На виконання даного рішення судом виданий виконавчий лист № 747/211/21 (а.с.40). Згідно розрахунку заборгованості за даним виконавчим листом станом на 01.12.2021 року заборгованість складає 266, 67 грн (а.с. 65-65 зв.)

Згідно довідки-характеристики з місця проживання на ОСОБА_3 , виданої старостою Староталалаївського старостинського округу Талалаївської селищної ради від 04.11.2021 року, за час проживання в селі ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивної сторони, веде здоровий спосіб життя, з сусідами та односельцями підтримує дружні стосунки. Останнім часом виникають конфлікти з матір`ю ОСОБА_1 на підставі піклування над дітьми. В конфліктах ОСОБА_3 поводить себе спокійно, урівноважено, намагається донести свою позицію. Своє ставлення до дітей пояснює тим, що бабуся налаштовує дітей проти нього, а вони в свою чергу ображають його нецензурними словами. Після декількох невдалих спроб налагодити спілкування з дітьми особливої активності не проявляє, хоча завжди по першому виклику з`являється для спілкування в старостат, на бесіду до фахівця із соціальних питань. Матеріально допомагає дітям на рівні своїх можливостей, сплачує аліменти, не працює, займається домашнім господарством. (а.с. 22).

Згідно довідки-характеристики з місця проживання на ОСОБА_1 , виданої старостою Староталалаївського старостинського округу Талалаївської селищної ради від 04.11.2021 року, за час проживання в селі ОСОБА_1 з сусідами та односельцями підтримує нейтральні стосунки, у відкриті конфлікти не вступає, займається господарством. Протягом останніх років виникають конфлікти з сином ОСОБА_3 на підставі піклування над дітьми, який проживає окремо від них та за її словами не бажає спілкуватися та піклуватися про дітей. Саме у спілкуванні з сином проявляється її різкий запальний характер. Про сина відгукується негативно, звинувачує його у байдужості до дітей. Неодноразово свідками перепалок були і діти, у яких вони підтримують позицію бабусі. У піклуванні про онуків ОСОБА_1 відзначається активністю та наполегливістю, у їх вихованні застосовує тотальний контроль, що повністю позбавляє їх особистого простору та спілкування з однолітками. (а.с. 23).

Згідно довідки від 04.11.2021 року, виданої виконкомом Талалаївської селищної ради Прилуцького району, на утриманні ОСОБА_1 перебувають її внуки ОСОБА_12 , 2007 року народження, та ОСОБА_13 , 2008 року народження, діти постійно проживають з бабою (а.с.26). Згідно довідки від 04.11.2021 року, виданої виконкомом Талалаївської селищної ради Прилуцького району, ОСОБА_1 на території Староталалаївського старостинського округу має земельну ділянку у приватній власності – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель – 0, 25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0, 17 га (а.с.24). Згідно копії пенсійного посвідчення та довідки до акту огляду медико – соціальної експертної комісії від 26.05.2020 р. ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи загального захворювання (а.с.14-15). Згідно довідки Талалаївської ЦРЛ від 03.03.2020 року ОСОБА_3 знаходиться на обліку у лікаря-онколога та потребує спеціального дороговартістного лікування в умовах ЧМЦСО (а.с.43).

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Талалаївського ВП з приводу того, що її син ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні дітей, не виконує своїх батьківських обов`язків – 21.11.2019 року (а.с.29), 05.02.2020 року (а.с.30), 18.03.2020 року (а.с.32), 04.06.2020 року (а.с.33). З приводу даних звернень т.в.о. начальника Талалаївського ВП письмово роз`яснював ОСОБА_1 про те, що проводилась перевірка по зверненню та складено адміністративні протоколи відносно ОСОБА_3 за ч.1 ст 184 КУпАП. Згідно копії постанови Талалаївського районного суду від 13 лютого 2020 року ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП за малозначністю, винесе но усне зауваження щодо недопустимості вчинення подібних правопорушень в майбутньому (а.с.67 – 67 зв.) Згідно копії постанови Талалаївського районного суду від 23 березня 2020 року ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП за малозначністю, винесе но усне зауваження щодо недопустимості вчинення подібних правопорушень в майбутньому (а.с.66 – 66 зв.) Згідно копії постанови Талалаївського районного суду від 16 червня 2020 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с.68 – 68 зв.). Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що між учасниками справи склались правовідносини з приводу опіки та піклування над дітьми, які регулюються як загальними нормами Цивільного кодексу України, так і спеціальними нормами Сімейного Кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами. Статтею 55 ЦК України встановлено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. У відповідності до положень ч.1 ст. 31 ЦК України малолітня особа – це фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. Фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років є неповнолітньою особою у відповідності до ч.1 ст. 32 ЦК України. Згідно ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування та фізичними особами, які визнані недієздатними. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена, як це передбачає ст. 59 ЦК України. Цивільним кодексом України, а саме частинами 3 і 4 ст. 60 ЦК - суду надано право встановлювати опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Тобто основною умовою для встановлення опіки чи піклування судом є встановлення в ході розгляду справи тієї обставини, що малолітня чи неповнолітня особа позбавлена батьківського піклування чи є сиротою.

