Решение № 100964355, 08.11.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/15994/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 55225,02грн., утриманої при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року по адміністративній справі № 420/4136/20; зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 55225,02 грн.(п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять п`ять гривен дві копійки), утриманої при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року по адміністративній справі № 420/4136/20.

Ухвалою суду від 07.09.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2019р. по справі №420/3141/19 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарухування та не виплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 29.09.2017 року включно; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 29.09.2017 року включно; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 29.09.2017 року включно. Також, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020р. по справі №420/4136/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 30 вересня 2017 року по 26 березня 2020 року включно. Позивач, посилаючись на те, що Головним управлінням Національної поліції в Одеській області протиправно не виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 55225,02грн., утриманої при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року по адміністративній справі № 420/4136/20, звернувся до суду із цим позовом.

07.10.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що у відповідності до пункту 1 Постанови КМУ від 15 січня 2004 року №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби. ОСОБА_1 наказом ГУНП в Одеській області № 1551 о/с від 26.09.2017 р. був звільнений зі служби в поліції з 20.09.2017р. за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно виплата компенсації у відповідності до зазначеного порядку, на думку відповідача, неможлива у зв`язку з тим, що позивач отримав кошти за рішенням суду, не у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

18.10.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач вказав, що відзив на його думку не спростовує доводи адміністративного позову, зазначивши, що нарахування та виплата грошових коштів при виконанні судового рішення Одеського окружного адміністративного суду по адміністративній справі № 420/4136/20 від 22 липня 2020 року проведено ГУНП в Одеській області за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців" як виплата грошового забезпечення діючого поліцейського і у якого є право щодо компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, то утримуються з грошового забезпечення і на яке позивач має право згідно п.п. 1-4 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. Позивач, посилаючись на принцип «належного урядування», практику Верховного суду та те, що хоча станом на липень 2021 року позивач вже не був поліцейським це не впливає на його право отримати грошову компенсацію, оскільки у липні 2021 року, відповідач здійснював виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції, яку він зі своєї вини своєчасно не зробив, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

05.11.2021р. до суду від Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли заперечення, згідно яких відповідач вказав, що ключовим моментом п.3 п.2.1.1.2 «Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012р. №333, є те, що відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення здійснюється у зв`язку із виконанням обов`язків несення служби. Також відповідач наголосив, що у період з 20.09.2017р. по теперішній час ОСОБА_1 не є поліцейським та не проходить службу в органах Національної поліції України, внаслідок чого підстав для відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення не має. Поряд з цим, відповідач зазначив, що у спірних правовідносинах податок на доходи фізичних осіб на законних підставах утримувався із виплати середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, а практика Верховного Суду, на яку посилається ОСОБА_1 не відноситься до розгляду спірних правовідносин, оскільки у зазначених постановах Верховного Суду інші обставини справи, оскарження інших виплат. У зв`язку з викладеним, посилаючись на те, що середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення, який було виплачено ОСОБА_1 , є наслідком виконання рішення суду та не є виплатою, яка передбачена під час проходження служби в поліції або при звільненні, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.09.2019р. по справі №420/3141/19 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не нарухування та не виплати індексації грошового забезпечення під час служби в поліції відносно ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 29.09.2017 року включно; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 29.09.2017 року включно; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області виплатити індексацію грошового забезпечення під час служби в поліції ОСОБА_1 в період з 07.11.2015 року по 29.09.2017 року включно.

Також, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020р. по справі №420/4136/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції відносно ОСОБА_1 , зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 30 вересня 2017 року по 26 березня 2020 року включно.

Листом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18.08.2021р. №14/235зі, на запит ОСОБА_1 щодо отримання публічної інформації, повідомлено, що згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/4136/20 протягом червня - липня 2021 року ОСОБА_1 нараховано середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби в поліції за період з 30.09.2017р. по 26.03.2020р. в сумі 306805,68 грн. Також, у вказаному листі повідомлено запитувача про те, що при виплаті середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні утримано ПДФО у сумі 55225,02грн., військовий збір у сумі 4602, 08грн.

Позивач, вважаючи протиправним утримання при виконанні рішення ПДФО у сумі 55225,02грн., звернувся до суду із цим позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податок на доходи фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 167.1 ст.167 167.1. Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. N 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2005 р. N 17 ( 17-2005-п )

Пунктами 4, 5 Порядку №44 встановлено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

В свою чергу п.2.1.1.2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 12.03.2012р. № 333 код 2112 „Грошове забезпечення військовослужбовців” включає в себе: 1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат; 2)заохочення, передбачені законодавством; 3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, згідно із законодавством; 4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що обов`язковою передумовою відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних поліцейськими є виконанням обов`язків несення служби, згідно із законодавством. В іншому випадку податок на доходи фізичних осіб виплачується у порядку визначеному Податковим кодексом України.

В свою чергу, 26.09.2017 р. наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області №1551 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з 29.09.2017 р. за п.2 ч.1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (через хворобу).

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2020р. по справі №420/4136/20 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 30 вересня 2017 року по 26 березня 2020 року включно, тобто за період, коли позивач не проходив службу в органах Національної поліції України.

Враховуючи вищевикладене та те, що середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не відноситься до виплати, яка передбачена під час проходження служби в поліції або при звільненні та на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/4136/20 ОСОБА_1 нараховано середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби в поліції за період з 30.09.2017р. по 26.03.2020р., суд приходить до висновку про правомірність утримання відповідачем податку на доходи фізичних осіб.

У зв`язку з викладеним, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 55225,02грн., утриманої при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року по адміністративній справі № 420/4136/20; зобов`язання Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 55225,02 грн.(п`ятдесят п`ять тисяч двісті двадцять п`ять гривен дві копійки), утриманої при виконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року по адміністративній справі №420/4136/20, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 р.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.