Постановление суда № 10173843, 01.07.2010, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2010 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Станкевича В.А.

суддів Варикаші О.Д.

- Ступакова О.А.

при секретарі Переверзевій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати, за апеляційною скаргою Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2009 року, -

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами в яких посилався на те, що на час його звільнення 11.04.2008р. з посади охоронника підприємства, відповідач не виплатив йому заробітну плату. В зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки починаючи з дня його звільнення по день ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні позивач пред'явлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволені посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Одеській області від 23.06.2006р. було відкрито провадження у справі про банкротство підприємства та було введено мораторій, згідно якого було встановлено заборону нарахування неустойки за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів. На її думку у підприємства відсутня вина у невиплаті заробітної плати в зв'язку з відсутністю грошових коштів на підприємстві.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволений частково.

Стягнуто з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства

___________

Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М. Справа № 22 - 1126/2010р.

Доповідач Станкевич В.А. Категорія ЦП: 53

"Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код 32093887) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за період з 11.04.2008р. по 04.03.2009р. в розмірі 14 585 гривень 28 копійок.

Не погодившись з цим рішенням Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач до 11.04.2008 року працював на посаді охоронника в ОВХФП "Біостимулятор". З даної посади був звільнений відповідно до наказу № 68ок від 11.04.2008року за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

Зазначені вище вимоги КЗпП України з вини відповідача не виконувались, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем в розмірі 10769,94гривень, яка була стягнута з відповідача рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04.03.2009р., яке набуло законної сили 13.05.2009р. та на даний час є чинним. Тобто з вини відповідача були порушені строки виплати заробітної плати ОСОБА_2

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розмір середнього заробітку сторонами під час розгляду справи був визнаний та не оспорювався.

Враховуючи ту обставину, що під час звільнення позивача по справі відповідачем не був проведений з ним розрахунок всіх належних сум з вини підприємства, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за затримку виплати належних йому сум за період з 11.04.2008р. (день звільнення) по 04.03.2009р. (день ухвалення рішення суду про стягнення заробітної плати).

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги заперечення відповідача, оскільки введений ухвалою господарського суду мораторій щодо задоволення вимог кредиторів стосується не нарахування неустойки за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів. Стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не відносяться до неустойки, яка застосовується до боржника в цивільних правовідносинах та не розповсюджується на трудові спори при звільненні працівника. Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача про відсутність грошових коштів у підприємства, як на підставу відсутності вини підприємства у несвоєчасній виплаті заробітної плати, так як відсутність грошових коштів у підприємства не виключає його відповідальність перед робітником.

Крім того, безпідставним є посилання апелянта на положення Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки між сторонами винник трудовий спір із передбачених ст.ст. 116, 117 КЗпП України підстав і норм зазначеного закону його не регулюють.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков