Постановление суда № 100874027, 11.10.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/8496/19

Провадження № 4-с/761/345/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., вивчивши матеріали скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська Меді Група» адвоката Бондара Антона Вікторовича на дії приватного виконавця щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року по справі № 761/8496/19,

в с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська Меді Група» адвоката Бондара Антона Вікторовича на дії приватного виконавця щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року по справі № 761/8496/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, у тому числі і скарги визначені, зокрема, ст. 183 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Положеннями ч. 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 5076-VI, визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.

Згідно з підпунктом 12.4 пункту 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо);

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».

Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 05.06.2019, справа № 9901/847/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представником скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська Меді Група» адвоката Бондарем Антоном Вікторовичем на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів в суді скаржника надано Ордер про надання правничої (правової) допомоги Серія АА№ 0013259 від 28.04.2021, виданого на підставі Договору про надання правової допомоги№ 24/21 від 28.04.2021.

При цьому, в графі «назва органу, у якому надається правова допомога» зазначено «У Київській міській дирекції УДППЗ «УКРПОШТА» та інших державних органах та підприємствах».

З огляду на вище наведене, суд дійшов висновку, що наданий представником скаржника ордер про надання правової допомоги не містить вказівки на те, що адвокат має право надавати правову допомогу скаржнику у судах України.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Крім того, згідно п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому, Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави ( рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

За вищенаведених обставин, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська Меді Група» адвоката Бондара Антона Вікторовича на дії приватного виконавця щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року по справі № 761/8496/19, підлягає поверненню скаржнику.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 185, 353-355, 448 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

Скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська Меді Група» адвоката Бондара Антона Вікторовича на дії приватного виконавця щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2021 року по справі № 761/8496/19, - повернути скаржнику.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя: