Решение № 10149791, 29.06.2010, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 2 2670/10

2010рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 року м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Малиновського О.М.

при секретарі Стояновій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одесі, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства „ Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „ Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_2 - про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся із зазначеним позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача суму боргу за кредитним договором № 014/0044/85/82746 від 21 вересня 2007р. в розмірі 242498,89 гривень, який складається з: 204564,65 гривень, як заборгованість за кредитним договором, 1261,01 гривень - сума боргу за відсотками за користування кредитом, 21429,91 гривень заборгованість за простроченими відсотками, 15243,32 гривень пеня за прострочення виконання грошового зобовязання, а також понесені судові витрати.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не виконав прийняті на себе зобовязання по кредитному договору, надані за кредитом грошові кошти не повернув, проценти за користування кредитом в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього виникла перед ПАТ „ Райффайзен Банк Аваль” особі Одеської обласної дирекції АТ „ Райффайзен Банк Аваль” заборгованість у розмірі зазначеному вище. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні предявлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі та предявила зустрічні позовні вимоги в яких просила розірвати кредитний договір та в рахунок виконання кредитних зобовязань визнати за ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” право власності на іпотечну земельну ділянку № 78, яка розташована на АДРЕСА_1. Позовні вимоги з посилання на дії статей 634,635,652 ЦК України обґрунтовувались тим, що укладений між сторонами кредитний договір є публічним. ОСОБА_2, як споживач, в звязку з дискримінаційними умовами кредитного договору, які були навязані банком, не мав можливості змінити його умови, а саме: покладання на споживача кредитних послуг валютних ризиків, покладання на споживача відповідальності за знецінення ринку землі, що є предметом іпотеки та несення споживачами кредитів додаткової ніж було вказано в рекламі відповідальності за невиконання умов кредитного договору. На думку ОСОБА_2 підставою для розірвання кредитного договору є істотні зміни обставин, а саме настання світової кризи, яка вплинула на неможливість ОСОБА_2 сплачувати кредитні грошові кошти та проценти за його користування.

Представник позивача предявлені зустрічні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи і надані документи в сукупності, заслухавши доводи викладені представниками сторін, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд прийшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до п.1.1 кредитного договору № 014/0044/85/82764 від 21 вересня 2007р. ВАТ „ Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „ Райффайзен Банк Аваль”, яке згідно до протоколу загальних зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009р. змінило назву на публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 210105 гривень . Цільове призначення виданого кредиту в розмірі 207000 гривень було направлено на придбання ОСОБА_2 земельної ділянки та в розмірі 3105 гривень для сплати додаткового проценту згідно з п.1.4. кредитного договору. Строк дії договору між сторонами був визначений до 21.09.2027 року. ОСОБА_2 отримавши кредит в розмірі 207000 гривень, що підтверджується заявою на видачу готівки №R44/741-50 від 21.09.2007р., прийняв на себе зобовязання повернути кредит, сплатити відповідно до п.1.4. кредитного договору проценти за його користування в розмірі 13,75% річних.

Відповідно до умов кредитного договору, у випадку порушення позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та неустойку.

Згідно п.10.1. кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Додатково між сторонами по справі 21.09.2007р. було укладено договір іпотеки, який був посвідчений в нотаріальному порядку, за яким ОСОБА_2 в рахунок належного виконання згаданого вище кредитного договору, передав ВАТ „Раййффайзен Банк Аваль” придбану ним у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0548 га. за адресою: АДРЕСА_1.

Як було встановлено судом, проти чого не заперечувала представник відповідача, ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого перед банком за договором кредитування станом на 03.02.2010р. у нього виникла заборгованість в розмірі: 204564,65 гривень, як заборгованість за кредитним договором, 1261,01 гривень - сума боргу за відсотками за користування кредитом, 21429,91 гривень заборгованість за простроченими відсотками, 15243,32 гривень пеня за прострочення виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.525 ЦПК України, одностороння відмова від виконання договірного зобовязання не допускається.

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи з встановленого в судовому засіданні неналежного виконання відповідачем кредитних зобовязань, суд дійшов висновку, що предявлені позовні вимоги є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд вважає, що в задоволенні зустрічних позовних вимог слідує відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частина 2 тієї же статті визначає, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно ч.3 ст.652 ЦК України, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, зазначена вище норма визначає ряд обставин, доведеність яких є обовязковою для розірвання або зміни договору в судовому порядку. Наявність таких обставин повинна доводити зацікавлена сторона.

З боку ОСОБА_2 та його представника не представлено суду жодного належного доказу, який би вказував на те, що світова фінансова криза, вплинула на можливість проводити погашення отриманого кредиту та сплачувати належним чином проценти за його користування. Посилання ОСОБА_2 лише на наявність світової кризи є хибними та судом до уваги не приймаються, так як ґрунтуються на припущеннях. Безпідставні є посилання ОСОБА_2, щодо покладання на нього, як на споживача, кредитних послуг з валютних ризиків, оскільки ним було отримано кредит в національній валюті гривні та жодної привязки до курсу долара США спірній кредитний договір не містить. Не доведено ОСОБА_2 і та обставина, що за договором виникли істотні зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору. Отже законних підстав, для розірвання кредитного договору у суду не має.

Судом відхиляються посилання ОСОБА_2 на п.5 ст.634 ЦК України, оскільки такої норми в ЦК України не існує. Пункт 2 ст.635 ЦК України, також судом до уваги не приймається, так як дана норма не регулює виникли між сторонами правовідносини, оскільки стосується умов та порядку укладання попереднього договору.

Відповідно до ст.88 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам суд стягує з відповідача на користь АТ „ Райффайзен Банк Аваль” особі Одеської обласної дирекції АТ „ Райффайзен Банк Аваль” судові витрати повязанні з розглядом справи, які складаються з державного мита в розмірі 1700 гривень та з витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень. За зустрічним позовом суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь держави недоплачені витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 90 гривень

Керуючись ст.ст.10,11,57,64,88,209,212-215,218 ЦПК України , -

ВИРІШИВ

Позов публічного акціонерного товариства „ Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ПАТ „ Райффайзен Банк Аваль” задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „ Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ПАТ „ Райффайзен Банк Аваль” заборгованості за кредитним договором в розмірі 242498 гривень 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „ Райффайзен Банк Аваль” в особі Одеської обласної дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” понесені судові витрати в розмірі 1820 гривень.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Одеській області; р/р 37315008000123; фінансова установа-Управління державного казначейства в Одеській області; МФО 828011; Код ЄДРПОУ: 26302945 недоплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 90 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя

підпис

ВІРНО:

Суддя

Секретар