Решение № 101636607, 02.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року

м. Харків

справа № 641/2438/21

провадження № 2/638/4112/21

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Яковлевої В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Погудіної Д.О., Варданян К.Г., Проданової М.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,

третя особа - Президент України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Президент України, про відшкодування моральної шкоди,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Президент України, про стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з метою вчинення дій з перерахунку пенсії без обмеження її розміру він звернувся до відповідача, від якого на його звернення отримав письмову відповідь, відповідно до якої, його повідомлено, що обчислення пенсії в розмірі 70 % відповідних сум грошового забезпечення чинним законодавством не передбачено, а тому пенсія перерахована та виплачується згідно з нормами чинного законодавства. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду визнані дії відповідача протиправними щодо зменшення розміру пенсії та зобов`язано виходячи з відсоткового значення розміру 80 % сум грошового забезпечення здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Було відкрито виконавче провадження. Триває порушення прав позивача на своєчасне отримання відповідного пенсійного забезпечення, однак до цього часу рішення не виконано, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, у зв`язку із чим, вважає, що йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 40 000 грн.

Відповідно до ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова матеріали цивільної справи № 638/13869/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Президента України про стягнення моральної шкоди. передані для розгляду до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2021 року вищевказана цивільна справа передана в провадження судді Яковлевої В.М.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2021 року прийнято до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Президент України, про відшкодування моральної шкоди за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання у справі та залишено без руху.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 червня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Президент України, про відшкодування моральної шкоди за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання у справі.

Позивач у судове засідання, яке призначено на 08 листопада 2021 року, не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

30 листопада 2021 року до суду подано відзив на позовну заяву, який не містить підпису заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєвої Галини.

Відповідно до вимог частини другої статті 179 ЦПК України, відзив підписується відповідачем або його представником.

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

У зв`язку із наведеним, з огляду на невідповідність відзиву передбаченим частиною другою статті 178 ЦПК України вимогам до нього, а також загальним вимогам до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, закріплених у частині другій статті 183 ЦПК України, суд не вбачає підстав для прийняття відзиву на позовну заяву, та повертає його заявнику без розгляду.

Перевіривши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 04 березня 2008 року відповідно до наказу Головного Управління МВС України в Харківській області відповідно до Положення про проходження служби рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ підполковник міліції ОСОБА_1 , ветеран ОВС звільнений з ОВС с посади старшого інспектора з ОД ВДІМ УГБ ГУМВС України в Харківський області за статтею 64 п. «Б» (по хворобі) з призначенням пенсії за вислугою років.

На час звільнення мав вислугу для нарахування розміру пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повних 30 років, що відповідає розміру від грошового забезпечення 80 відсотків та яке він отримував раніше згідно з пенсійною справою № 2003001911.

16 лютого 2018 року на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29 січня 2018 року у справі № 641/8436/17, що набрало законної сіли 01 березня 2018 року, ГУ ПФ в Харківській області проведений перерахунок та виплату моїй пенсії, але у розмірі 70% від грошового забезпечення замість 80%.

07 квітня 2020 року на звернення ОСОБА_1 отримано письмову відповідь за № 1020-954/С-02/8 -2000/20 від 24 березня 2020 року, якою повідомлено, що обчислення пенсії в розмірі понад 70% відповідних сум грошового забезпечення чинним законодавством не передбачено, а тому пенсія перерахована та виплачується відповідно до норм чинного законодавства.

28 травня 2020 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/4617/2020 визнано дії відповідача протиправними щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії та зобов`язано виходячи з відсоткового значення розміру 80% сум грошового забезпечення здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 840, 8 грн.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. Керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про накладення штрафу на Головне управління ПФУ в Харківській області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду без поважних причин та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець накладає на нього штраф у подвійному розмірі.

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи відомостей про виконавче провадження № 63039469 16 вересня 2020 року у зв`язку із невиконанням рішення суду від 28 травня 2020 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконанні рішень у Харківської області ухвалено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63039469 та стягнення з боржника (відповідача) заборгованість на користь позивача у розмірі 38 938,50 грн та виконавчих витрат у сумі 221, 06 грн., а також для проведення виконавчих дій у сумі 18 892 грн. 18 травня 2021 року постановою закрито виконавче провадження з підстав, передбачених частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» - за невиконання боржником рішення суду з поданням до ГУ НП в Харківській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Таким чином, 17 листопада 2020 року, 16 березня 2021 року боржнику були надіслані вимоги щодо виконання судового рішення та відповідно 17 березня 2021 року і 08 квітня 2021 року винесено постанови про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн та 10 200 грн, однак до теперішнього часу судове рішення не виконане.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи .

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтями 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього Суду.

Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).

ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7 травня 2002 року в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100).

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презумується.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 750/1591/18-ц, що є обов`язковою для врахування судом відповідно до положень частини четвертої статі 263 ЦПК України.

Рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2005 рокуу справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) містить висновок про те, що невиконання судового рішення на користь заявника впродовж тривалого часу є порушенням його права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України»).

Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред`явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.

Факт неправомірності дій відповідача повністю встановлений судовими рішеннями та у подальшому його невиконанням.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з неправомірними діями ГУ ПФУ в Харківській області ОСОБА_1. завдано моральної шкоди,водночас, враховуючи конкретні обставини справи, докази, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, керуючись принципами розумності та справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн 00 коп., що буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

В таких випадках державу представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

На підставі статті 141 ЦПК України з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Президент України, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: Харківська область, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ - 14099344.

Третя особа - Президент України, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Банкова, буд. 11.

Повний текст судового рішення складено 06 грудня 2021 року.

Суддя В. М. Яковлева