Решение № 101091822, 15.11.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/5442/21

2/264/1379/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2021 р. Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області за головуванням судді Кузнецова Д.В., за участю секретаря судового засідання Кушнаренко Є.О., розглянувши в порядку позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Третя Маріупольська Державна нотаріальна контора маріупольського району Донецької області Міністерства юстиції України, про визначення ідеальних часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 01.11.2006 року він разом із ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та 15.12.2008 року на підставі рішення міської ради отримали державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0789 га, яка розташована за цією ж адресою з цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На теперішній час вказана земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

12.06.2015 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюбу та змінила прізвище на ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла та після її смерті була заведена спадкова справа. Позивач звернувся із заявою до нотаріусу про прийняття спадщини після її смерті. 23.07.2021 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/12 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 та в цей же день отримав від нотаріусу ще одну постанову про відмову у видачі свідоцтва не земельну ділянку площею 0,0789 га, за адресою - АДРЕСА_1 , з тих підстав, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності осіб і частки кожного із співвласників не визначені. Через невизначеність ідеальних часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину. Також вказує, що ніякої домовленості між співвласниками щодо розподілу спірної земельної ділянки не було, рішення суду також не виносилось, тому вважає що всім співвласникам в рівних частинах належить земельна ділянка - кожному по 1/3 частці.

Посилаючись на положення ч.1 ст.86, 89 ЗК України, ст.368, 370 ЦК України, просив визначити власникам земельної ділянки площею 0,0789 га (кадастровий номер 1412300000:03:013:0530), розташованій у АДРЕСА_1 , яка є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ідеальні частки, а саме визначвши за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку земельної ділянки, за ОСОБА_3 - право власності на 1/3 частку земельної ділянки та за ОСОБА_2 - право власності на 1/3 частку земельної ділянки;

- Визнати за позивачем право власності на спадщину після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємцем першої черги в порядку спадкування за законом на 1/9 частку земельної ділянки площею 0,0789 га (кадастровий номер 1412300000:03:013:0530), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка на день смерті належала покійній ОСОБА_4 .

Позивач в судове засідання не прибув, через канцелярію суду надіслав заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив проводити розгляд справи без його присутності.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , надіслали до суду заяви, в яких позові вимоги визнали та просили проводити розгляд справи за її відсутності.

Від третьої особи - Третьої Маріупольської Державної нотаріальної контори надійшла заява, в якій вони просили розглядати справу без їх представника.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 01.11.2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу придбали у спільну часткову власність в рівних частках кожний жилий будинок з належним до нього надвірними побудовами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються відповідним нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, оформленого у приватного нотаріусу Маріупольського міського нотаріального округу від 01.11.2006 року зареєстрованого в реєстрі за №4794, витягом з Державного реєстру правочинів від 01.11.2006 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Маріупольським бюро технічної інвентаризації від 14.11.2006 року, а також технічним паспортом на будинок.

Згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ№432660 від 15.12.2008 року, № ЯЖ №432661 від 15.12.2008 року, серія ЯЖ №432659 від 15.12.2008 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , відповідно, на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка, площею 0,0789 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1412300000:03:013:0530, з цільовим призначенням будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Аналогічні відомості про право спільної часткової власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відображені у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002502542018 від 17.12.2018 р.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Іллічівським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 06.01.2010 рок у серії НОМЕР_1 .

Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №23912643 від 10.06.2010 року, виданим державним нотаріусом Ашла О.К., після смерті ОСОБА_4 . Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №49455278.

Також встановлено, що 12 червня 2015 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_3 », що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 12.06.2015 року.

Згідно з постановою державного нотаріусу Третьої маріупольської державної нотаріальної контори від 23.07.2021 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на майно, яке складається з частки земельної ділянки - кадастровий номер 1412300000:03:013:0530, розташованої у АДРЕСА_1 .

