Решение № 102403179, 10.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2021 р. Справа№200/7595/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,

за участі

секретаря судового засідання Перерви Д.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Жеболенко Г.М.,

представника відповідача Голуб М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-168356-47,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-168356-47У на суму 15800,71 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що як фізична особа-підприємець перебуває на обліку у відповідача на спрощеній системі оподаткування 3 групи з видом економічної діяльності - діяльність у сфері права, який є його основним видом діяльності. 21.12.2018 року підприємницька діяльність позивача була припинена. Одночасно позивач є адвокатом та здійснював незалежну професійну діяльність.

Позивач своєчасно подає звіти та сплачує відповідні платежі, проте в 08 червня 2021 року дізнався про існування виконавчого провадження зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-168356-47У на суму 15800,71 грн.

Вважає, що не має обов`язку подання звітності та сплачувати додатково єдиний внесок як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства. Просить визнати протиправною та скасувати спірну вимогу.

Ухвалою від 22 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Крім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені і застосуванням штрафів (частина 3 статті 25 Закону № 2464).

Станом на 08.07.2021 року ФОП ОСОБА_1 до податкових органів не надавав заяву форми 5-ОПП для взяття на облік та встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та повинен обліковуватись як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність зі станом «1».

У зв`язку з відсутністю заяви платника про реєстрацію як платника єдиного внеску згідно з пунктом 63.5 статті 63 Податкового Кодексу України та пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а також відповідно до позиції Верховного Суду України у зразковій справі від 02.09.2019 року №520/3939-19, з метою приведення КОР у відповідність, 16.07.2020 року на підставі рішення про коригування облікових показників ІКП в інтегрованій картці платника за КБК 71040000 було проведено зменшення нарахувань за 2018 та 2019 роки у сумі 16750,14 грн.

Згідно з обліковими даними з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 31.01.2020 року становила 15800,71 грн., на підставі чого 17 лютого 2020 року позивачеві направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-168356-47У на вказану суму.

Отже, на думку відповідача, оскаржувана вимога сформована ГУ ДПС у Донецькій області відповідно до вимог діючого законодавства та є узгодженою.

Відповідач також зауважив, що спірна вимога 09.07.2021 року відкликана без виконання в зв`язку з коригуванням щоквартальних нарахувань та оскарженням даної вимоги, в зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Щодо відкликання спірної вимоги зазначили, що через протиправні дії відповідача були змушені тривалий час оскаржувати їх в судовому порядку, через що вважають необхідним судовий захист порушеного права.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, зауважив, внаслідок відкликання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-168356-47У, про що повідомлений державний виконавець, відсутнє порушення прав позивача, через що позов задоволенню не підлягає.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.04.2006 року зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, області з ознакою незалежної професійної діяльності крім іншого - діяльність у сфері права.

За даними інформаційної системи органів ДПС позивач є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Позивач перебував на податковому обліку в управлінні ДПС у Донецькій області міста Слов`янськ. З 21.12.2018 року підприємницька діяльність позивача була припинена.

08.11.2019 року відповідачем винесено вимогу № Ф-118027-48 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 7271,30 грн. Вказана вимога отримана позивачем 30.11.2019 року. Відповідно до квитанції від 05.11.2019 року позивачем сплачено єдиний внесок за жовтень 2019 року в розмірі 918,06 грн.

Рішеннями Донецького окружного адміністративного суду № 200/4217/19-а від 14.06.2019 року та № 200/9091/19-а від 23.12.2019 року скасовано вимоги про сплату боргу з єдиного внеску за період з 05.11.2018 року по 04.10.2019 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/12248/19-а від 29 січня 2020 року, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області від 12.08.2019 року № Ф-168356-47 про сплату ОСОБА_2 боргу (недоїмки) у розмірі 10292,35 грн. (а.с.21-27).

17 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-168356-47У, якою у відповідності до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ОСОБА_1 зобов`язано сплатити недоїмку у розмірі 15800,71 грн.(а.с.14).

