Решение № 100930259, 08.11.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14835/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №280722 від 17.05.2021 року та встановлення відсутності компетенції, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 серпня 2021 року надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (надалі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (надалі - відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову №280722 від 17.05.2021 року Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФО-П ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративно-правової відповідальності за перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 гривень (абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-111 (з наступними змінами та доповненнями);

- встановити відсутність у Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки компетенції щодо застосування адміністративно-господарських штрафів до автоперевізників за здійснення перевезень подільних вантажів без дозволу;

- судові витрати покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека);

- відповідно до вимог ст.134 КАС України стягнути з Укртрансбезпеки витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000,00 (шести тисяч) грн.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що за результатами розгляду 17.05.2021 року справи про порушення позивачем Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, за його відсутності, в.о. начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-111).

Позивач вказує, що згідно вимог чинного законодавства України, у зв`язку із забороною перевезення подільних вантажів понад встановленої норми по тонажу, видача Дозволів на перевезення таких вантажів Сервісними центрами МВС України не проводиться (п.22.5 постанови КМУ від 10.10.2001р. №1306; п.5 постанови КМУ від 18.01.2001р. №30; п.63 Постанови Верховного Суду по справі №814/1460/16 від 29.01.2020 року). Зазначене підтверджено листом Голови Укртрансбезпеки від 05.04.2021 року вих. №2373/7.2/15-21 (копія додається).

Нехтуючи зазначеними нормами законодавства України та заздалегідь усвідомлюючи, що дозволи на перевезення подільних вантажів з перевищенням ваги не видаються, інспекторами відповідача під час рейдового контролю по відношенню до позивача складено акт від 22.03.2021р. з трактовкою порушення перевезення вантажу за відсутністю дозволу. Така трактовка призводить до незаконного, в таких випадках, накладення штрафу Укртрансбезпекою за абзацами: 14; 15; 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач також звертає увагу, що на запит представника позивача про надання доказів отримання ФОП ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи, Укртрансбезпекою не надані докази своєчасного отримання ним вказаного повідомлення. Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки порушено конституційне право позивача на захист. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі №201/6092/17.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України. Надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

18 жовтня 2021 року від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вхід. №ЕС/27942/21).

Копія ухвали про відкриття провадження по справі та позов з додатками були вручені Державній службі України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) - 09 вересня 2021 року та Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки - 16 вересня 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (а.с.51, 52).

Відповідачі відзив на позовну заяву, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслали. У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 08 листопада 2021 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив на позовну заяву, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (РНОКПП НОМЕР_1 ), видом діяльності якого є 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту (основний). Номер запису 2 531 000 0000 060408 (а.с.9).

22.03.2021 року державними інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка автомобілю, що належить гр. ОСОБА_2 , марки RENAULT, модель MAGNUM 470, номерний знак НОМЕР_2 ; причіп КРОNЕ, марки SDP 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням позивача, про що складено акт №0057234 від 22.03.2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акт №271746 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.21, 24).

В акті перевірки зазначено, що посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу під керуванням ФОП ОСОБА_1 встановлено, що позивач здійснював перевезення вантажу: "З перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, тобто допустив правопорушення відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2021 року №2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями).

В подальшому відповідачем направлено позивачу повідомлення-запрошення за №32014/20.1/24-21 від 29.04.2021 року про розгляд справи 17.05.2021 року про порушення законодавства про автомобільний транспорт з приводу порушення позивачем Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (з наступними змінами та доповненнями). До повідомлення-запрошення відповідачем додано: копію акту перевірки, копія розрахунку до акту ГВК (а.с.20).

За результатами розгляду 17.05.2021 року справи про порушення позивачем Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, за відсутності позивача, в.о. начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову №280722 від 17.05.2021 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ) (а.с.22).

Позивач, не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу 280722 від 17.05.2021 року, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Релевантні джерела права та висновки суду

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, відповідно до пунктів 3,4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п.16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок №879).

Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Крім того, відповідно до п.4 Порядку №403 взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 року №1007/1207, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за №215/24992, посадові особи Укртрансіпспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю:

здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року №422;

видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до підпункту 2 та 3 пункту І Порядку №879 терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно пунктів 12, 13 та 14 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Відповідно до пункту 21 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Як було встановлено судом, 22.03.2021 року державними інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведена рейдова перевірка автомобілю, що належить гр. ОСОБА_2 , марки RENAULT, модель MAGNUM 470, номерний знак НОМЕР_2 ; причіп КРОNЕ, марки SDP 24, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням позивача, про що складено акт №0057234 від 22.03.2021 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акт №271746 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с.21, 24). В акті перевірки зазначено, що посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу під керуванням ФОП ОСОБА_1 встановлено, що позивач здійснював перевезення вантажу: "З перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, тобто допустив правопорушення відповідальність за яке передбачена абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2021 року №2344-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями).

У подальшому, за результатами розгляду 17.05.2021 року справи про порушення позивачем Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, за відсутності позивача, в.о. начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову №280722 від 17.05.2021 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року №2344-ІІІ) (а.с.22).

Згідно до частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративногосподарські штрафи за:

надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 1);

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 14);

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 15);

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 16).

Проводячи юридичний аналіз конструкції абз. 15 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ, суд встановив, що для настання відповідальності за вказаною нормою є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу.

Частиною 3 статті 48 Закону 2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За приписами ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353 - ХІІ (далі Закон - №3353 - ХІІ) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 22.1 ПДР маса вантажу, що перевозиться і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Дозвіл відповідно до ст. 48 Закону № 2344-III, що дає право на рух автодорогами України з перевищенням встановлених законодавством нормативно-вагових параметрів від 5% до 10 % відсутній.

