№ 10244624, 07.06.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-213/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

при секретарі судового засідання Чиженко А.О.

за участю представника позивача Ковачева О.М.(за довіреністю)

представників відповідача Лисенко А.В. (за довіреністю)

Лихоступ К.Є (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси до Приватного підприємства «Євротакс»про стягнення заборгованості у розмірі 520689,00грн., -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси до Приватного підприємства «Євротакс», в якому позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у загальному розмірі 520689грн, у тому числі: - податкове зобовязання з податку на додану вартість при застосуванні звичайних цін у розмірі 307262грн., та перерахувати р/р №31113029700008, код платежу 14010100, Одержувач: ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області МФО: 828011; - податкове зобовязання по податку на прибуток при застосуванні звичайних цін у розмірі 200004,50грн., та перерахувати на р/р №31111009700008, код платежу 11021000, Одержувач: ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області МФО: 828011. Стягнути з відповідача податкову заборгованість по податку на прибутку у розмірі - 13422,50грн. та перерахувати на р/р №31111009700008, код платежу 11021000, Одержувач: ГУДКУ в Одеській області 23213460, банк одержувача: ГУДКУ в Одеській області МФО 828011.

У судовому засіданні представник позивача повідомив про часткову добровільну сплату заборгованості відповідачем, тому представник позивача надав суду уточнення до позовної заяви, в яких просить стягнути суму боргу у загальному розмірі 507266,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити його з підстав викладених у позовній заяві та пояснив, що Державна податкова інспекції у Приморському районі м.Одеси за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. був складений акт № 8306/23-3/20963350 від 24.06.2009 року, яким встановлено порушення: п.5.1. ст.5, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 334/94-ВР від 28.121994р. «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції Закону України від 22.05.1997р.№283/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 156634грн.; п.4.1. ст.. 4, п.6.1. ст..6 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997р, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 204842грн., але дана заборгованість станом на даний час не сплачена.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні проти позову заперечували мотивуючи це тім, що з огляду на наступне: зазначене в Акті перевірки порушення - заниження валового доходу відсутнє, так як винесено ДПІ безпідставно в звязку з недотриманням позивачем порядку застосування процедури визначення звичайної ціни, та без зясування усіх обставин.. Тому донарахування доходів від продажу товарів (робот, послуг) не правомірно.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, пояснення свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Євротакс», зареєстроване виконавчим комітетом Центральної ради народних депутатів м.Одеси 24.12.1993р. за № 745/30, перереєстроване рішенням Центральної районної адміністрації Одеського міського виконавчого комітету 15.08.2008р. №04056776ю000020712 та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлень від 27.05.2009р. №000803/780, від 12.06.2009р. № 000858/880 виданих ДПІ у Приморському районі м.Одеси проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Євротакс»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р.

За результатами проведення перевірки складено акт перевірки від 24.06.2009р №8306/23-3/20963350. На підставі вказаного Акту Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси винесені податкові повідомлення-рішення: від 08.07.2009р. №0005732310/0 на загальну суму 221513,00грн. (податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 156634.00грн., штрафні санкції у сумі 64879.00грн), у звязку з порушенням позивачем п.5.1 ст.5, пп..7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; від 08.07.2009р. №0005722310/0 на загальну суму 307262,00грн. (податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 204841.00грн., штрафні санкції у сумі 102421.00грн), у звязку з порушенням позивачем п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, відповідач звернувся із первинними скаргами від 15.07.2009р. №14, №13 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (вхід. ДПІ у Приморському районі м. Одеси №2653/10/С, №2652/10/С, від 16.07.2009р.) з проханням скасувати вищевказані податкові повідомлення рішення. За результатами розгляду первинних скарг, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення від 10.09.2009р. №49479/10/25-012 про результати розгляду первинної скарги, згідно якого податкове повідомлення рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.07.2009р. №0005722310/0 залишено без змін, а податкове повідомлення рішення від 08.07.2009р. №0005732310/0 скасовано в частині 5907,00грн. - податку на прибуток та 2179,00грн. - застосованих по цьому податку штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині залишено без змін. ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийняла нові рішення по податку на прибуток від 10.09.2009р. за №0009172310/1 на загальну суму 213427,00грн. (податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 150727.00грн., штрафні санкції у сумі 62700.00грн ) та від 10.09.2009р. №0005722310/1 на загальну суму 307262.00грн. (податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 204841.00грн., штрафні санкції у сумі 102421.00грн.).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями, відповідач звернувся із повторними скаргами від 18.09.2009р. №21, №23 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси з проханням скасувати вищевказані податкові повідомлення рішення. За результатами розгляду повторних скарг, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення від 07.10.2009р. №35985/10/25-0007 про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.07.2009 №0005732310/0, з урахуванням рішення ДПІ про результати розгляду первинних скарг від 10.09.2009 року № 49479/10/25-012, у частині 140 102, 00 грн. нарахованого податку на прибуток та 59 602, 50 грн. застосованої штрафної санкції, та залишення без змін в іншій частині зазначеного податкового повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення; скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 08.07.2009 №0005722310/0 про сплату ПДВ у сумі 204 841, 00 грн. і застосованої фінансової санкції у сумі 102421, 00 грн. та рішення цієї ДПІ про результати розгляду первинних скарг від 10.09.2009 року. № 49479/10/25-012 у цієй частині, а скаргу задовольнити.

