Решение № 100930211, 08.11.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13836/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді –Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ) до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44), Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) про визнання протиправними дії та бездіяльність щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного до користування паспорту у вигляді ID карти, знищення інформації персональних даних та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду 04 серпня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ,паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ) до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44), Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470), в якій позивач просив:

-визнати протиправними дії Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (відповіді № 5114-1123/5114.1-21 від 29.04.2021, № С-4306-21/5100.4.1/649-21 від 11.05.2021) щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних (прізвище, ім`я по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний код, місце народження, місце проживання, відцифроване обличчя, відцифрований підпис), присвоєння унікального номеру запису у реєстрі за № 20050401-12067 (скорочено- УНЗР) та відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки ID ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-зобов`язати Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки ID ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів із вилучення (знищення, видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідь № С-4306-21/5100.4.1/649-21 від 11.05.2021 року), яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний код, місце народження, місце проживання, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, відцифровані відбитки пальців рук, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру у реєстрі за № 20050401-12067 (скорочено- УНЗР).

- зобов`язати Державну міграційну службу України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру (знищити, видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний код, місце народження, місце проживання, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, відцифровані відбитки пальців рук, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру у реєстрі за № 20050401-12067 (скорочено- УНЗР).

Ухвалою від 09 серпня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у квітні 2021 року звернулася до Малиновського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року у зв`язку з непридатністю паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти ID для користування. У заяві позивачем також вказано про відкликання згоди на збір та обробку персональних даних та витребування заяви-анкети, яка стала підставою для оформлення паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти ID.

Відповідачем Головним управлінням державної міграційної служби України в Одеській області надано відповіді про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року та зазначено про правомірність дії органу ДМС України.

З третім екземпляром заяви у квітні 2021 року з цього ж питання та з питання видалення персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру позивач й звернувся до ДМС України. Проте від ДМС України відповідь на заяву не надійшла.

Разом з тим, позивач зазначив, що при оформленні та отриманні паспорта у вигляді пластикової карти ID у травні-червні 2020 року дитині в порушення п. 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року № 2503 територіальним підрозділом міграційної служби не було повідомлено про можливість оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року. Паспорт у вигляді пластикової карти ID став непридатним для користування, що стало підставою для його заміни.

Також позивач зазначив, що надаючи згоду на збір та обробку персональних даних, дитину в порушення ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» не було проінформовано про мету обробки персональних даних, її наслідки, засоби обробки персональних даних, спосіб обробки персональних даних, про володільця (розпорядника) персональних даних, їх місцезнаходження, відкритість і прозорість при цьому була відсутня.

Оскільки інформація до ЄДДР щодо дитини вносилася з порушенням закону, паспорт став непридатним для користування, що стало підставою для подачі заяви про видачу паспорта у вигляді книжечки та відкликана згода на збір та обробку персональних даних.

Позивач зазначила, що вона та її дитина є православними віруючими та відмова від отримання біометричного паспорту є позицією Української Православної Церкви, членами якої є позивач.

У встановлений судом строк відповідач Державна міграційна служба України надав відзив на позовну заяву (вхід. №47091/21 від 30.08.2021 року), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що Малиновський РВ у межах строку визначеного Законом України «Про звернення громадян» надав позивачу письмову відповідь від 29.04.2021 року № 5114-1133/5114.1-21 на заяву позивача з відповідними роз`ясненнями щодо відсутності можливості оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки.

Також відповідач зазначив, що Закон не передбачає підстави та право вимагати видалення з Реєстру даних, а унікальний номер запису в Реєстрі не може бути видалений, якщо особа отримувала документи із застосуванням засобів Реєстру. Згідно з відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі позивач значиться документованим паспортом громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 з безконтактним електронним носієм. Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним, який формується автоматично після проведення ідентифікації особи у разі, якщо інформацію про особу вносять до Реєстру вперше.

На думку відповідача, доводи позивача про порушення його прав на свободу світогляду є безпідставними, оскільки позивачем при попередньому зверненні за отриманням паспорту вже було надано згоду на отримання, обробку та внесення інформації про себе до безконтактного електронного носія.

Також 30 серпня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, відповідно до якого відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову з аналогічних підстав.

Позивач надав відповідь на відзив відповідачів (вхід. № 48964/21 від 06.09.2021 року), відповідно до якої позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідачами не надано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року, що занесено до протоколу підготовчого засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, ухвалою, що занесено до протоколу судового засідання від 20.10.2021 року суд вирішив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.

Суд встановив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є донькою ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_3 .

Таким чином, ОСОБА_2 є неповнолітньою дитиною, а тому суд доходить висновку, що законним представником є ОСОБА_1 , її мати.

Суд встановив, що ОСОБА_2 отримала паспорт громадянина України у формі карти НОМЕР_4 , запис № 20050402-12067, дата видачі 10.06.2020 (а.с. 23).

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_1 28 квітня 2021 року подали заяву до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області та Державної міграційної служби України щодо оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти типу ID та відкликання згоди на збір та обробку персональних даних.

До заяви додано дві фотокартки ОСОБА_2 3,5х4,5 см, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , заява ОСОБА_2 про видачу паспорта відповідно до наказів МВС України № 320 від 13.04.2012 та № 456 від 06.06.2019, пластиковий паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , квитанція про сплату державного мита за бланк паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Суд встановив, що Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області надало відповідь на цю заяву, що відсутні правові підстави для видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.

Позивач вважає надану відповідь відмовою у наданні дитині паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, та вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справи №806/3265/17, суд зробив висновки щодо задоволення позову частково.

Суд зазначає, що подібні правовідносини в частині позовних вимог з питання оформлення паспорту зразка 1994 року були предметом розгляду у Верховному Суді у зразковій справі №806/3265/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, суд зробив такі висновки щодо застосування норм матеріального права у аналогічних правовідносинах.