На підставі вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-168356-47У від 17 лютого 2020 року постановою Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 09.06.2020 року відкрито виконавче провадження №62294116 (а.с.16).

Листом від 09.07.2021 року на адресу Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головне управління ДПС у Донецькій області відкликало вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-168356-47У від 17 лютого 2020 року (а.с.92).

Рішенням Головного управління ДПС у Донецькій області від 16.07.2020 року №58/05-99-55-33 проведено коригування облікових показників позивача, відповідно до якого сума, яка підлягає коригуванню, складає 16750,14 грн.(а.с.106).

Постановою Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 28.09.2021 року повернено виконавчий документ стягувачу у ВП №62294116 (а.с.93).

Згідно з наданим відповідачем витягом з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 за кодом класифікації доходів бюджету 71040000, станом на 31.01.2020 року рахується податковий борг у сумі 15800,71 грн., проте 16.07.2020 року здійснено коригування облікових показників позивача на суму 16750,14 грн. Станом на 31.07.2020 року недоїмка склала 1128,69 грн. (а.с.107).

Таким чином, судом встановлено, що після відкриття провадження у цій адміністративній справі спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-168356-47У від 17 лютого 2020 року відкликана з органу державної виконавчої служби та повернення стягувачу.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає про таке.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 1 Закону № 2464).

Приписами частин 2 та 3 статті 9 Закон № 2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464 - єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Пунктом 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України .

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно з пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 статті 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи-платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Разом з тим, згідно з пунктом 65.2 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 ПК України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою "Зміни" та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень пункту 178.1, пункту 178.2 статті 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

У цій адміністративній справі спірним є питання оплати позивачем єдиного внеску за двома підставами, а саме: як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на загальній системі оподаткування та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з одного і того ж виду діяльності за КВЕД.

Як випливає з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач був самозайнятою особою та одночасно здійснював незалежну професійну діяльність адвоката.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI.

Відповідно до статті 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності позивача є "Діяльність у сфері права".

Отже, позивач є самозайнятою особою та здійснює як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність.

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Отже, Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

З аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

До того ж, слід зауважити, що Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

З аналізу положень Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

Слід зауважити, що позивач здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права та адвокатську діяльність займається одним і тим же видом діяльності і у неї не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цієї справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зважаючи на встановлені обставини та правове регулювання спірних відносин, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині визнання спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-168356-47 протиправною.

Водночас, визначаючи обсяг судового захисту порушеного права, суд зауважує, що у справі встановлений факт відкликання відповідачем спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-168356-47.

За вказаних обставин спірна вимога втратила чинність.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених у справі обставин скасування індивідуального акта, який вже є нечинним через його відкликання відповідачем, не спрямоване на захист прав, свобод та інтересів позивача. З наведених підстав позовні вимоги в частині скасування спірної вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивачем подано заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн. (а.с.60-63).

Положеннями частини 2 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Частинами 4, 5, 6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 20 червня квітня 2021 року, укладеного між позивачем та адвокатом Жеболенко Г.М. (а.с.66-67).

Згідно із заяво про стягнення правничої допомоги до її вартості включено виготовлення копій документів, що є технічними та похідними послугами, які не пов`язані з безпосередньої правничою допомогою адвоката при розгляді справи в суді.

Суд зазначає, що для включення усього розміру гонорару до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Тобто, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи складність справи, сумарну кількість часу судових засідань, проведених за участю адвоката - представника позивача, яка складає 1 годину, обсяг наданих послуг адвокатом, а також часткове задоволення позову, суд вважає співмірним визначити розмір витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн., яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Зважаючи на те, що позивачем під час розгляду справи сплачено судовий збір у сумі 908 грн. (а.с.1), підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позову сума судового збору 454 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-168356-47У - задовольнити частково.

Визнати протиправною вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-168356-47У на суму 15800,71 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-168356-47У - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ ВП 44070187) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 10 грудня 2021 року. Рішення складено у повному обсязі 20 грудня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов