Решение № 100904736, 05.11.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22095/21

Провадження № 2-др/761/179/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Романишена І.П., розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення суду по справі №761/22095/21 за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року відповідач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, які відповідач поніс у зв`язку із розглядом цивільної справи. Розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача становить 9 000, 00 грн.

Згідно ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В силу вимог ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд не вбачає перешкод для розгляду даної заяви без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.10.2021 року у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як зазначає ОСОБА_1 в зазначеному рішенні суду, судом не було вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 42 Цивільного процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Згідно ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Отже, у відповідності до вищезазначених правових норм позивач, відповідач та треті особи мають право користуватися правничою допомогою у справах позовного провадження.

Відповідачем у даній справі є ОСОБА_1 (ІНП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відзив на позовну заяву та заяву про розподіл судових витрат у даній справі підписано від імені відповідача ОСОБА_1 представником відповідача - адвокатом ОСОБА_1.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

У відповідності до статті 14 Правил адвокатської етики адвокат надає правову допомогу відповідно до законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги - договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором. До договору про надання правової допомоги також застосовуються загальні положення цивільного законодавства про договір.

Відповідно до п. 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У матеріалах справи міститься договір № 0408-ОП від 04.08.2021 року про надання правової допомоги, укладений між АО «ПРОТАС, СОРОКІН ТА ПАРТНЕРИ» в особі Голови Протаса Олександра Миколайовича та відповідачем у даній справі - ОСОБА_1 , в якому адвокат прийняв на себе зобов`язання надати правову допомогу, а саме: представництво інтересів у даній справі та захист інтересів клієнта у якості його представника.

Відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Адвокатського об`єднання «ПРОТАС, СОРОКІН ТА ПАРТНЕРИ» є, зокрема, ОСОБА_1 , адреса якого збігається з адресою відповідача у справі.

Таким чином, договір № 0408-ОП від 04.08.2021 року про надання правової допомоги укладений та підписаний відповідачем - ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_1 , як Головою Адвокатського об`єднання «ПРОТАС, СОРОКІН ТА ПАРТНЕРИ», тобто, однією і тією ж особою.

Більш того, з ордеру на надання правничої допомоги вбачається, що правнича допомога надається ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Тобто, адвокатське об`єднання - це форма здійснення адвокатської діяльності кожним адвокатом окремо.

У випадках, коли договір про надання правової допомоги укладається з адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням, рішення про призначення конкретного адвоката чи кількох адвокатів для виконання доручення або про заміну адвоката чи адвокатів (у випадках, коли це не суперечить закону) приймається адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням на свій розсуд, якщо в договорі не вказаний інший порядок заміни адвоката (ст. 24 Правил адвокатської етики).

В той же час, відповідно до ст. 17 Правил адвокатської етики адвокат має право відмовитись від прийняття доручення клієнта, виходячи з будь-яких причин та без їх пояснення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ст. 13 Цивільного кодексу України).

Представництво - це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно п. 1, 2, 7 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

У відповідності до ст. 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Згідно статті 8 Правил адвокатської етики адвокат має залишатися незалежним від свого клієнта.

Аналіз змісту вищезазначених правових норм свідчить про те, що сторона та її представник, адвокат та клієнт при наданні правової допомоги - це різні особи, оскільки в протилежному випадку у зобов`язанні збігались би кредитор і боржник, а норми щодо представництва, погодження гонорару, незалежності адвоката від клієнта були б позбавленні будь-якого сенсу.

В той же час, законодавчо встановлено заборону на вчинення представником (в тому числі, адвокатом як представником учасника справи) правочину від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах (ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн. не підлягають відшкодуванню відповідачу як такі, що не пов`язані з розглядом справи (п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України) та не були неминучими і необхідними витратами для відповідача.

За наведених обставин, правові підстави для задоволення заяви представника відповідача про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 761/22095/21 за позовом акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду а шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

АТ КБ «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д код ЄДРПОУ: 14360570.

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА