Постановление суда № 102393368, 03.12.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/8790/21

2/264/1878/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2021 року суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Литвиненко Н.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з видів боротьби» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення відшкодування за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із позовом до Комунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з видів боротьби» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення відшкодування за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивач посилається як на підставу звільнення від сплати судового збору на положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Варто зазначити, що за відсутності наказу про звільнення, відсторонення від виконання посадових обов`язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є стягненням заробітної плати.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10.01.2019, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 761/943/18.

Згідно з ч.2 ст.4 вказаного Закону розмір судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто 908 грн 00 коп. (2270 грн х 0,4).

Отже при відсутності відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду позивач ОСОБА_1 має сплатити судовий збір на загальних підставах за вимогу немайнового характеру (визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи) у розмірі 908 грн 00 коп.

Крім того, позивачкою ОСОБА_1 в позовній заяві зазначено, що у разі якщо суд буде вважати, що необхідно сплатити судовий збір за подання вказаної позовної заяви, просила відстрочити його сплату у зв`язку з матеріальним станом, викликаним відстороненням від роботи без збереження заробітної плати.

Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони.

Приписами статті 8 Закону № 3674-VI встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є військовослужбовці, члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону № 3674-VI , є врахування ним майнового стану сторін.

У розумінні приписів статті 8 Закону № 3674-VI, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати, може мати місце за виключних обставин. Визначення майнового стану є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується реальний рівень майнового стану.

Положення Закону України Про судовий збір; нормативно-правовий акт № 3674-VI «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З наведеного слідує, що підставою для звільнення від сплати судового збору є такий, обумовлений виключними обставинами, майновий стан сторони, який об`єктивно унеможливлює сплату нею судового збору у відповідному розмірі.

ОСОБА_1 не подано доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Те, що ОСОБА_1 відсторонена від роботи без збереження заробітної плати, без надання належних доказів про її майновий стан, не є безумовною підставою для звільнення її від сплати судового збору.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Зважаючи на те, що відмова у звільненні від сплати судового збору та у зменшені розміру судового збору не порушує положення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір, його об`єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору переслідує законну мету.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

При таких обставинах позовна заява підлягає залишенню без руху та позивачу необхідно надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме сплатити судовий збір з урахуванням вимог та роз`яснень, викладених в ухвалі.

Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласна спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву з видів боротьби» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення відшкодування за час вимушеного прогулу залишити без руху.

Надати позивачу для усунення недоліків десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали у зазначений термін, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н. В. Литвиненко