Решение № 102512921, 10.01.2022, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1087/19

Провадження № 2/945/16/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря Жиган А.О., розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської райради Миколаївської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

встановив:

12 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області через свого представника з позовною заявою до Миколаївської райради Миколаївської області, про визнання права власності на на житло в порядку спадкування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено головуючому судді ОСОБА_4.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 31.07.2019 у вказаній цивільній справі відкрито провадження.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20.11.2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якості співвідповідачів.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_4 у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 480/1087/19.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2021 вказана цивільна справа розподілена головуючому судді Войнарівському М.М.

Ухвалою від 11.06.2021 року справа прийнята до свого провадження головуючим суддею Войнарівським М.М.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_5 . Після смерті якої залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Крім цього позивач зазначила,що її бабусі, за життя належав вищезазначений житловий будинок, однак за час свого життя вона не встигла здійснити державну реєстрацію права власності на житловий будинок та отримати на власне ім`я свідоцтво про право власності.Отже враховуючи вищевикладене,позивач змушена звернутися до суду для захисту своїх прав, оскільки відсутня можливість вирішення спору у позасудовому порядку,таким чином прость суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, при цьому подала суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, при цьому подали суду заяву, в якій позовні вимоги визнали в повному обсязі та просили розглядати справу без їх участі.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 74років у с.Стара Богданівка Миколаївського району Миколаївської області

В копії свідоцтва про народження позивачки серія НОМЕР_2 в графі батько зазначений ОСОБА_6 .

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00023098608 від 11.06.2019 року ОСОБА_6 в графі мати вказана ОСОБА_5 .

Згідно копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_7 », укладаючи шлюб із ОСОБА_10 .

Як вбачається з довідки Зарічненського старостинського округу Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ,була зареєстрована в АДРЕСА_1 . За цією адресою була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_1 з 14.05.2015 року по теперішній час.

Як слідує з виписки з погосподарської книги,наданої Зарічненським старостинським округом Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області згідно погосподарського обліку сільської ради книга №Б-3 сторінки 89-90 власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 .

За інформацією КП «Миколаївське МБТІ» від 07.03.2019року за № 2-847 право власності на вищезазначений житловий будинок станом на 28.12.2012 року не зареєстровано.

Із спадкової справи № 198/2016, заведеної 08.10.2016року державним нотаріусом Четвертої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області вбачається, що за прийняттям спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися її онука -позивачка по справі ОСОБА_1 та сини- відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, незважаючи на відмову нотаріального органу у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином згідно з положеннями ст. 1218 ЦК України позивач успадкував усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті останнього.

До таких успадкованих позивачем прав відноситься і право на вищезазначений житловий будинок, яке фактично було набуто спадкодавцем на законних підставах та у незаборонений спосіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

З матеріалів справи слідує, що підтвердженням належності будинку АДРЕСА_1 спадкодавцю ОСОБА_5 є лише записи в погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначався рік введення в експлуатацію будинку.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69).

Відповідно до п. 7 Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженого ЦСУ СССР 12 травня 1985 року № 5-24/26, дані книги погосподарського обліку використовуються, зокрема, для обліку житлових будинків, що належать громадянам на праві приватної власності. Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону україни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952 IV права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

За часів дії законодавства УРСР момент виникнення права власності на будинки, споруди не залежав від державної реєстрації його права.

З наведеного слідує, що записи в погосподарських книгах є належним підтвердженням права власності ОСОБА_5 на вказаний будинок за життя.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому воно підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права на житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім цього, суд бере до уваги, що визнання за позивачем права власності на вказане спадкове майно, не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, ст. ст. 264 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської райради Миколаївської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,,уродженка с.Ст.Богданівка,Миколаївського району Миколаївської області;паспорт № НОМЕР_4 ;РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 )право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський