Приговор № 101227428, 19.11.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/26993/20

Провадження № 1-кп/127/1038/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2021 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретарі судового засідання Свистун О.С.,

Бабич С.В., Чорна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2013 р. за № 12013010060000283 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Охтирка Сумської області, без зареєстрованого місця проживання, до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із вищою освітою, розлученого, непрацюючого, громадянина України, не судимого,

у вчинені злочинів, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Собчука В.В., Куцяка М.Ф., Багрія Є.А., Камінського В.С.,

Соловйова О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Павенського Б.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у період з травня 2012 року по квітень 2013 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи товариські стосунки з ОСОБА_2 , які склались внаслідок тривалих ділових стосунків, незаконно заволодів грошовими коштами останнього за таких обставин. Так, у лютому 2012 року ОСОБА_1 , з метою реалізації умислу на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , повідомив йому завідомо неправдиву інформацію про можливість вигідного інвестування грошових коштів у закупівлю лікарських засобів для закладів охорони здоров`я, а також проведення робіт на замовлення ДП «Укравтодор». У зв`язку з цим, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, висловив ОСОБА_2 прохання позичити йому кошти для вказаних цілей. ОСОБА_2 , будучи впевненим в добропорядності намірів ОСОБА_1 , розраховуючи на отримання прибутку, у період з 12.05.2012 по 24.07.2012 у приміщенні офісу ТОВ «ЕКОДІМ» по вул. Хмельницьке шосе, 1-км у м. Вінниці, передав ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 2 158 000 грн., а саме: 12.05.2012 - 562 500 грн., 25.05.2012 - 171 000 грн., 24.07.2012 - 346 000 грн. та 27.07.2012 - 1 078 500 грн. У подальшому ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на шахрайське заволодіння грошовими коштами, належними ОСОБА_2 , зловживаючи його довірою, повідомив останньому неправдиву інформацію про виниклу у нього необхідність термінового придбання зернових культур та подальшої їх реалізації. З цією метою у квітні 2013 року в приміщенні офісу ТОВ «ЕКОДІМ» по вул. Хмельницьке шосе, 1-км у м. Вінниці ОСОБА_1 , заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, взяв в борг у ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2 000 000 грн. Отриманими у ОСОБА_2 грошовими коштами в загальній сумі 4 158 000 грн. ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд та 11.06.2013 зник з місця постійного проживання. Таким чином, ОСОБА_1 завдав матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_2 на загальну суму 4 158 000 грн., що є особливо великим розміром, тобто більше ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_1 у період з січня по червень 2013 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи товариські стосунки, незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 за таких обставин. Так, ОСОБА_1 з метою реалізації умислу на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 , повідомив останньому завідомо неправдиву інформацію про можливість на вигідних умовах інвестувати кошти на закупівлю лікарських засобів для закладів охорони здоров`я, та, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, звернувся з проханням позичити йому кошти для вказаної цілі. ОСОБА_3 , будучи впевненим в добропорядності намірів ОСОБА_1 , розраховуючи на отримання прибутку, протягом січня-червня 2013 року у приміщенні офісного центру «Кряж» по вул. Максимовича, 4 у м. Вінниці, передав ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 4 200 000 грн. Отриманими у ОСОБА_3 грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд та 11.06.2013 зник з місця постійного проживання. Таким чином, ОСОБА_1 завдав матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 4 200 000 грн., що є особливо великим розміром, тобто більше ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_1 у період з серпня по грудень 2012 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи товариські стосунки, незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_4 за таких обставин. Так, ОСОБА_1 з метою реалізації умислу на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 , повідомив останньому завідомо неправдиву інформацію про можливість на вигідних умовах інвестувати кошти на закупівлю лікарських засобів для закладів охорони здоров`я, та, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, звернувся з проханням позичити йому кошти для вказаної цілі. ОСОБА_4 , будучи впевненим в добропорядності намірів ОСОБА_1 , розраховуючи на отримання прибутку, протягом грудня-серпня 2012 року у приміщенні офісного центру «Кряж» по вул. Максимовича, 4 у м. Вінниці, передав ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 1 309 000 грн. Отриманими в ОСОБА_4 грошовими коштами ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд та 11.06.2013 зник з місця постійного проживання. Таким чином, ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 1 309 000 грн., що є особливо великим розміром, тобто більше ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_1 у період з березня по квітень 2013 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживання довірою, використовуючи товариські стосунки, незаконно заволодів грошовими коштами ОСОБА_5 за таких обставин. Так, ОСОБА_1 з метою реалізації умислу на незаконне заволодіння коштами ОСОБА_5 , повідомив останньому завідомо неправдиву інформацію про можливість на вигідних умовах інвестувати кошти на закупівлю лікарських засобів для закладів охорони здоров`я, та, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, звернувся з проханням позичити йому кошти для вказаної цілі. ОСОБА_5 , будучи впевненим в добропорядності намірів ОСОБА_1 , розраховуючи на отримання прибутку, протягом березня - квітня 2013 року (точну дату та час досудовим розслідуванням на встановлено), в приміщенні офісного центру «Кряж» по вул. Максимовича, 4 у м. Вінниці, у березні 2013 року передав ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 257 000 грн. У подальшому, ОСОБА_1 , з метою надання вигляду законності своїх дій та з метою переконати потерпілого у вигідності передачі йому коштів, повернув ОСОБА_5 кошти в загальній сумі 50 000 грн. під виглядом прибутку від інвестицій у закупівлю лікарських засобів. Отриманими у ОСОБА_5 коштами, ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд та 11.06.2013 зник з місця постійного проживання. Таким чином, ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 207 000 грн., що більше ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є великим розміром.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав та показав, що дійсно вчинив дані злочини за вказаних в обвинувальному акті обставин. На час вчинення злочинів займався бізнесом та йому необхідно було залучати кошти для розвитку бізнесу. Із потерпілими був тривалий час знайомий та перебував у товариських стосунках. Кошти у потерпілих брав, використовуючи товариські стосунки, шляхом обману та зловживання довірою, при цьому говорив потерпілим про можливість на вигідних умовах інвестувати кошти на закупівлю лікарських засобів для закладів охорони здоров`я, а також проведення робіт на замовлення ДП «Укравтодор». При цьому, не мав наміру виконувати взяті на себе зобов`язання. Суми отриманих від потерпілих коштів точно не пам`ятає, оскільки це були значні суми та з моменту вчинення злочинів пройшов тривалий час, однак не оспорює суми, вказані в обвинувальному акті. Дані кошти використовував на власні потреби, в тому числі, вкладав у розвиток бізнесу. Всі кошти витратив. У розшуку перебував, оскільки переховувся від потерпілих, а не від правосуддя, йому було відомо, що відносно нього здійснюється кримінальне провадження. Завдану шкоду потерпілим не відшкодував. Під час перебування у розшуку проживав у м. Олександрії Кіровоградської області, перебував у незареєстрованому шлюбі. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд його суворо не карати та не позбавляти волі, про вчинене жалкує та завіряє суд, що подібне більше не повториться.

