Решение № 100963921, 21.09.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13607/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому позивач просить суд:

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, номер рахунку ІВАN НОМЕР_1 в Національному банку України МФО 300001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 грошову суму у розмірі 190 647,00 грн., як грошову суму відшкодування за договором №30023641 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2015 року;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, номер рахунку ІВАN НОМЕР_1 в Національному банку України МФО 300001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 грошову суму у розмірі 34 314,46 грн., як 3 % річних від простроченої суми за договором №30023641 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2015 року;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, номер рахунку ІВАN НОМЕР_1 в Національному банку України МФО 300001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки: платника податків НОМЕР_2 грошову суму у розмірі 5000,00 грн. як відшкодування моральної шкоди;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, номер рахунку ІВАN НОМЕР_1 в Національному банку України МФО 300001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки: платника податків НОМЕР_2 грошову суму у розмірі 15000,00 грн., як гонорар адвоката Марочкіна Володимира Олександровича, згідно умов угоди про надання правничої допомоги від 08.07.2021 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року у справі № 815/1896/17 визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування ОСОБА_1 грошових сум за його банківським вкладом у ПАТ “ІМЕКСБАНК” за договором №30023641 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2015 року у розмірі 7061,00 доларів США. Проте, на день звернення до суду з даним позовом, так і не отримав гарантованого відшкодування за його вкладом в АТ «Імексбанк», у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

У встановлений в ухвалі суду від 20.08.2021 року строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заяви чи клопотання від сторін.

11.08.2021 року за вх. № 44153/21 від представника позивача надійшла заява з додатками на виконання ухвали суду від 09.08.2021 року.

06.09.2021 року за вх. № 48863/21 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності позивача та його представника.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 09.08.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою суду від 20.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено проведення судового засідання на 06.09.2021 року на 12.00 год.

У судове засідання призначена на 06.09.2021 року учасники справи не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).

Враховуючи те, що у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Обставини справи.

20.01.2015 року між ПАТ “ІМЕКСБАНК” та ОСОБА_1 укладено Договір № 30023641 про приєднання до публічного Договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року.

Відповідно до вказаного договору умовами депозиту є валюта вкладу – долар США, сума вкладу – 7061,00 дол. США, процентна ставка 6 відсотків річних, вкладний рахунок № НОМЕР_3 , поточний рахунок № НОМЕР_4 , дата внесення суми вкладу 20.01.2015 року, дата повернення вкладу 23.04.2015 року.

Постановою Правління НБУ від 26.01.2015 року №50 ПАT “ІМЕКСБАНК” віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління НБУ від 26.01.2015 року №50 “Про віднесення ПАТ “ІМЕКСБАНК” до категорії неплатоспроможних”, Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 16 від 26.01.2015 року “Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ “ІМЕКСБАНК”, згідно з яким з 27.01.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ “ІМЕКСБАНК” - Северина Ю.П.

Тимчасову адміністрацію в ПАТ “ІМЕКСБАНК” запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015 року по 26.04.2015 року включно.

27.01.2015 року на офіційному веб-сайті банку повідомлено, що протягом дії тимчасової адміністрації вкладники ПАТ “ІМЕКСБАНК” можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу (депозиту), строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку. Виплати за зазначеними договорами здійснюються в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень.

Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №84 від 23.04.2015 року, строк проведення тимчасової адміністрації в ПАТ “ІМЕКСБАНК” та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26.05.2015 року включно.

Відповідно до Постанови Правління НБУ №330 від 21.05.2015 року “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “ІМЕКСБАНК”, Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №105 від 27.05.2015 року “Про початок процедури ліквідації ПАТ “ІМЕКСБАНК” та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ “ІМЕКСБАНК” та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ “ІМЕКСБАНК” Северина Ю. П. строком на 1 рік з 27.05.2015 року до 26.05.2016 року включно.

28.05.2015 року вказану інформацію опубліковано на офіційному веб-сайті ФГВФО.

Зокрема, також зазначено, що виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень. Вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку за адресою: проспект Гагаріна, 12 а, м. Одеса, 65039.