На підставі вищезазначеного, ДПІ у Приморському районі м.Одеси прийняла нове податкове повідомлення-рішення про нарахування податку на прибуток від 07.10.2009 року за № 0009402310/2 на загальну суму 13 422, 50 грн., (у тому числі: за основним платежем у сумі 10 325, 00 грн за штрафними санкціями у сумі 3 097, 50 грн.), яка в наступному була добровільно сплачена відповідачем.

Означені суми податку на додану вартість та податку на прибуток були самостійно Приватним підприємством «Євротакс»сплачені частково, у звязку з чим залишилась податкова заборгованість на загальну суму 507266,50грн., з яких податкове зобовязання з податку на додану вартість при застосуванні звичайних цін у розмірі 307262грн. та податкове зобовязання по податку на прибуток при застосуванні звичайних цін у розмірі 200004,50грн.

Як вбачається з матеріалів справи всі вищезазначені рішення були прийти начальником ДПІ у Приморському районі м.Одеси згідно із п.п 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно із п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або метрологічні помилки у поданій платником податків податкової декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання

Як зазначено в рішенні начальника Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 19.11.2009р. №65125/23-3 (т.1а.с.32) при донарахуванні податкових зобовязань під час проведення перевірки ПП «Євротакс»за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. до ПП «Євротакс»застосовано звичайні ціни з посиланнями на п.п 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п 4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого

методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу. Якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 вищезазначеного Закону передбачено якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки,

наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

У судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити за наявності якої з підстав визначених у п.п 4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України №2181 був застосований непрямий метод.

Судом встановлено, що ПП «Євротакс»проводило господарські операції з надання послуг з перевезення вантажів власним автомобільним транспортом стороннім організаціям серед яких є ТОВ «Укрскло», яке є повязаною особою, що не заперечується відповідачем, а тому суд вважає ці обставини доведеними.

Податкові ревізори дійшли до висновку, що ТОВ «Укрскло»є основним покупцем послуг по перевезенню вантажів ПП «Євротакс»хоча з матеріалів справи вибачається, що питома вага наданих послуг складає всього 48% всіх перевезень (або 631800грн.). Крім того, в ході перевірки встановлено, що звичайна ціна наданих послуг визначена з фактично понесених підприємством витрат по цій операції, тобто собівартості послуг за елементами, передбаченими с.11 Положення бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 та складає: 2343820грн. Враховуючи вищезазначене, перевіряючи дійшли до помилкового висновку, якщо сума фактично отриманого доходу від надання послуг по перевезенню, без урахування ПДВ складає 1319612,00грн, в тому числі ТОВ «Укрскло» 631800,00грн, то сума заниженого валового доходу в результаті доведення розміру плати послуг по перевезенню до звичайної ціни складає 1024208,00грн., в тому числі ТОВ «Укрскло»на суму 561606,00грн.. На думку ревізорів зазначене заниження виникло в результаті того, що ПП «Євротакс»надавало ці послуги пов'язаній особі - ТОВ «Укрскло»за цінами, що не відповідають звичайним. Цей висновок обґрунтовано виключно тим, що підприємство зазнало збитків від надання цих послуг, тобто надавало їх за цінами, що є нижчими від собівартості.

