Постановление суда № 101242202, 19.11.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31008/21

Провадження № 2/127/5132/21

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

19 листопада 2021 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Закладу «Вінницька дитяча музична школа №2» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Закладу «ВДМШ №2» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи, поновлення на роботі.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства України.

Так, у порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з 01.01.2021 року розмір ставки судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908 грн.).

Однак, доказів сплати судового збору за вказаною позовною вимогою позивачем до позовної заяви не додано.

Що стосується звільнення позивача від сплати судового збору, з підстав вказаних ним у позовній заяві, то слід зазначити наступне.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Отже, саме Закон України №3674-VI є спеціальним законом, який визначає порядок сплати та звільнення від сплати судового збору та має пріоритет застосування у даних правовідносинах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року №484-VIII внесено ряд змін до Закону України «Про судовий збір» та, зокрема, статтю 5 названого закону викладено в новій редакції. Вказані зміни набули чинності з 1 вересня 2015 року.

Так, статтею 5 Закону №3674-VI, чинного з 01.09.2015, закріплено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі: 1) у справах про стягнення заробітної плати; 2) поновлення на роботі.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 де зазначено, що починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Як слідує із змісту позовної заяви та наведених позивачем мотивів останнім оспорюється наказ відповідача №131 від 08.11.2021 про відсторонення позивача від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, тобто ним фактично порушується питання про допуск до виконання своїх трудових обов`язків, адже позивача не було звільнений із займаної ним посади, а лише відсторонено.

Разом з тим, поняття відсторонення від роботи і звільнення з роботи згідно положень чинного КЗпП України не є ідентичними, оскільки поновлення на попередній роботі можливе лише в разі визнання незаконним звільнення працівника або переведення його на іншу роботу (що передбачає остаточне припинення попередніх трудових обов`язків працівником та отримання ним винагороди (заробітної плати) за виконану роботу) на відміну від відсторонення, яке передбачає лише тимчасове припинення виконання працівником трудових обов`язків без позбавлення займаної посади, та поновлення виконання працівником попередніх трудових обов`язків на займаній посаді після припинення обставин, що слугували причинами відсторонення.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Натомість, використання позивачем певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги та не може слугувати підставою для застосування пільги щодо сплати судового збору, передбаченої п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за поданою позовною заявою у встановленого законом розмірі за вимогою немайнового характеру та надати докази щодо цього.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: УК у м.Вінниці/отг м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 38054707; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA318999980313181206000002856.

Крім того, відповідно до п. 4 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Як вже зазначалось, позивач, вказуючи на обставини відсторонення його від роботи на певний період, вважає наказ відповідача щодо цього незаконним та просить його скасувати, одночасно просить поновити позивача на роботі. Наразі позивачу слід визначитися із вимогою щодо поновлення на роботі, зважаючи, що позовна заява не містить обґрунтування та доказів в їх підтвердження щодо припинення трудових відносин в контексті норм КЗпП України.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

При цьому слід зауважити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи «Креуз проти Польщі», про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти («Kreuz v. Poland» № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 133, 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Закладу «Вінницька дитяча музична школа №2» про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: