Решение № 10258945, 14.06.2010, Хозяйственный суд города Киева

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/19514.06.10 За позовомКомунального підприємства «Автотранспортне підприємство Київської міської ради» доГоловного управління у справах національностей та релігій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

простягнення 381551,06 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Жук А.І. –представник за довіреністю № 20 від 21.04.2009 року;

від відповідача:Броваренко О.С. –представник за довіреністю № 001-206 від 18.03.2010 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Комунальне підприємство «Автотранспортне підприємство Київської міської ради»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління у справах національностей та релігій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 381551,06 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 312 від 12.05.2008 року позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення пасажирів наземним транспортом. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати послуг відповідач виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 381551,06 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.05.2010 року.

          Представник позивача у судове засідання 31.05.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 27.04.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Представник відповідача у судовому засіданні 31.05.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 27.04.2010 року, та заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неотриманням від позивача копії позовної заяви і доданих до неї документів.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 року відкладено розгляд справи на 14.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2010 року подав докази, повторно витребувані ухвалою суду від 31.05.2010 року, надав уточнення до позовної заяви та усні пояснення по суті спору.

          Відповідно до наданих уточнень позивач, посилаючись на часткове погашення відповідачем заявленої до стягнення суми, просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 360176,51 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв надані позивачем уточнення до позовної заяви.

          Представник відповідача у судовому засіданні 14.06.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Зокрема, представник відповідача зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          12.05.2008 року між Комунальним підприємством «Автотранспортне підприємство Київської міської ради»(надалі –позивач) та Головним управлінням у справах національностей та релігій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі –відповідач) укладено договір № 312 про надання послуг з перевезення пасажирів наземним транспортом (транспортні послуги) (надалі –договір).

          Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що позивач надає відповідачу послуги з перевезення пасажирів наземним транспортом, що визначається в додатку № 1 до договору. Автомобілі надаються відповідачу з водієм в робочі дні тижня та за попереднім замовленням –у вихідні. Позивач надає автомобілі у повністю справному технічному стані, заправленими паливно-мастильними матеріалами, а також несе експлуатаційні витрати, проводить технічне обслуговування та ремонт, здійснює оплату праці водія.

          Відповідно до підпункту 2.2.5 пункту 2.2 договору відповідач зобов’язався своєчасно здійснювати оплату за надані позивачем послуги у порядку, встановленому розділом 3 договору.

          Згідно із акту звірки взаєморозрахунків, наявного в матеріалах справи, станом на день вирішення спору за відповідачем рахується основна заборгованість за надані за договором послуги у розмірі 360176,51 грн.

Пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що позивач надає відповідачу два рахунки з актами виконаних робіт за надані транспортні послуги, а саме за І половину поточного місяця з 1 по 15 включно та ІІ половину поточного місяця з 16 по 30 (31), які разом складають всю вартість наданих послуг за поточний місяць. Відповідач повертає один екземпляр належним чином оформленого акту виконаних робіт позивачу.

За твердженням позивача, що не спростовується відповідачем акти виконаних роіт за надані транспортні послуги сторонами не складалися.

          Однак, в підтвердження надання послуг позивач надав суду подорожні листи службового легкового автомобіля типової форми № 3, які підписані посадовими особами відповідача, що користувалися автомобілем, та скріплені штампом.

          Згідно з пунктом 1.3 Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року № 74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування», подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Відповідно до наказу № 149 від 13.06.1997 року «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів»затверджено типові форми первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізмів, а саме: подорожній лист будівельної машини, рапорт про роботу будівельної машини (механізму), рапорт-наряд про роботу будівельної машини (механізму), картка обліку роботи будівельної машини (механізму), журнал обліку роботи будівельної машини (механізму), довідка про виконані роботи (послуги).

          Наявні в матеріалах справи подорожні листи містять усі обов’язкові реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», та, відповідно, є первинними документами в розумінні даного Закону.

Пунктом 2.2.7 договору передбачено, що замовник зобов’язаний щоквартально, до 15 числа місяця, наступного за звітним, проводити звірку взаємних розрахунків за надані послуги та повертати підписаний акт виконавцю.

Сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків, підписаний представниками сторін та скріплений печатками, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 360176, 51 грн.

          Враховуючи зазначене, суд визначає, що факт надання послуг підтверджений позивачем допустимими засобами доказування.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 901 ЦК України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З наведених норм вбачається, що договір про надання послуг є оплатним, і обов’язку виконавця надати певну послугу кореспондує обов’язок замовника цю послугу оплатити.

Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що за надані послуги відповідач повинен повністю розрахуватися щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавалися послуги.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи подорожніх листів, послуги надані позивачем відповідачем були виконані у повному обсязі 31.12.2009 року.

Враховуючи зазначене, відповідач повинен був здійснити повну оплату наданих послуг у строк до 15.01.2010 року.

Відповідно до пункту 3.11 договору розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі частини 7 статті 51 Бюджетного кодексу України.

          Частиною 7 статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов’язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

          Беручи до уваги наведене, розрахуватися за надані послуги відповідач зобов’язаний був у термін до 15.01.2010 року за умови прийняття розпорядником бюджетних коштів рішення про оплату наданих послуг та подання останнім доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України.

          Відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

          Проте, як вже зазначалось, договір про надання послуг є оплатним. Тобто обов’язок відповідача як замовника за договором оплатити надані послуги виникає згідно з положеннями закону та підпункту 2.2.5 пункту 2.2 договору.

          При цьому, включивши до договору пункт 3.11, сторони узгодили не умови виникнення у замовника вказаного обов’язку, а додаткову умову щодо строку виконання зобов’язання.

          Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Отже, положення статті 530 ЦК України передбачають як безпосереднє встановлення у зобов’язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, в розумінні даної норми обов’язковою умовою є те, що подія, з настанням якої зобов’язання підлягає виконанню, має неминуче настати.

          Пунктом 3.11 договору сторони обумовили настання строку виконання зобов’язання зі здійснення розрахунку прийняттям розпорядником бюджетних коштів рішення про оплату наданих послуг та поданням останнім доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України. Проте, вказана обставина не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб’єктивної поведінки третіх осіб, жодним чином не визначених в договорі.

          Враховуючи зазначене, суд визначає, що оплатити надані послуги відповідач зобов’язаний був у строк, визначений пунктом 3.6 договору, незалежно від настання обставини, обумовленої сторонами шляхом включення до договору пункту 3.11.

          З огляду на вказане, станом на день звернення до суду строк виконання відповідачем обов’язку розрахуватися за надані послуги сплив.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань за договором щодо оплати наданих послуг відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 360176,51 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Головного управління у справах національностей та релігій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Волоська, 31-А; ідентифікаційний код 35669402) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Автотранспортне підприємство Київської міської ради» (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 3-А; ідентифікаційний код 04012460) основну заборгованість у розмірі 360176 (триста шістдесят тисяч сто сімдесят шість) грн. 51 коп., 3601(три тисячі шістсот одну) грн. 77 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –06.07.2010 року.