Решение № 101956355, 07.12.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1869/21

Провадження № 2/352/926/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом.

Заявлений позов обґрунтовувала тим, що її мама ОСОБА_2 була одноособовим власником будинковолодіння АДРЕСА_1 , вартість якого на даний час складає 47117 грн. Однак, право власності в установленому законом порядку не було зареєстровано у Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, і відповідно свідоцтво про право власності на будинковолодіння мама не отримувала. 23.03.1995 р. мама при житті, склала заповіт, який посвідчено секретарем Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про те, що після її смерті все належне їй майно заповіла позивачці. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивачка як єдиний спадкоємець за заповітом прийняла спадщину у визначеному законом порядку, оскільки вступила в управління, володіння та розпорядження спадковим майном, вона проживала разом із мамою без реєстрації в будинку, проводила ремонт житлового будинку. Інших спадкоємців за законом або заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , які б заявили про свої спадкові права, немає. Відсутність правоустановлюючого документу на спадкове будинковолодіння перешкоджає позивачці оформити свідоцтво про право на спадщину в нотаріальному порядку, що підтверджується відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії. Просила визнати за нею право власності на вказане будинковолодіння у порядку спадкування за заповітом після померлої матері.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, її представник - адвокат Марущак В.І. подав заяву, в якій просив справу розглянути у відсутності сторони позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у поданій суду заяві просив розгляд справи проводити у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що матір позивачки ОСОБА_2 була власником будинковолодіння АДРЕСА_1 , ринкова вартість якого на даний час складає 47117 грн.

Право власності ОСОБА_2 на вказане будинковолодіння презюмується, воно підтверджується відповідним записом у погосподарській книзі Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області. Однак, належний правовстановлюючий документ відсутній, реєстрація права власності не проводилась.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 позивачка як єдиний спадкоємець за заповітом, посвідченим 23.03.1995 р. головою виконкому Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, прийняла спадщину відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.) шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Вказані обставини, які відповідачем не заперечувались, підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Статею 100 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) визначалося, що в особистій власності громадян може бути, зокрема, і житловий будинок. При цьому глава десята цього кодексу не пов`язувала наявність такого права з його обов`язковою державною реєстрацією.

Відповідно до п.4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966 р., реєстрації підлягали всі будинки та домоволодіння, які належали громадянам на праві особистої власності та розташовані в межах міст і селищ міського типу.

Жодною інструкцією не встановлювався обов`язок щодо реєстрації будинків та домоволодінь, розташованих у сільських населених пунктах.

Закон України «Про власність» від 07.02.1991 р. також не передбачав обов`язкової державної реєстрації права власності.

Відповідно до вимог ст.525 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Згідно ч.1 ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

Відповідно до вимог ст.548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв; прийнята спадщина визнавалася належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

З огляду на те, що відсутність правоустановлюючого документу на спадкове будинковолодіння позбавляє позивачку можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у нотаріальному порядку, за нею слід визнати право власності на вказане будинковолодіння у порядку спадкування за заповітом після померлої матері.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 525, 534, 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 (на даний час с. Підпечери Івано-Франківської ТГ Івано-Франківської області) вартістю 47117 грн. у порядку спадкування за заповітом, посвідченим 23.03.1995 р. головою виконкому Підпечерівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, після померлої ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Івано-Франківська міська рада, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 23, код ЄДРПОУ 33644700.

Повне судове рішення складено 16.12.2021 р.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