В свою чергу, розрахунок суми заниженого доходу здійснено наступним чином: собівартість наданих послуг ТОВ «Укрскло»за даними бухгалтерського обліку зменшено на фактично отримані доходи. Залишок, на думку ревізорів і є неотриманим доходом.

Згідно зі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997р. №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997р. №283/97-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 2.20.1 п.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997р. №283/97-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Підпунктом 5.20.1 пункту 5.20 статті 1 Закону України №283/97-ВР передбачено якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Саме цей метод й був застосований до відповідача при визначенні звичайної ціни.

Таким чином, для застосування п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податкові ревізори спочатку повинні були визначити звичайну ціну на послуги з автоперевезення з урахуванням вартості послуг, які надавались іншим замовникам, при необхідності вартість аналогічних послуг в регіоні або Україні в той час, співставити її з цінами ПП «Євротакс»для ТОВ «Укрскло»та дійти певних висновків щодо суми заниження валового доходу, проте цього зроблено не було.

Підпунктом 8.20.1 пункту 8.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 22.05.1997р. №283/97-ВР зазначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Судом встановлено, що податкові ревізори не скористались своїм правом та не було надано запиту до ПП «Євротакс»з пропозицією обґрунтувати рівень цін на послуги надані ТОВ «Укрскло».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, вартість послуг, які надавались за одних й тих самих умов, ТОВ "Укрскло" та іншим контрагентам, зокрема ТОВ "Паритет", суттєво не відрізняється, більш того, в окремих випадках вартість зазначених послуг, наданих ТОВ "Укрскло" вище, ніж вартість таких же послуг для інших юридичних осіб - контрагентів відповідача, наприклад вартість послуги наданої ТОВ «Укрсклу»складає 4000грн.( т.2 а.с.33 ) в той самий час вартість послуги наданої ТОВ «Паритет»2329,60грн.(т.2 а.с.214).

Таким чином суд дійшов висновку, що при донарахуванні податкових зобовязань перевіряючими не було визначено звичайні ціни за процедурою встановленою законом, а тому визначення розміру суми заниження валових доходів є необґрунтованим.

Згідно із підпункту 10.20.1 пункту 10.20 ст.1 Закону України №283/97-ВР донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Судом встановлено, що податковими ревізорами не було дотримано процедури визначення звичайної ціни. Тому суд приходить до висновку щодо неправомірності донарахування податку на прибуток та штрафних санкцій.

Відповідно до п.4.1.ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Таким чином, для застосування абзацу другого п.4.1. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»податкові ревізори повинні були визначити звичайну ціну на послуги з автоперевезення, за правилами визначеними Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»співставити її з цінами ПП «Євротакс»для ТОВ «Укрскло»та, в разі перевищення звичайної ціни від ціни ПП «Євротакс»більше ніж на 20%, дійти певних висновків, але цього зроблено не було.

Як встановлено судом , податкові ревізори взагалі не вивчали та не аналізували ціни, за якими ПП «Євротакс»надавало послуги з перевезення вантажів іншими контрагентами та не порівнювали з цінами на послуги ПП «Євротакс»та інших перевізників в той період, а застосували методику формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті.

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що перевіряючими не було дотримано процедури визначення звичайної ціни. Тому суд вважає, що донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій є неправомірне.

Відсутність в акті перевірки даних щодо цін на послуги перевезення надані ПП»Євротакс»іншим ніж ТОВ«Укрскло»споживачам послуг в перевіряємому періоді позбавляє суд можливості дійти до висновку щодо відповідності або невідповідності вартості послуг наданих ТОВ «Укрсклу»звичайним цінам та суд не може підміняти державний орган та надавати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають

Керуючись ст.ст.7-9,158,160,163 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси до Приватного підприємства «Євротакс» про стягнення суми боргу на загальну суму 507266,50грн. відмовити повністю.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського адміністративного апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлений 07 червня 2010 року.

Суддя Е.А.Іванов

У задоволені позову Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси до Приватного підприємства «Євротакс»про стягнення суми боргу на загальну суму 507266,50грн. відмовити повністю.

07 червня 2010 року