Постановление суда № 101313005, 24.11.2021, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

"24" листопада 2021 р. Справа153/1822/20

Провадження1-кп/153/131/20-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Швеця Р.В.

за участю секретаря судового засідання Побережної Т.М.

прокурора Євчена Д.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Самара В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ямпіль Вінницької області у залі судових засідань об`єднане кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019020370000227 від 20.08.2019 та №12018020370000105 від 03.04.2018 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м.Ямпіль Вінницької область, місце проживання – АДРЕСА_1 , громадянина України, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч.2 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ямпільського районного суду Вінницької області перебувають об`єднані в одне провадження матеріали вказаних кримінальних проваджень.

24.11.2021 прокурор звернувся із письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 . Своє клопотання мотивував тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб. З 11.04.2019 ОСОБА_1 оголошено в розшук у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування. За результатами розшукових дій встановлено місцезнаходження ОСОБА_1 та затримано 02.12.2020. Відповідно до ухвали слідчого судді від 03.12.2020 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також в провадженні Ямпільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні 03.04.2018 тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України – умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, вчинене групою осіб, в якому він перебував під вартою та після обрання більш м`якого запобіжного заходу з 17.04.2019 по 16.12.2020 розшукувався судом. ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів та злочинів проти життя та здоров`я, востаннє – за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України (заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження), за що судимість не знята та не погашена. Наразі продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. ОСОБА_1 тривалий час перебував у розшуку, у зв`язку із чим досудове розслідування зупинялося, вказане свідчить про його намагання уникнути правосуддя з огляду на суворість покарання. Застосування таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання чи домашній арешт не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Просив суд змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він все усвідомив і не буде більше переховуватись від суду. Крім того, у нього нещодавно народилася друга дитина і він хоче бути разом із сім`єю та допомагати дружині.

Захисник обвинуваченого – адвокат Самар В.О., заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, а також подав до суду письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 . Своє клопотання мотивує тим, що зазначені прокурором ризики, передбачені ст.177 КПК України, необґрунтовані, жодний із цих ризиків недоведений. У обвинуваченого відсутній паспорт громадянина України, тому виїхати або переховуватися він не зможе. На потерпілих обвинувачений жодним чином не впливав, знищити докази не зможе, оскільки всі докази вилучені та приєднані до кримінального провадження. Обвинувачений відповідно до ст.89 КК України не судимий, має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 , проживав разом зі своєю сім`єю, яка складається з трьох рідних братів, двоє з яких – малолітні. Крім цього, у незареєстрованому шлюбі обвинуваченого з ОСОБА_2 , яка є інвалідом третьої групи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 (батьком дитини є ОСОБА_1 ). ОСОБА_1 є соціально адаптованою особою, по місцю проживання характеризується позитивно. Та обставина, що ОСОБА_1 певний час переховувався від суду пояснюється тим, що йому неодноразово погрожували, морально та фізично тиснули певні працівники правоохоронних органів. Наразі ОСОБА_1 усвідомив те, що вчинив неправильно, щиро розкається, що переховувався та обіцяє більше такого не вчиняти. Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який суттєво обмежує конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність. Просив змінити запобіжний захід, застосований стосовно ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, звільнивши ОСОБА_1 з-під варти в залі суду та встановити для обвинуваченого ОСОБА_1 певні обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотань захисника обвинуваченого – адвоката Самара В.О. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну останньому запобіжного заходу на цілодовий домашній арешт, оскільки вказані клопотання не вмотивовані, ризики продовжують існувати, обвинувачений ОСОБА_1 півтора року переховувався від суду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, а також дослідивши письмове клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та письмове клопотання захисника обвинуваченого – адвоката Самара В.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд встановив наступні обставини та прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.12.2020 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 30.01.2021.

Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 05.10.2021 ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04 грудня 2021 року.

Подане прокурором клопотання відповідає вимогам ч.3 ст.199 КПК України, клопотання містить достатні дані про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч.2 ст.121 КК України, наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст.ст.178, 199 КПК України при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Розглядаючи клопотання, подані прокурором та захисником обвинуваченого та підтримане обвинуваченим, а також заявлене обвинуваченим ОСОБА_1 , судом враховано дані про особу ОСОБА_1 , який обвинувачується, в тому числі у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років.

На думку суду, санкції інкримінованих кримінальних правопорушень дають об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 зможе переховуватися від суду, оскільки з 11.04.2019 ОСОБА_1 вже був оголошений в розшук у зв`язку з переховуванням від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, які є ще не допитаними, з метою покращення свого становища, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 не працює і у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 проживав у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 суду не надано, стан здоров`я та вік обвинуваченого дозволяють утримувати його під вартою.

Суд враховує наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 зареєстрованого місця проживання, а також те, що він є батьком малолітньої дитини, однак, вказані обставини не дають змоги дійти висновку про нівелювання ризиків у кримінальному провадженні та застосувати відносно ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід.

Враховуючи стадію судового провадження, суд констатує, що такі обставини у своїй сукупності свідчать про те, що і надалі продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу і його продовження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі Ілійков проти Болгарії від 26.07.2001 р .ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Відповідно до правової позиції викладеної у рішенні ЄСПЛ "Харченко проти України", розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотання про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.

Суд відхиляє доводи захисника обвинуваченого та самого обвинуваченого про можливість застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки обставини, на які вони покликаються щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не спростовують та не зменшують ризиків, вказаних у клопотанні прокурором.

Суду не надано достатніх даних на підтвердження гарантій запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, які свідчать про можливість їх уникнення шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою.

На переконання суду, прокурор довів, що на момент розгляду кримінального провадження продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які не могли зменшитися, що в свою чергу дає підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, натомість відсутні підстави для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на строк, що не може перевищувати 60 днів.

Також з урахуванням наведеного, суд має підстави для відмови у задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Самара В.О., про зміну запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183-184, 193-194, 196-197, 199, 201, 314-316, 331, 369-372, 395 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраного ухвалою слідчого судді Ямпільського районного суду Вінницької області від 03.12.2020 на строк, що не перевищує шістдесяти днів, тобто, до 22 січня 2022 року.

Визначити 22 січня 2022 року датою закінчення строку дії ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 .

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Самара В.О. про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт – відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Суддя Р.В. Швець