Решение № 102643545, 13.01.2022, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/5192/17

2/264/338/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2022 р. Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області за головуванням судді Кузнецова Д.В., за участю секретаря судового засідання Дереклєєвої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі в порядку письмового позовного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Можливість» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого вказав, що відповідно до договору кредиту № 276 від 27.05.2013 року ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000,00 грн. на строк 18 місяців з 27.05.2013 року по 27.11.2014 року зі сплатою 45,6 % річних за користування кредитом. Відповідно до умов договору відповідач повинен не пізніше 27.11.2014 року здійснювати погашення суми кредиту та відсотків відповідно до графіку. Однак, у порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим, станом на 17.10.2017 року заборгованість за договором кредиту складає 82192,59 грн., яка складається з суми основного боргу - 6667,60 грн., відсотків - 2314,74 грн. та додаткових відсотків - 73210,25 грн. На підставі цього КС «Можливість» вимушена звернутися до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту у розмірі 82192,59 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

У ході розгляду справи представник позивача зменшив розмір позовних вимог, та у поданих до справи письмових поясненнях вказав, що станом на 11.08.2021 року заборгованість відповідача за договором кредиту складає 32 119,45 грн, з яких 6 667,60 грн. - основного боргу, 20 251,12 грн. - відсотків, 5 200,73 грн. додаткових процентів, які просив стягнути з відповідача. Також вказував про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строків позовної давності до позовних вимог, оскільки позовна давність за такими вимогами повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Відповідно до графіку розрахунків дата чергового платежу є 27.10.2014 року, а позов надійшов до суду 17.10.2017 року. На цій підставі вважає, що позов був поданий в межах строків позовної давності.

Представник позивача надіслав до суду заяву, в якій уточнені позовні вимоги підтримав, та просив розглядати справу без його присутності.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надіслав до суду заяву, в якій зазначив про наявність у позивача права нараховувати проценти за користування кредитом та штрафні санкції виключно в межах строку дії договору, а стягнення суми заборгованості має відбуватися в межах строку позовної давності. За умовами договору сторони погодили строк дії договору з 27.05.2013 року по 27.11.2014 рік. Відтак, у межах цього строку кредитування відповідач мав повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за його користування. Починаючи з 28.11.2014 року відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за кредитом, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Стверджує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилися після спливу визначеного договором строку кредитування. А всі проценти, нараховані позивачем після 28.11.2014 року, є незаконними.

Крім того відповідач просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом лише 10.10.2017 року, стягнення заборгованості з урахуванням строку позовної давності, на думку відповідача, можливо лише з 10.10.2014 року, а у вимогах, які стосуються заборгованості за більш давні строки, позивачу має бути відмовлено. Згідно з графіком розрахунків до договору кредиту в період з 10.10.2014 року до дати закінчення договору кредиту відповідач мав здійснити 2 платежі: 27.10.2014 р. в сумі 778,00 грн., який складається з частки кредиту в розмірі 722,87 грн. та суми процентів в розмірі 55,13 грн. та 27.11.2014 р. в сумі 776,95 грн., який складається з частки кредиту в розмірі 747,98 грн. та суми процентів в розмірі 28,97 грн. Підвищена процентна ставка, яка стягується відповідно до п.3.7 Договору кредиту №276, має бути стягнута в розмірі 241,18 грн. (778,00 грн. х 1% х 31 день (з 27.10.2014 р. по 27.11.2014р.)). Загальна сума, що підлягає стягненню складає 1795,23 грн. (1554,05 + 241,18).

Враховуючи, що згідно довідки з місця роботи з відповідача вже стягнуто на користь кредитної спілки за виконавчим листом суму в загальному розмірі 4 087,28 грн. (3 362,78 грн. + 724,50 грн.), сума надлишкового стягнення складає 2 292,05 грн. На підставі цього просив відмовити у позові та застосувати строки позовної давності до пред`явлених вимог.

Відповідач та його представника, адвокат Курилова О.А., в судове засідання не прибули, надіслали до суду заяву, в якій просили розглядати справу без їх присутності.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 27.05.2013 року між КС «Можливість» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 276, на підставі якого останній отримав кредит на ремонт у розмірі 10000,00 грн. на строк 18 місяців з 27.05.2013 року по 27.11.2014 року зі сплатою 45,6 % річних за користування кредитом.

Відповідно до графіку розрахунків до договору кредиту № 276 від 27.05.2013 року, відповідач у період з 27 травня 2013 по 27 листопада 2014 року повинен був щомісячно по 778 гривень сплачувати грошові кошти у погашення кредиту, які складалися з частки кредиту та суми процентів.

Також пунктом 2.1. договору кредиту визначено, що строк дії договору становить 18 місяців - з 27.05.2013 року по 27.11.2014 рік.

Згідно з аналітичною відомістю по рахунку за період з 27.05.2013 року по 17.10.2017 рік ОСОБА_1 здійснив по договору наступні платежі:

- 25.06.2013 року - 800,00 грн.;

- 25.07.2013 року - 800,00 грн.;

- 23.08.2013 року - 800,00 грн.;

- 26.09.2013 року - 800,00 грн.;

- 25.10.2013 року - 800,00 грн.

- 25.11.2013 року - 800,00 грн.

- 23.12.2013 року - 800,00 грн.

- 11.09.2014 року - 150,92 грн.