Норми Цивільного кодексу щодо опіки та піклування над малолітніми та неповнолітніми конкретизується і в положеннях ст. 243 Сімейного кодексу України, згідно якої опіка, піклування встановлюється на дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування – над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Правове визначення дитини-сироти надано у ст 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», де зазначено, що дитина-сирота – це дитина, в якої померли чи загинули батьки. Відповідно статус дитини – сироти надається дітям, у яких померли чи загинули батьки, що підтверджується свідоцтвами про смерть кожного з них.

Правове визначення поняття дитини, позбавленої батьківського піклування, надано у ст 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», а саме:

- діти, позбавлені батьківського піклування – це діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти.

Відповідно правовий статус дитини, позбавленої батьківського піклування надається дітям, батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду, дітям, які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; дітям, батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду; дітям, батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану; дітям, батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду; дітям, батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду; дітям, батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується ухвалою слідчого судді; дітям, батьки яких знаходяться у розшуку органами Національної поліції, пов`язаному з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою Національної поліції про розшук батьків та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження; у звязку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов`язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ; підкинутим дітям, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я або яких відмовились забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формо, затверджено МОЗ і МВС; дітям, батьки яких не виконують свої обов`язки з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території або в районі проведення антитерористичної операції і заходів із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей; дітям, розлученим із сім`єю, визнаним біженцями або особами, які потребують додаткового захисту відповідно до Закону України «про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» за наявності письмової інформації територіального органу ДМС про розшук батьків або інших законних представників і відсутність відомостей про їх місцезнаходження.

Тобто, законом суду надано право встановити опіку та піклування лише у двох виключних випадках – коли діти є сиротами та позбавленими батьківського піклування. У судовому засіданні не було встановлено, що ОСОБА_12 , 2007 року народження та ОСОБА_13 , 2008 року народження, над якими позивач просила суд встановити тимчасову опіку та піклування, не відносяться до тієї категорії дітей, над якими судом може бути встановлена опіка та піклування згідно частин 3, 4 ст 60 ЦК України - вони не є сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Усі інші види опіки та піклування, на які посилається позивач у позовній заяві, встановлюються органом опіки та піклування без залучення суду, як це передбачає ст 61 ЦК України. Позовна заява не містить посилання на ту правову норму, яка передбачає встановлення саме тимчасової опіки та піклування, як про це просить позивач. Крім того, згідно висновку служби у справах дітей від 31 грудня 2021 року щодо призначення ОСОБА_1 тимчасовим опікуном та піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_7 та малолітнім ОСОБА_8 , то опіка та піклування встановлюється над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Тому на підставі ст. 60 ЦК України, ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування», ч.1 ст. 243 СК України, служба у справах дітей Талалаївської селищної ради вважає, що призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_5 та піклувальником ОСОБА_4 можливе за поданням органу опіки та піклування після набуття дітьми статусу дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування. Питання призначення тимчасової опіки та тимчасового опікуна над дітьми на даний час на законодавчому рівні не врегульоване (а.с.117).

Той факт, що діти на даний час проживають разом з позивачкою, що вона їх утримує, забезпечує всім необхідним, лікує за власний рахунок не дає суду підстави для задоволення позову, оскільки діти не мають статусу дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, що є основною підставою для призначення судом опікуна чи піклувальника, батько дітей, який сам є інвалідом та онкохворим, не відмовляється утримувати своїх дітей, сплачує аліменти у визначеному судом розмірі, не має можливості проживати разом з дітьми, оскільки позивач постійно провокує конфлікти зі своєї сторони з приводу ніби-то неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, звертається з цього приводу до правоохоронних органів з письмовими заявами. Всі інші докази, подані позивачем на підтвердження позовних вимог – письмові заяви дітей про те, що вони хочуть проживати з бабусею, характеристики від сусідів та акти обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , наявність у позивача земельної ділянки, наявність заповіту на ім`я дітей – не є належними доказами у справі, не стосуються предмета доказування – наявності законодавчо встановлених підстав для призначення опікуна та піклувальника, тому суд в силу положень ст. 77 ЦПК України не бере дані докази до розгляду як такі, що не стосуються предмета доказування; та визнає їх недопустимими в силу ст. 79 ЦПК України, оскільки обставини справи за законом повинні бути підтверджені зовсім іншими засобами доказування, а не наданими позивачем, оскільки висвітлені в них обставини не відносяться до предмета доказування у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина 6 ст. 81 ЦПК передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Як неодноразово визначалось у судових рішеннях судів вищих інстанцій вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов`язку від інших осіб. Отже лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, але позивач не вказала, яке її право не порушено, а тому не встановивши, яке право не порушено, суд не має право його захистити.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Позивачем ОСОБА_1 не підтверджено належними доказами те, що існують законодавчо передбачені обставини, які є підставою для призначення її опікуном та піклувальником над своїми внуками, на даний час будь-яких підстав для цього в ході судового розгляду не було встановлено, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 243 СК України, 31, 32, 55, 58-60 ЦК України, ст 10, 12, 13, 19, 81, 89, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – служба у справах дітей Талалаївської селищної ради, про встановлення тимчасової опіки та піклування над малолітніми та неповнолітніми дітьми – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 17 січня 2022 року.

Суддя Л.В.Тіщенко