Постановление суда № 102621186, 29.11.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/41964/21

Провадження № 1-кс/761/23141/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021110000000253, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 вересня 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України,

в с т а н о в и в:

23.11.2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021110000000253, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 вересня 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України, у якому прокурор просив постановити ухвалу про накладення арешту на майно, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:0958, 3222487000:03:001:0982, 3222487000:03:001:0977, 3222487000:03:001:0979, що перебувають у власності ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» (код ЄДРПОУ 41788828), земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222487000:03:001:5573, 3222487000:03:001:5572, 3222487000:03:001:5362, 3222487000:03:001:5363, що перебувають у власності ОСОБА_4 із забороною відчуження, а також із забороною вчинення будь-яких дій щодо видобутку надр, а також дій, щодо зміни поверхневого шару грунту (піщаної суміші).

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що СУ ГУНП у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021110000000253, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 вересня 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України.

Так, прокурор зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, у власності ОСОБА_4 перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:03:001:5362 та 3222487000:03:001:5363 загальною площею 0,8034 га. цільове призначення указаних земельних ділянок Для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, у власності ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» (код ЄДРПОУ 41788828) перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958, площею 1,9239 га. Цільове призначення указаної земельної ділянки Для ведення особистого селянського господарства.

Так, до Київської обласної прокуратури надійшло звернення ОСОБА_5 щодо здійснення на вищезгаданих земельних ділянках незаконного видобутку надр службовими особами ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс».

Моніторингом офіційного веб-сайту ДНВП «Геоінформ України» встановлено, що дозвіл на видобуток надр ТОВ «Конча-Заспа Делюкс» не видавався.

Більше того, відповідно до інформації ВГО «Укрдержліспроект» встановлено, що вищевказані земельні ділянки згідно матеріалів лісовпорядкування 2006 та 2019 років накладаються на землі лісового фонду, що перебувають у користуванні Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Крім того, у подальшому моніторингом Публічної кадастрової карти України та додатку Google Earth встановлено, що діяльність з незаконного видобутку надр ймовірно поширюється також на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0958, 3222487000:03:001:0982, 3222487000:03:001:0979, 3222487000:03:001:5573, 3222487000:03:001:5572, 3222487000:03:001:0977.

Зазначений факт поміж іншим підтверджується також інформацією УСР в Київській області ДСР НП України та ДЗІСД НПУ на виконання доручення прокурора у даному кримінальному провадженні.

У подальшому на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.10.2021 прокурорами у кримінальному провадженні за участю спеціалістів Головного управління Держпраці в Київській області, Державної екологічної інспекції Столичного округу та спеціалістів Державної служби геології та надр України 11.11.2021 проведено огляд земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487000:03:001:5362 та 3222487000:03:001:5363, у ході якого встановлено, що зазначені земельні ділянки накладаються на водний об`єкт, схожий на меліоративний канал, а також на його охоронну (захисну) смугу. Крім того, зліва у напрямку м. Києва зазначені земельні ділянки накладаються на землі транспорту (на залізничні колії та охоронну зону земель, що перебувають у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця»).

Також, на вказаних земельних ділянках виявлено сліди проїзду та роботи важкої техніки щодо вирівнювання та нагортання піщаної суміші, а також сліди роботи техніки щодо намиву піщаної суміші земснаряду (карта намиву). Поряд з іншим, на земельній ділянці з кадастровим номером 3222487000:03:001:5362 виявлено сліди проїзду важкої техніки а також сліди зняття родючого шару грунту, а також сліди пошкодження зелених насаджень у виді їх викорчування та вирубування.

Крім того, на вищезгадані землі транспорту, а також на водний об`єкт, схожий на меліоративний канал накладаються й земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0958,

3222487000:03:001:0982, 3222487000:03:001:0979, 3222487000:03:001:5573, 3222487000:03:001:5572, 3222487000:03:001:0977. На вказаних земельних ділянках також наявні сліди виконання робіт щодо намивання та розгортання піщаної суміші.

Більше того, у ході вищевказаного огляду земельних ділянок на відстані близько 400 м від земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:5362 у водному об`єкті, схожому на меліоративний канал, орієнтовно в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487000:03:001:5573, 3222487000:03:001:5572 виявлено техніку, яка спеціалістом Головного управління Держпраці в Київській області зазначена як земснаряд.

Таким чином, у ході проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні підтверджено факт нецільового використання зазначених земельних ділянок, а також встановлено факт накладення зазначених земельних ділянок на землі лісового фонду, на водний об`єкт меліоративний канал, а також на землі АТ «Укрзалізниця».

Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі, зокрема, зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни рельєфу, за винятком незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і Використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» визначено, що особисте селянське господарство це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Згідно з вимогами статті 7 Закону України «Про особисте селянське господарство» члени особистого селянського господарства зобов`язані дотримуватись, зокрема, вимог земельного законодавства та законодавства про охорону довкілля; забезпечувати використання земельної ділянки за цільовим призначенням; підвищувати рівень родючості грунтів та зберігати інші корисні властивості землі.

Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючості грунтів; підвищувати родючість грунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки; дотримуватись нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості грунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

Статтею 36 указаного Закону передбачено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості грунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Згідно з вимогами ст. 37 Закону, власники та землекористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості грунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Таким чином, вищевказаними нормами земельного законодавства встановлено пряму заборону на використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, а також, способами, що призводять до втрати родючості грунтів.

З огляду на вищевикладене, прокурор вважає, що у діях невстановлених на даний час осіб вбачаються окремі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України.

Прокурором вказує, що у кримінальному провадженні 16.11.2021 винесено постанову про визнання вищезазначених земельних ділянок речовими доказами у кримінальному провадженні та долучено їх до матеріалів кримінального провадження.

Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Від прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучено, а розгляд справи без повідомлення власників є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність здійснення розгляду вищевказаного клопотання слідчого без повідомлення власника майна про час та місце судового засідання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Разом з цим, оцінивши в сукупності долучені прокурором до клопотання матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на зазначене у клопотанні майно не є співрозмірним завданням кримінального провадження, з огляду на те, що прокурором не надано достатніх доказів здійснення на перелічених у клопотанні земельних ділянках видобутку піску.

За таких обставин, зважаючи на те, що прокурором не була доведена необхідність накладення арешту на перелічене у клопотанні майно, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення поданого клопотання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 117, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021110000000253, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 вересня 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 240 КК України відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1