Також з даної постанови нотаріуса вбачається, що 23 липня 2021 року спадкоємець за законом чоловік померлої - ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу йому спадщини за законом на частку житлового будинку з усіма надвірними побудовами та спорудами та на частку земельної ділянки площею 0,0789 га, кадастровий номер 1412300000:03:013:0530 передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

23.07.2021 року спадкоємець ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/12 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №432659, виданого Маріупольською міською радою 15.12.2008 року, вбачається, що земельна ділянка площею 0,0789 га передана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Але для видачі спадщини після померлої ОСОБА_4 треба визначити частки кожного із співвласників у праві власності на вказану земельну ділянку. Вважаю, що за відсутності в правовстановлюючому документів відомостей про визначення часток кожного із співвласників видати свідоцтво про право на спадщину за законом на частку померлої, яка не визначена в Державному акті на земельну ділянку, неможливо. Із-за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання у судовому порядку (п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Отже з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що позивач, будучи спадкоємцем першої черги за законом після смерті його дружини ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна, яке залишилось після смерті спадкодавця, а саме: на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте на земельну ділянку, яка розташована під будинком та призначена для його обслуговування, позивач не зміг оформити спадкові права у зв`язку із тим, що частки кожного із співвласників чітко не визначені та не відображені у Державному земельному кадастрі, що і було підставою для винесення нотаріусом відповідної постанови про відмову в оформлення права власності на частину спадщини.

Тобто перешкодою для оформлення спадкових прав позивача після смерті спадкодавця стало відсутність в державному акті на земельну ділянку чіткого відображення розміру часток кожного із трьох співвласників, одним із яких є покійна спадкодавець.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вставлено позивач у встановленому порядку та строк звернувся до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину на частину нерухомого майна у вигляді житлового будинку, про що отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом.

На даний час не оформленими є частка не земельну ділянку під вказаним житловим будинком, який належав спадкодавцю та відповідачам по справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі державного акту без вказівки розміру їх часток, тобто на праві спільної сумісної власності. Вказані обставини стали підставою для відмови нотаріусу у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку оформити свої спадкові права, і тому звернувся до суду із позовом.

Разом із тим, суд вважає, що права позивача підлягають захисту з наступних підстав.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути - визнання права.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 3.1 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» (далі за текстом рішення - Лист Вищого Спеціалізованого Суду України) зазначено, що окрім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно; 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

У відповідності до роз`яснень, які викладені в пункті 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу

З огляду на вказані положення позивач та відповідачі є спадкоємцями першої черги за законом, які звернулися до нотаріусу з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 та в рівних частках мають спадкувати все майно, яке залишилось після смерті спадкодавця, тобто по 1/3 частині.

При встановленні питання розміру часток спадкодавців на земельну ділянку, суд також виходить із положень статей 355, 368 ЦК України, відповідно до яких майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з частиною 2 статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Аналогічні положення закріплені і в Земельному кодексі України.

Так, згідно із ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до змісту ст. 89 ЗК України та глави 26 розділу І книги третьої ЦК України, спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Згідно з ч. 5 ст. 89 ЗК України поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Також суд враховує позицію відповідачів, які визнали позовні вимоги позивача та всі обставини, зазначені в позові.

Тому згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнані відповідачем, не підлягають доказуванню.

Отже, з урахуванням вказаних положень Земельного та Цивільного кодексів, та позицію відповідачів, які є співвласниками спірного майна та визнали позов, суд доходить висновку про доведеність позову та рівність часток кожного із співвласників покійної ОСОБА_4 , спадкоємця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 . У зв`язку із цим розмір спадкової маси після смерті ОСОБА_4 в спільній земельній ділянці по АДРЕСА_1 становить 1/3 частка.

З огляду на рівність часток співвласників на земельну ділянку, а також рівність часток кожного спадкоємця у спадщині, частка позивача на спадщину в земельній ділянці АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 дорівнює 1/9.

Виходячи із вказаних положень закону та обставин справи, ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку буде визнання за ним в порядку спадкування за законом право власності на 1/9 частку земельної ділянки площею 0,0789 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та залишилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2

Керуючись ст.ст. 11, 16, 328, 1217, 1261, 1268 ЦК України, ст..86, 89 ЗК України, ст.ст. 3, 4, 76, 77, 82, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Третя Маріупольська Державна нотаріальна контора маріупольського району Донецької області Міністерства юстиції України, про визначення ідеальних часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визначити власникам земельної ділянки площею 0,0789 га (кадастровий номер 1412300000:03:013:0530), розташованій у АДРЕСА_1 , яка є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ідеальні частки, визнавши за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку земельної ділянки, за ОСОБА_3 - право власності на 1/3 частку земельної ділянки та за ОСОБА_2 - право власності на 1/3 частку земельної ділянки;

- Визнати за позивачем ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , право власності на спадкове майно, а саме на 1/9 частку земельної ділянки площею 0,0789 га (кадастровий номер 1412300000:03:013:0530), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д. В. Кузнецов