У судове засідання потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , не прибули, однак надали до суду заяви, в яких просили судовий розгляд кримінального провадження здійснювати без потерпілих, зазначили, що претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не мають, при призначенні покарання покладаються на розсуд суду та просили призначити покарання згідно чинного законодавства.

Відповідно до ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Суд, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечують проти проведення судового розгляду без потерпілих, вважає за можливе проведення судового розгляду без потерпілих.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення злочинів, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин інкримінованих йому злочинів, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за епізодом, вчиненим у період з травня 2012 року по квітень 2013 року, стосовно потерпілого ОСОБА_2 , за епізодом, вчиненим у період з січня по червень 2013 року, стосовно потерпілого ОСОБА_3 , за епізодом, вчиненим у період з серпня по грудень 2012 року, стосовно потерпілого ОСОБА_4 , за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто, заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, та за епізодом, вчиненим у період з березня по квітень 2013 року, стосовно потерпілого ОСОБА_5 , за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто, заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 190 КК України шахрайство може бути вчинено шляхом обману чи зловживання довірою, що не виключає можливість вчинення даного правопорушення одночасно двома способами, визначеними у диспозиції цієї статті.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує положення ст. 12 Кримінального кодексу України, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який, відповідно до ст. 89 КК України, не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, розлучений, проживає в незареєстрованому шлюбі, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що у вчиненому він щиро кається, завіряє суд, що подібне більше не повториться, жалкує про вчинене.

Обставиною, яка, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 66 Кримінального кодексуУкраїни, при призначенні покарання суд визнає такою, що його пом`якшує, обставину, не зазначену в частині першій цієї статті, а саме, визнання вини обвинуваченим.

Обставин, які, згідно ст. 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Також суд враховує відсутність будь-яких майнових вимог потерпілих до обвинуваченого та позицію потерпілих, які, в наданих до суду заявах, зазначили, що претензій майнового та морального характеру до обвинуваченого не мають, при призначенні покарання покладаються на розсуд суду та просили призначити покарання згідно чинного законодавства.

Суд зазначає, що згідно положень ст. 50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кримінального кодексу України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

На підставі викладеного, враховуючи наявність кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, відсутність обставин, які обтяжують покарання, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, відповідно до ст. 89 КК України не судимий, не працевлаштований, у вчиненому щиро розкаявся та завіряє суд, що подібне більше не повториться, суд вважає за можливе призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціїї ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, та призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі, застосувавши ст. 69 Кримінального кодексу України.

Врахувавши наведені вище обставини а також позиції потерпілих, які вони висловили у наданих до суду заявах, суд дійшов висновку, що встановлені під час судового провадження обставини, не вказують на підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого та неможливість досягнення мети покарання, зокрема виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, за умови призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 190 КК України.

Зазначені обставини, на думку суду, є такими, що свідчать про усвідомлення обвинуваченим вчинених ним злочинів та його щире розкаяння.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (в редакції на час вчинення злочину), та у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 69 Кримінального кодексу України відносно основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (в редакції на час вчинення злочинів), із кофіскацією майна, із застосуванням ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України.

Суд зазначає, як вбачається з протоколу затримання від 29.10.2020 року обвинувачений ОСОБА_1 був затриманий 29.10.2020 року.

Відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.10.2020 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 28.12.2020 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2020 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 20.02.2021 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.02.2021 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 18.04.2021 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.04.2021 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у видітримання під вартою на 60 днів до 06.06.2021 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.06.2021 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 31.07.2021 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2021 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 26.09.2021 року включно.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2021 року продовжено строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 20.11.2021 року включно.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року) слід зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання, а саме з 29.10.2020 року, до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Суд, враховуючи положення ст. 177 КПК України, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який тривалий час перебував у розшуку, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризик переховування від суду є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеному під час розгляду ризику.

Враховуючи викладене, з метою попередження ризику переховування обвинуваченого від суду, суд вважає, що запобіжний захід, застосований до обвинуваченого, у виді тримання під вартою слід залишити без змін та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не пред`являлися.

Речових доказів у кримінальному провадженні немає.

Крім того, на підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в загальному розмірі 7 221 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 50, 65-67 Кримінального кодексу України, статтями 124, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі, застосувавши ст. 69 Кримінального кодексу України, на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 року) зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання, а саме з 29.10.2020 року, до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_1 , у виді тримання під вартою залишити без зміни та продовжити строк даного запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 7 221 (сім тисяч двісті двадцять одна) грн. 60 коп.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Суддя