Постановление суда № 100766214, 02.11.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5474/20

Провадження № 1-кп/263/386/2021

У Х В А Л А

02 листопада 2021 року м.Маріуполь

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Федоренко Т.І., при секретарі Ясир А.В., за участю прокурора Севальникова Д.В., захисника Здора О.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у вікритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст.185, ч.2 ст. 190, ч.2 ст.15, ч. 2 ,3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , судовий розгляд триває.

Термін тримання під вартою обвинуваченого спливає 04.11.2021 року.

Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор просив продовжити термін тримання під вартою обвинуваченого, оскільки ризики, які мали місце при обранні запобіжного заходу не змінилися, останній може переховуватися від суду, розуміючи тяжкість можливого покарання, впливати на потерпілих та свідків, вчинити інший злочин .

Обвинувачений та захисник заперечували проти продовження тримання обвинваченого під вартою, просили застосувати домашній арешт, оскільки наведені прокурором ризики є лише припущенням, доказів будь-якого впливу немає, обвинувачений має рідну бабу, у якої може проживати. Тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для тримання обвинуваченого під вартою.

Згідно ч.1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Розглядаючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що ОСОБА_1 обвинувачуються у скоєнні тяжкого злочину, за який може бути призначене остаточне покарання у вигляді позбавлення волі до 6 років, раніше є судимим за вчинення корисних злочинів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам передбаченим в частині 1 цієї статті, в тому числі: переховування від суду, та незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Беручи до уваги особу обвинуваченого, який раніше неодноразово засуджувався за скоєння корисливих злочинів, офіційно не працює, не має стабільного доходу, постійного місця проживання, суд вважає, що на даний час існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення; може перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливаючи на потерпілих, свідків, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, тому відсутні підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу, оскільки це не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним вище ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

На думку суду, тримання обвинуваченого під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи. З урахуванням викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання передбаченим ст. 177 КПК України, зазначеним вище ризикам, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.331, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ Маріупольський слідчий ізолятор на 60 днів, тобто до 31 грудня 2021 року включно. Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дати її оголошення, або з дати отримання обвинуваченим копії ували.

Суддя Т.І.Федоренко