Решение № 10137274, 11.03.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р.Справа № 5/300

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Біоліт плюс", вул. Жовтнева, 75/2, кв. 28, м. Полтава, 36014

про стягнення 16739,89 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з"явився

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 16739,89 грн. заборгованості, в т.ч. 16317,54 грн. - борг за отриманий згідно видаткових накладних № РН-0000001 від 24.10.2008 року та № РН-0000058 від 08.12.2008 року бетон, 244,76 грн. - інфляційні витрати та 175,69 грн. - 3 % річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

У зв"язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах достатньо, справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив:

У відповідності до видаткових накладних № РН-0000001 від 24.10.2008 року та № РН-0000058 від 08.12.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Біоліт плюс" отримано від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 бетон на загальну суму 16317,54 грн.

Підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків № 12 від 10.12.2008 року свідчить, що за відповідачем станом на 09.12.2008 року існує заборгованість за бетон на загальну суму 16317,54 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до на стання відповідних правових наслідків.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як повідомив представник позивача письмовий договір між сторонами не укладався, бетон поставлялась за усною домовленістю, отже у зобов"язанні строк виконання зобов"язання не встановлений.

01.07.2009 року на адресу відповідача була направлена претензія № 81 про погашення заборгованості в розмірі 16317,54 грн., яка на день звернення до суду з даною позовною заявою залишена без відповіді.

Таким чином, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 16317,54 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані 245,38 грн. інфляційних нарахувань за період серпень-жовтень 2009 р. та 176,97 грн. - 3 % річних за період з 10.07.2009 р. до 17.11.2009 р.

Згідно перерахунку, здійсненого судом, до стягнення підлягає 244,76 грн. інфляційних нарахувань за період за період серпень-жовтень 2009 р. та 175,69 грн. - 3 % річних за період з 10.07.2009 р. до 17.11.2009 р.

Господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з"ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, але підлягають частковому задоволенню.

Позивач просить покласти на відповідача розмір юридичних послуг в сумі 800,00 грн.

Судом досліджено, що юридичні послуги надані позивачу адвокатом, про що свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2422/10 від 27.11.2003 р. на підставі договору про представництво і надання послуг адвоката від 16.11.2009 р. та квитанції від 16.11.2009 р. на суму 800,00 грн. Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат віднесено витрати на оплату послуг адвоката.

Згідно вимог ст. 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Пунктом 10 Роз"яснень Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Суд задовольняє вимогу про стягнення витрат на послуги адвоката і покладає на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Біоліт плюс" (вул. Жовтнева, 75/2, кв. 28, м. Полтава, 36014, р/р 2600118542 в ВАТ "Український професійний банк" м.Київ, МФО 300205, код ЄДРПОУ 33315978) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_2 в "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ, МФО 380805, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) - 16317,54 грн. боргу, 175,69 грн. 3 % річних, 244,76 грн. інфляційних витрат, 799,91 грн. витрат на послуги адвоката, 167,38 грн. державного мита та 235,97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішення законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.