Відповідно до пунктів 2-4 Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

20 листопада 2012 року прийнятий Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI (далі - закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Так, правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Відповідно до ч.1 ст.13 вказаного Закону, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону).

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт"; На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резусфактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;

з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон № 1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що особа не може бути позбавлена права на отримання паспорту громадянина України у вигляді книжечки, за її бажанням.

Повертаючись до обставин у вказаній справі, із застосуванням вище приведених норм права та враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, суд доходить таких висновків.

Як зазначив позивач у позовній заяві, звертаючись в інтересах неповнолітньої дитини до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області із заявою про видачу паспорта у формі книжечки, просила обміняти виданий паспорт в формі ID карти у 14 рокі на паспорт у вигляді книжечки зразка 1994 року, відмовившись від користування паспортом з безконтактним електронним носієм, у зв`язку з релігійними переконаннями.

Тобто у позивача виникло бажання відмовитися від паспорту з безконтактним електронним носієм та отримати паспорт у вигляді книжечки, що враховуючи вищевикладені обставини, є правом позивача.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 2 вказаного Тимчасового порядку, для обміну паспорта заявник подає, у тому числі рішення суду.

Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (відповіді № 5114-1123/5114.1-21 від 29.04.2021, № С-4306-21/5100.4.1/649-21 від 11.05.2021) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки ID ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язання Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного для користування паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки ID ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованими та правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в обміні паспорту та видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ та зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти паспорт та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (відповіді № 5114-1123/5114.1-21 від 29.04.2021, № С-4306-21/5100.4.1/649-21 від 11.05.2021) щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних (прізвище, ім`я по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний код, місце народження, місце проживання, відцифроване обличчя, відцифрований підпис), присвоєння унікального номеру запису у реєстрі за № 20050401-12067 (скорочено- УНЗР), суд зазначає, що ці вимоги є безпідставними та необґрунтованими, та не належать задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Згідно з п. 13 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2012 року, для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС. Відповідно до п.п. 25, 26, 27, 28 цього Порядку, у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта із використанням кваліфікованого електронного підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів).

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.

Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу. Якщо заявник через стійкі фізичні, психічні, інтелектуальні або сенсорні порушення не може підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.

Після перевірки заявником правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету.

Аналіз наведених норм Порядку доводить, що без відома заявника співробітником міграційної служби не вчиняються дії щодо оформлення паспорту.

Суду не надано докази, що заява на отримання паспорту у формі картки ID позивачем подана під тиском, обманом, без її згоди. Суд встановив, що позивач власноруч подала заяву на отримання паспорту картки ID, відповідачем здійснені заходи щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних зі згоди позивача, та відома позивача, а тому на час вчинення вказаних дій відповідач діяв правомірно.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів із вилучення (знищення, видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідь № С-4306-21/5100.4.1/649-21 від 11.05.2021 року), яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний код, місце народження, місце проживання, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, відцифровані відбитки пальців рук, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру у реєстрі за № 20050401-12067 (скорочено- УНЗР); зобов`язання Державну міграційну службу України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру (знищити, видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний код, місце народження, місце проживання, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, відцифровані відбитки пальців рук, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру у реєстрі за № 20050401-12067 (скорочено- УНЗР), суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначено Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI від 20.11.2012 (далі - Закон №5492-VI).

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №5492-VI, Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, регулює Закон України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 № 2297-VI (далі Закон №2297-VI) який спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Частинами 1, 6 статті 10 Закону № 5492-VI передбачено, що внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (стаття 10 Закону № 5492-VI).

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 5492-VI, для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Згідно пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI, до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 5 статті 21 Закону України № 5492-VI встановлено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Отже, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач оформила паспорт у формі ID - картки за допомогою засобів ЄДДР внаслідок свого волевиявлення.

Отже, внесення інформації щодо позивача, наданої нею особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв`язку із цим, здійнено правомірно.

Позивач просить вилучити надані нею та сформовані в ході оформлення паспорту ID - картки персональні дані з підстав того, що вона не була проінформована про наслідки збору персональних даних, чи захищені такі персональні дані, хто є їх володільцем та чи є можливість отримувати такі дані в доступній для розуміння формі, тобто наявність механізму автоматичної обробки персональних даних.

Надаючи вказаним доводам позивача оцінку, суд виходить з такого.

Так, відповідно до вимог п. 6, 11 ч. 2 ст. 8 №2297-VI, суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; відкликати згоду на обробку персональних даних.

В той же час відповідно до ч. 2 ст. 15 цього Закону, персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Тобто перелік наведених підстав для видалення або знищення персональних даних є вичерпаним, та він не містить наведених позивачем підстав – відмова від паспорту у формі ID - картки.

В той же час занепокоєння позивача щодо використання даних, що зберігаються в Реєстрі є безпідставними та не підтвердженими будь-якими доказами.

У постанові Верховного Суду по справі № 260/99/19 від 21.08.2020 року, Суд зробив такі висновки: <… законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VI, а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв`язку з релігійними переконаннями.

Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про позивачку була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні…>.

Суд вважає, що наведені правові висновки Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин.

З урахуванням вище встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідачі, заперечуючи проти позову частково не довели, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги належать задоволенню частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, З огляду на те, що відсутні докази щодо понесення судових витрат, жодні витрати не належать стягненню та компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ,паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ) до Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44), Державної міграційної служби України (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 9, код ЄДРПОУ 37508470) про визнання протиправними дії та бездіяльність щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість непридатного до користування паспорту у вигляді ID карти, знищення інформації персональних даних та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) в обміні паспорту та видачі ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) обміняти паспорт та видати ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу УІ Прикінцеві положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко