Постановление суда № 101536638, 01.12.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3616/21

Провадження № 2/761/6004/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Горбань К.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Немировського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення середнього заробітку у зв`язку із несвоєчасним розрахунком при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває справа за даним позовом.

Ухвалою суду від 03.02.2021 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі.

19.10.2021 року представник відповідача звернувся до суду із клопотанням про залишення позовної заяви без руху у зв`язку із несплатою позивачем судового збору.

У судовому засіданні 01.12.2021 року представник відповідача підтримав подане клопотання та просив суд залишити позовну заяву без руху

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, зазначаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Суд, заслухавши думку учасників справи, вивчивши позовну заяву, дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі: у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, зазначено, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Тому за подання позову про компенсацію витрат частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати позивачі не звільняються від сплати судового збору, оскільки це є компенсація за порушені права, а не заробітна плата.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у своїх постановах від 25.04.2018 року у справі № 243/9232/17, від 04.04.2018 у справі 428/8353/17, від 18.04.2018 року у справі № 398/1244/15-ц.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Законом України «Про судовий збір»).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру, поданою фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, виходячи з положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 4460,94 грн. за вимогу майнового характеру, та надати до суду документ, який би підтверджував сплату судового збору.

Окрім того, 01.10.2021 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 561647,02 грн. у зв`язку із несвоєчасним розрахунком при звільненні.

Згідно із ч. 3 ст. 176 ЦПК України у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Таким чином, позивач має сплатити судовий збір в сумі 5616,47 грн. за вимогу майнового характеру, та надати до суду документ, який би підтверджував сплату судового збору.

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

За таких обставин, з врахуванням того, що судом після відкриття провадження встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 175-177 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити вказану позовну заяву без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення вказаної ухвали позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 13 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Окрім того, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до редакції п. 5 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ч. 5 ст. 274 ЦПК України суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, після подання заяви про збільшення позовних вимог, предметом позову є стягнення коштів розмірі 561647,02 грн., що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2189,00 грн.х250=547250,00 грн.).

Вивчивши матеріали цивільної справи та враховуючи предмет позову, суд вважає за необхідне постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Керуючись положеннями ст. 4, 11, 175, 177, 187, 274 353-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення середнього заробітку у зв`язку із несвоєчасним розрахунком при звільненні - розглядати за правилами загального позовного провадження.

Розпочати підготовче провадження з дня винесення вказаної ухвали.

Позовну заяву ОСОБА_2 до державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення середнього заробітку у зв`язку із несвоєчасним розрахунком при звільненні - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

Ухвала оскарження не підлягає.

СУДДЯ М.А. РИБАК