Постановление суда № 102263937, 28.12.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/894/16-ц

4-с/264/23/2021

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н.В., при секретарі Глазістовій К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за скаргою Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на бездіяльність державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Каширіної Ірини Станіславівни, заінтересована особа: ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року представник ПрАТ «Азовзагальмаш» звернувся до суду із вказаною скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що на виконанні Кальміуського ВДВС у місті Маріуполі перебуває зведене виконавче провадження з ПрАТ «Азовзагальмаш» на користь стягувачів грошових коштів. Всупереч нормам чинного законодавства державним виконавцем не зупинене вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №50982285, через що вже тривалий час порушуються права заявника, як боржника, відносно якого судом відкрито провадження у справі про банкрутство, що свідчить про протиправну бездіяльність державного виконавця. Посилаючись на норми п.4 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» представник ПрАТ «Азовзагальмаш» просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо не прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №50982285, а також зобов`язати державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зупинити вчинення виконавчих дій у ВП №50982285, про що прийняти відповідну постанову.

Представник заявника ПрАТ «Азовзагальмаш» адвокат Майська А.В. в судове засідання не з`явилась, направила заяву про розгляд скарги за її відсутності, доводи скарги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, надали письмові пояснення, в яких посилаючись на вимоги ч.5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, просили відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 11.02.2016 року судовим наказом Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 25117,22грн., а також на користь держави судовий збір в розмірі 275,60 грн.

На теперішній час в провадженні Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває ВП №50982285 по виконанню вказаного судового наказу.

Згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2016 року (справа №910/3262/16) відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Азовгальмаш". Визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" до Публічного акціонерного товариства "Азовгальмаш" в розмірі 400 000,00грн. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовська Сталепаливна Компанія" до Публічного акціонерного товариства "Азовгальмаш" в розмірі 39 707,64 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Азовгальмаш". Оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Азовгальмаш".

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим законом випадках на приватних виконавців.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

У відповідності до частини першої статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Частиною першою статі 41 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Згідно із частиною 2 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.

За приписами частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що грошове зобов`язання – зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Суд вважає, що приписи частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цього зобов`язання, тобто дія мораторію, запровадженого Господарським судом м. Києва від 20.04.2016 року, поширюється на вимоги стягувача за виконавчим провадженням № 50982285.

Таким чином, заявником доведено порушення Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) порядку не вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», в частині зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 50982285.

Доводи заінтересованої особи ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , що мораторій не поширюється на стягнення заробітної плати є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Згідно статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд вважає, що в частині 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мається на увазі, що дія мораторію не поширюється на вимоги виплати заробітної плати працівникам, які працюють на підприємстві під час мораторію.

За таких підстав, суд вважає за необхідним визнати бездіяльність державного виконавця, яка виявилась у не прийнятті постанови про зупинення виконавчих дій у ВП №50982285 та зобов`язати вчинити дії, а тому скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 34,35 Закону України «Про виконавче провадження» ст.431 447,448 ЦПК України -

У Х В А Л И В :

Скаргу Приватного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на бездіяльність державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Каширіної Ірини Станіславівни, заінтересована особа: ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо не прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП №50982285.

Зобов`язати державного виконавця Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зупинити вчинення виконавчих дій у ВП №50982285, про що прийняти відповідне рішення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н. В. Литвиненко