Тобто, відповідач не дотримався встановленого графіку розрахунків та, починаючи з 28.01.2014 року, допустив прострочку всіх наступних платежів, які мали проводитися до 27 числа кожного місяця.

Згідно ст. ст. 526, 525, 530 ЦК України Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1046 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язання, передбаченого договором кредиту №276 від 27 травня 2013 року, позивач має право вимагати повернення та стягнення коштів в судовому порядку.

Щодо розміру нарахованої позивачем заборгованості по тілу кредиту та відсотків за весь пред`явлений у позові період з 27.05.2013 року по 11.08.2021 року суд відзначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору кредиту та графіку розрахунків до нього сторони угодили чітко визначений строк кредитування та строк дії договору - з 27.06.2013 року по 27.11.2014 року, протягом якого позичальник повинен був певними частинами по 778,00 гривень щомісячно до 27 числа погашати кредитні зобов`язання.

Відтак, у межах строку кредитування до 27.11.2014 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 28 листопада 2014 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за кредитом, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, 28 листопада 2014 року після закінчення строку дії договору та графіку розрахунків, у позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно умов кредитного договору.

Суд вважає, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування та дії договору. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року № 444/9519/12.

Виходячи із наведеного, суд доходить висновку про неправомірність нарахування позивачем відсотків за договором кредиту №276 від 27.05.2013 року поза межами строку його дії, тобто за період прострочення з 28 листопада 2014 року по 11.08.2021 року.

Щодо розміру заборгованості за договором кредиту №276 від 27.05.2013 року, то в межах строку його дії (пункт 2.1.) за період з 27.06.2013 року по 27.11.2014 року відповідач не дотримався встановленого графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору, та, починаючи з 28.01.2014 року, допустив прострочення всіх наступних платежів, які мали проводитися до 27 числа кожного місяця.

Тобто з 28.01.2014 року КС «Можливість» дізнався про порушення свого права на отримання від позичальника періодичних платежів, згідно з встановленим графіком.

Відповідач у своїй заяві до суду просив застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно із статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Оскільки договір та графік до нього встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача сплачувати обов`язкові щомісячні платежі в строк до 27 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування, який встановлено договором та графіком - до 27.11.2014 року, право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення кредиту. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, а також Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця в період з 27.06.2013 року до 27.11.2014 року впродовж строку кредитування (строку дії договору), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Позивач звернувся до суду 17 жовтня 2017 року, що підтверджується відповідним вхідним штампом канцелярії суду.

Тобто стягнення заборгованості з урахуванням трирічного строку позовної давності має відбутися лише за період прострочки, який утворився з 17 жовтня 2014 року - до 27.11.2014 року (кінцевий строк кредитування).

За період заборгованості внесення щомісячних платежів, який утворився до 17 жовтня 2014 року, позивачу слід відмовити у зв`язку із пропуском загального строку позовної давності.

Згідно з графіком розрахунків в період з 17 жовтня 2014 року - до 27.11.2014 року позивач мав здійснити два платежі :

- до 27.10.2014 року - 778,00 грн., з яких частка кредиту - 722,87 грн., сума процентів 55,13 грн.;

- до 27.11.2014 року - 776,95 грн., з яких частка кредиту - 747,98 грн., сума процентів 28,97 грн.

Водночас пунктом 3.7. договору кредиту передбачено, що забудь-яких умов у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково з четвертого дня прострочення цей кредит має визначатися кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за цим кредитом встановлюється у розмірі 365% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з пунктом 3.1. договору плата за користування кредитом (проценти) обчислюються від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із несвоєчасним внесенням відповідачем планового платежу кредит за договором кредиту вважається кредитом з підвищеним ризиком та до нього, у відповідності до пункту 3.7 договору, має застосуватися підвищена ставка в розмірі 365% річних від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитом.

З урахуванням строку позовної давності за період 17 жовтня 2014 року - до 27 листопада 2014 року розмір тілу кредиту, який підлягав сплаті позивачем згідно з графіком, становить 1470,85 грн. (722,87 грн. + 747,98 грн.). При цьому період (кількість фактичних днів) нарахування підвищених відсотків в межах строку позовної давності та кінцевого строку кредитування за період з 17 жовтня 2014 року - до 27 листопада 2014 року становив 42 дні.

Приймаючи до розрахунку вказані вихідні дані, сума процентів за користування залишком кредиту складає: 1470,95 грн. х 365%:100 : 365 х 42 дні = 617,99 грн.

Загальна сума боргу, що покладається на відповідача становить: 2088,94 грн. (1470,95 грн. - тіло кредиту + 617,99 грн. - відсотки).

Разом з тим, в ході примусового виконання заочного рішення суду, яке було в подальшому переглянуто та скасоване тим же судом, з відповідача на користь позивача було стягнуто частину боргу за кредитом.

Так, згідно з листом Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 28.09.2021 року під час примусового виконання заочного рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 28.11.2017 року, на користь стягувача - КС «Можливість» в рахунок погашення заборгованості за кредитом було примусово утримано із заробітної плати відповідача та перераховано позивачу грошові кошти в сумі 2571,91 грн.

З урахуванням вказаної суми примусового утримання та строків позовної давності, а також строків кредитування, в межах яких нараховувались підвищені відсотки, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, а тому у позові слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 527, 530, 611, 623, 1054, 1046 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову Кредитної спілки «Можливість» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 13.01.2022 року.

Суддя: Д. В. Кузнецов