Постановление суда № 100999970, 11.11.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

11.11.2021 227/3021/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

за участю:

секретаря с/з Лагутіної К.А.

прокурора Ленкевич І.В.

захисника Василевича С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12020050230001163 від 28.10.2020р. за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красний Лиман Донецької області, громадянина України, не одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 04.07.2001 Ясиноватським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 229-6 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, з додатковим покаранням лікування він наркоманії;

2) 09.07.2002 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 309, ст. 395, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки;

3) 15.08.2005 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ст. 395, 69 КК України до покарання у виді штрафу 510 грн.;

4) 22.10.2008 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; 17.04.2009 Добропільським міськрайонним судом Донецької області ухвалено постанову про перегляд вироку: призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі;

5) 08.06.2011 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України до покарання виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.307, ч.1 ст. 311 КК України.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження дії обраного стосовно обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, яке обгрунтовано тим, що не зникли ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, з огляду на те, що обвинувачений не має таких соціальних зв`язків, які б обтяжували залишення ним місця мешкання (не одружений, утриманців не має, проживає не за місцем реєстрації); йому висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років, що виключає можливість звільнення від відбування покарання, тому є підстави вважати, що обвинувачений, який вчинив злочини, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих злочинів, може переховуватися від суду, з врахуванням того, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 395 КК України, тобто вже мали місце випадки ухилення обвинуваченим від нагляду уповноважених державних органів; а також того, що обвинувачений проживає не за місцем реєстрації. Прокурор вважає, що застосування менш суворих запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт, застава чи особисте зобов`язання не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та виконання покладених на обвинуваченого своїх процесуальних обов`язків.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов"язання.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Виключно (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що повністю узгоджується з положеннями Європейської конвенції з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Суд вважає, що прокурором під час судового засідання доведено існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення. Таке переконання суду ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, злочин, у вчиненні якого обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України відноситься до тяжкого злочину і передбачає покарання у виді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Окрім того, у обвинуваченого відсутні стійкі соціальні зв`язки, оскільки обвинувачений на момент затримання був офіційно не працевлаштований, інших законних джерел існування не мав, не одружений, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на своєму утриманні не мав, тобто законом або іншими цивільно-правовими відносинами, на обвинуваченого не покладено обов`язок перебувати в м.Білозерському, що підтверджує ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може ухилитися від суду. Окрім того, в судовому засіданні обвинувачений суду заявив, що не визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, та враховуючи, що свідки по справі до цього часу не допитані судом, суд приходить до висновку про наявність ризику того, що обвинувачений може незаконно вплинути на свідків, які є мешканцями м.Білозерська. Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що обвинувачений раніше був засуджений, в тому числі, і за кримінальні правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, йому призначалось реальне покарання у вигляді позбавлення волі, а після звільнення з місць позбавлення волі він офіційного джерела доходів не мав, але, як зазначив обвинувачений в судовому засіданні, він періодично купував та приймав наркотики до затримання поліцією. Суд приходить до висновку про те, що застосування менш суворих запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт, застава чи особисте зобов`язання не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про те, що клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 194, 197, 370-372, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України, запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів – задовольнити, в задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання - відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України, терміном на 60 днів, а саме з 11.11.2021року до 09.01.2022 року включно, з утриманням останнього в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» з можливістю внесення застави на умовах, які зазначені в ухвалі Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2021 року.

Копію ухвали після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя В.В.Корнєєва