Відповідно до статті ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

У зміненій правовій нормі законодавець відокремив відповідальність за перевищення ваги неподільного вантажу без відповідного дозволу та за перевищення ваги подільного вантажу, на перевезення якого дозвіл не вимагається.

У цій справі судом встановлено, що позивач перевозив вантаж (залізобетонні вироби), який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Унаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу.

Резюмуючи викладене, суд зазначає, що заборона руху транспортних засобів з перевищенням вагових параметрів при перевезенні подільного вантажу унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

За таких умов, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 14 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу.

Водночас, варто відзначити, що за перевищення габаритно-вагових параметрів подільного вантажу, перевізник повинен нести відповідальність у вигляді нарахування посадовою особою Укртрансбезпеки плати за проїзд, відповідно до п. 31-1 Порядку №879, що і було зроблено в даному випадку.

На думку суду є доцільним звернутися до правової позиції, що була викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. № 814/1460/16.

Так, у цьому рішенні, суд касаційної інстанції відзначив, у випадку перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами до перевізників лише може бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.

Крім того, суд погоджується з твердженням позивача, що ним перевозився вантаж, який є рухомим під час кожної зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. В даному випадку через зупинення автомобіля працівником Укртрансбезпеки відбулося гальмування, що спричинило зсув центру мас вантажу на другу вісь, а потім, внаслідок нахилу при заїзді тягача на платформу ваг, знову відбувся зсув центру мас та перерозподіл осьових навантажень, тому що швидкопсувний вантаж в силу своїх фізичних властивостей вільно переміщується під дією мінімальних сил. За таких обставин результати зважування транспортного засобу з вантажем, що на час руху змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу, не можуть вважатися правильними, оскільки наведене вище за відсутності відповідної методики зважування свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з сипучим вантажем, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність висновку про перевищення вагових обмежень на окремі осі.

Також, суд зазначає, що в порушення вимог частин 1-4 ст. 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" працівники відповідача застосовують талони (чеки) про зважування вантажу, зі змісту якого, а також зі змісту акту, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане при проведенні габаритно-вагового контролю автомобілю під керуванням ОСОБА_1 , зокрема, якими саме вагами воно проводилось, яким є діапазон вимірювання та який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо.

Крім цього, суд погоджується з твердженням позивача, що оскаржувана постанова була винесена за відсутністю належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що жодним, належним та допустимим доказом не спростовано відповідачами під час розгляду даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі №201/6092/17.

За таких умов, суд дійшов висновку щодо відсутності в діях ФОП ОСОБА_1 , складу правопорушення, передбаченого абз. 14 частини 1 статті 60 Закону №2344-IIІ, а відтак оскаржувану постанову слід визнати протиправною та скасувати.

При цьому, суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про встановлення відсутності у Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки компетенції щодо застосування адміністративно-господарських штрафів до автоперевізників за здійснення перевезень подільних вантажів без дозволу, оскільки наведені позовні вимоги жодним чином не обґрунтовані.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі встановлених судом фактів, суд доходить до висновку про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

18 жовтня 2021 року від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (вхід. №ЕС/27942/21), в якій заявник просить стягнути з Державної служби України з питань безпеки на транспорті (адреса: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь адвоката Ради адвокатів Одеської області Погібка О.О. (свідоцтво №002019 від 16.11.2016 року) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовних вимог немайнового характеру не застосовується.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269).

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Судом встановлено, що позивачем надано додаткову угоду до Договору №16 від 16.07.2021 року про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.5.1. додаткової угоди, правничу допомогу, що надається Адвокатом Погібко О.О., ФОП ОСОБА_1 оплачує в гривнях, шляхом надання готівкою 8000,00 грн., без ПДВ. У разі виграшу справи та задоволення судом (Одеський окружний адміністративний суд, П`ятий апеляційний адміністративний суд) позовної заяви відповідно до вимог п.п. 1.1-1.3., Замовник сплачує Адвокату додатково 4000,00 грн. у якості гонорару успіху.

Згідно акту надання послуг №2 від 18.10.2021 року, адвокат Погібко О.О. надав наступні послуги:

- надання правової інформації, усних та письмових консультацій і роз`яснень з правових питань по справі зазначеній у п.3 Договору - 500,00 грн.;

- підготування та направлення адвокатських запитів з метою забезпечення реалізації прав і обов`язків клієнта (від 19.07.2021 року до Укртрансбсзпеки) - 2500,00 грн.;

- складання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду, в тому числі заяв, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру у справі №420/14835/21, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, а також на недопущення їх порушень - 2500,00 грн.;

- посвідчення копій документів у справі №420/14835/20, яку веде адвокат - 500,00 грн.;

- здійснення представництва та ведення справи №420/14835/21 в Одеському окружному адміністративному суді, інших державних органах перед фізичними і юридичними особами (Південне міжрегіональне управління Укртрансбпезпеки) - 2000,00 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем на надано до суду договору про надання правничої допомоги, а також доказів на підтвердження сплати позивачем адвокатських послуг.

Крім цього, суд вважає, що враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на надання правничої допомоги та стягнути з відповідача на користь позивача 2000,00 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Вказана позиція суду відповідає позиції Верховного Суду висловленій у постанові №301/2534/16-ц від 31 липня 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у загальній сумі 908,00 грн., сплачені згідно квитанції №72462 від 04.08.2021 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №280722 від 17.05.2021 року та встановлення відсутності компетенції - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову №280722 від 17.05.2021 року Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФО-П ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративно-правової відповідальності за перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 гривень (абз.15 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-111 (з наступними змінами та доповненнями).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (пр. Перемоги, буд.14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя С.О. Cтефанов