04.06.2015 року на офіційному веб-сайті ФГВФО опубліковано оголошення про те, що у зв`язку з прийняттям Виконавчою дирекцією ФГВФО рішення № 105 від 27.05.2015 року “Про початок процедури ліквідації ПАТ “ІМЕКСБАНК” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”, ФГВФО з 04.06.2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку. Для отримання коштів вкладники ПАТ "ІМЕКСБАНК" з 04.06.2015 року до 15.07.2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента ФГВФО ПАТ "АЛЬФА-БАНК". Відшкодування вкладникам ПАТ "ІМЕКСБАНК", які з будь-яких причин не звернуться до банку-агента Фонду в період з 04.06.2015 року до 15.07.2015 року, здійснюватимуться за результатами розгляду їх індивідуальних письмових звернень на адресу ФГВФО до дня внесення запису про ліквідацію банку як юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Для отримання гарантованої суми відшкодування вкладникам необхідно звернутись до ПАТ "АЛЬФА-БАНК" та пред`явити паспорт і документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер). Виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше 200 тисяч гривень.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №189 від 19.10.2015 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК» з 20.10.2015 року на Гаджиєва С.О.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1697 від 01.09.2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «ІМЕКСБАНК» з 05.09.2016 року на Матвієнко А.А.

17.08.2016 року банк повідомив у письмовій формі позивача - ОСОБА_1 щодо направлення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листа за №1143 від 29.02.2016 року «Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування» на паперовому та електронному носіях, до яких також включено позивача (а.с.10).

16.02.2016 року Фонд листом повідомив позивача про можливість отримання грошової суми гарантованого відшкодування у філії АБ «Південний». В подальшому Фонд листами від 12.07.2016 року та від 02.12.2016 року повідомляв позивача щодо отримання грошової суми гарантованого відшкодування відповідно у ПАТ «Кредобанк» та у ПАТ «ПУМБ» (а.с.13-15). При зверненні ОСОБА_1 до вищезазначених банківських установ йому було повідомлено, що Фондом перераховується тільки 85,00 грн. (по кожній банківській установі), коли та в яких сумах буде здійснена повна виплата – не зазначено.

Позивач від отримання зазначених грошових коштів відмовився, оскільки не погоджується із розміром переказу Фондом грошових сум гарантованого відшкодування, а саме поділом за власним рішенням Фонду при виплатах на окремі суми та оскаржив їх у суді.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування ОСОБА_1 грошових сум за його банківським вкладом у ПАТ “ІМЕКСБАНК” за договором №30023641 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2015 року у розмірі 7061,00 доларів США.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.04.2021 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у справі № 815/1896/17 залишено без змін.

Разом з тим, грошова сума, яка підпадає під вищезазначені положення Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб’’ у розмірі 7061,00 доларів США по курсу НБУ гривневому еквіваленті до цього часу, а саме впродовж 6 років ( з дати 04.06.2015 року по 02.08.2021 року) відповідачем безпідставно не виплачена.

Також Позивач просить стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб грошову суму, передбачені статтею 625 ЦК України у розмірі 3% річних, а також відшкодувати моральну шкоду.

Правовими підставами для стягнення вказаних сум та відшкодування моральної шкоди Позивач зазначає несвоєчасну виплату Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантованого відшкодування за договором вкладу в неплатоспроможному банку

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з положеннями пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вклад- кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Частиною першою статті 28 Закону №4452-VI встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, називається тимчасовою адміністрацією.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин:

1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних;

2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати;

3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн;

4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування;

5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників;

6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону № 4452-VI відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Висновки суду.

Судом встановлено, що станом на дату постановлення рішення у цій справі кошти у розмірі 7061,00 доларів США по курсу НБУ у гривневому еквіваленті позивачем не отримано.

При цьому, відповідачем не наведено об`єктивної причини неможливості вжиття заходів спрямованих на відшкодування коштів позивачу з моменту набрання законної сили постановою суду по справі №815/1896/17, якою визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування ОСОБА_1 грошових сум за його банківським вкладом у ПАТ “ІМЕКСБАНК” за договором №30023641 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2015 року у розмірі 7061,00 доларів США.

Суд зауважує, що у цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо виплати гарантованої державою суми відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, продажу його майна.

Юридичний факт неплатоспроможності банку є підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам.

Фонд або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно, суд наголошує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним, гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи наведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника – фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

З урахуванням наведеного, враховуючи обов`язок Фонду відшкодувати кошти та наявність судового рішення про визнання бездіяльності Фонду протиправною, суд приходить до висновку про наявність підстав задоволення адміністративного позову шляхом стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача гарантованої суми відшкодування за вкладом в розмірі 7061,00 доларів США по курсу НБУ у гривневому еквіваленті станом на 26.01.2015 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 3 % річних від простроченої суми за договором №30023641 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2015 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки правовідносини, які склались між сторонами на підставі договору банківського вкладу, є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності.

Разом з тим, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Абзацом 2 ч.1 ст.27 Закону № 4452-VI передбачено, що нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).

Як встановлено судом, нарахування відсотків за договором №30023641 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2015 року припинено, отже позовні вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Однак ця норма встановлює лише загальні правові засади відшкодування зазначеної шкоди.

За правилами частини другої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Так, зокрема відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 ( далі Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.п.2 п.5 Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до роз`яснень у п.п.1 п.9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданою йому моральною шкодою (у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо), тому така вимога не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі – Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до приписів ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з аналізу наведених правових норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за його межами. Такий висновок висвітлений у постанові від 17.10.2018 у справі № 301/1894/17.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Марочкіним Володимиром Олександровичем та Шепетухою Володимиром Володимировичем укладено Угоду про надання правничої допомоги від 08.07.2021 року.

Відповідно до п.7 Угоди, гонорарні відносини міх сторонами, компенсація витрат, пов`язані з виконанням цієї угоди та інші умови врегульовані додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цієї Угоди.

Згідно Протоколу наради адвоката Марочкіна В.О. та Шепетухи В.В., розмір гонорару адвоката узгоджений між сторонами у сумі 15 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн., позивачем надані наступні докази: розрахунок витрат адвоката від 08.07.2021 року, акт приймання-передачі виконання Угоди про надання правничої допомоги від 08.07.2021 року, прибутковий касовий ордер від 08.07.2021 року.

Так, згідно з актом приймання-передачі виконання Угоди про надання правничої допомоги від 08.07.2021 року, адвокатом надані наступні послуги:

- консультація попередня – 1000 грн.;

- роз`яснення положень законодавства України, інших норм матеріального права- 1000 грн.;

- вивчення письмових документів – 2000 грн.;

- підготовка проектів письмових документів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та інших органів, у тому числі до суду – 3000 грн.;

- сплата залишку гонорару за умовами Угоди – 8000 грн.

Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та підтверджуються належними і допустимим доказами.

Досліджуючи питання щодо співмірності розміру таких витрат із реальними адвокатськими послугами, наданими позивачу у цій справі, суд зазначає таке.

Як вбачається із акту приймання-передачі виконання Угоди про надання правничої допомоги від 08.07.2021 року, адвокатом надані наступні послуги: попередня консультація клієнта, роз`яснення положень законодавства України, інших норм матеріального права, вивчення письмових документів, підготовка проектів письмових документів до Фонду гарантування вкладів фізичних та інших органів, у тому числі до суду.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які звернення, листи чи інші запити до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які б надсилалися представником позивача чи позивачем.

Також, суд звертає увагу, що послуги у вигляді вивчення письмових доказів не відповідають положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI. Як вбачається з матеріалів справи, до адміністративного позову надано лише копії рішень по справі № 815/1896/17, які стосуються позивача та розрахунок витрат адвоката на правову допомогу.

Суд зазначає, що зміст позовної заяви повністю дублює зміст постанови Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2017 року у справі №815/1896/17.

Також, беручи до уваги, що дана справа є справою незначеної складності, враховуючи, що обсяг обставин, які є предметом доказування по даній справі, та доказів, якими підтверджуються ці обставини, не є значними, суд вважає, що вартість заявлених послуг адвоката не відповідає складності спору. Враховуючи викладене, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 15000, 00 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Разом з тим, беручи до уваги часткове задоволення позову та той факт, що надання правничої допомоги підтверджено документально, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу – задовольнити частково.

Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, код ЄДРПОУ 21708016, номер рахунку ІВАN НОМЕР_1 в Національному банку України МФО 300001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 грошову суму у розмірі 7061,00 доларів США по курсу НБУ у гривневому еквіваленті станом на 26.01.2015 року, як грошову суму відшкодування за договором №30023641 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) сплачений судовий збір у розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Бутенко А.В.