Решение № 100674621, 28.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року Київ №320/11850/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправним дії щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період з 21 січня 2018 року по 08 квітня 2019 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 21 січня 2018 року по 08 квітня 2019 року в розмірі 21189,09 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач при виплаті позивачу заборгованості пенсії безпідставно посилається на положення нечинної постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. №649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі Порядок №649), Також зазначив, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові Акти, які підміняють або суперечать законам України. Тому припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законом України підстав, відповідач порушив його право на отримання пенсії.

20 листопада 2020 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, в якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб і строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

11 грудня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає. Зазначає, що обставини скасування з 22 липня 2020 року в судовому порядку пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" не можуть бути враховані при прийнятті рішення щодо невиконання рішення суду, оскільки ці обставини не існували на час здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду (виникнення спірних відносин). Звернув увагу суду, що Окружний адміністративний суд міста Києва в своєму рішенні від 23.11.2020 по справі №640/13218/20, наголошує на тому, що до 22.07.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зобов`язане було виконувати судові рішення про погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету, згідно з вимогами Порядку №649.

Вказав, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №640/5248/19 обсяг бюджетних призначень Пенсійного фонду України на 2020 рік на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду не переглядався. Враховуючи вищевикладене, погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень. Головним управлінням рішення у справі №320/5242/18 виконано в межах покладених судом зобов`язань в повному обсязі, тому позовні вимоги в цій частині щодо визнання протиправною бездіяльність Головного управління в невиплаті нарахованої пенсії за період з 22.01.2018 по 08.04.2019 у сумі 21189,09 грн та стягнення даної суми з Державного бюджету України задоволенню не підлягають.

22 січня 2021 року представником позивача було надано суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що відзив на позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відповіді на відзив представник позивача підтвердив обставини, викладені в позовній заяв, просив суд позов задовольнити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійснені позивачем судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 1000 грн.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , 1966 року народження, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 та копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого позивачу 16.03.2007 Київською обласною державною адміністрацією.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 у справі №320/5242/18 визнано протиправним та скасовано рішення Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 21.04.2018, зобов`язано Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 37892505, місцезнаходження: бульвар Незалежності, буд. 11, м. Бровари, Київська область, 07400) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році з 22.01.2018 пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до положень частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 р. у справі №520/5242/18 Апеляційну скаргу Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 р. у справі №520/5242/18 - повернуто апелянту.

Отже, Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019р. у справі №320/5242/18 набрало законної сили 09.04.2019 р.

06 травня 2019 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №320/5242/18.

На виконання зазначеного рішення суду пенсію позивачу була призначена з 22.01.2018, виплата пенсії розпочата в червні 2019 року (пенсія отримана за червень 2019 року та за період з 09.04.2019 по 31.05.2019).

За період з 22 січня 2018 року по 08 квітня 2019 року на виконання рішення суду від 15 лютого 2019 року у справі №320/5242/18 нараховані кошти в сумі 21189,09 грн, які позивачу не виплачені.

Листом №4843-7798/С-02/8-1000/20 від 04.08.2020 р. Броварський відділ обслуговування громадян (сервісний центр Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Київській області повідомив позивача про те, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року, пенсія призначена з 22.01.2018 р., виплата розпочата у червні 2019 р. (пенсія отримана за червень та за період з 09.04.2019 р. по 31.05.2019 р.).

За період з 22.01.2018 р. по 08.04.2019 р. нараховані кошти у сумі 21 189,09 грн.

Зазначено, що 28.08.2018 р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.2018 р. №649 "Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (далі Постанова №649).

Пунктом 2 зазначеної Постанови передбачено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.

Отже, сума коштів, нарахованих на виконання рішення суду підлягає виплаті в порядку, визначеному Постановою №649, після взяття на облік судового рішення у окремому реєстрі та після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України.

Пунктом 3 Порядку №649 визначено, що Боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 р. у справі №320/5242/18 внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

31.07.2019 року Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області припинено, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Не погодившись діями відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з 21 січня 2018 року по 8 квітня 2019 року у розмірі 21189 грн 09 коп., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до позиції відповідача з дати набрання судовим рішенням по справі №320/5242/18 законної сили, на виконання зазначеного рішення суду пенсію позивачу була призначена з 22.01.2018, виплата пенсії розпочата в червні 2019 року (пенсія отримана за червень 2019 року та за період з 09.04.2019 по 31.05.2019. За період з 22 січня 2018 року по 08 квітня 2019 року на виконання рішення суду від 15 лютого 2019 року у справі №320/5242/18 нараховані кошти в сумі 21189,09 грн, які будуть виплачені відповідно до порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду", яка була чинною на момент виконання рішення суду. Отже питання виплати було наслідком виконання рішення суду у справі №320/5242/18 частина пенсії з дня набрання чинності судового рішення виплачена, а частина буде виплачена у Порядку, визначеному чинним правовим регулюванню на час його виконання.

Статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.

22.08.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду та встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою; внесено до бюджету Пенсійного фонду України на 2018 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року №8, зміни.

Пунктом 1 Порядку №649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Відповідно до п.3 Порядку №649, боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.

Згідно з п.4 Порядку №649, визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Відповідно до пункту 5 Порядку №649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.

Пунктом 10 Порядку №649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, на переконання суду, відповідач при визначенні суми різниці пенсії за період з 22.01.2018 по 08.04.2019 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з урахуванням вимог діючого на той час Порядку №649.

Відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі №640/5248/19, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Згідно з ч. 2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, у разі втрати чинності нормативно-правовим актом, такий нормативно правовий акт не підлягає застосуванню з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до позиції висловленої Конституційним Судом України в своєму рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересам всього суспільства.

У даному випадку суд перевіряє, чи повинен пенсійний орган був під час виконання судового рішення керуватися вищезазначеною постановою КМ України, яка була на час виконання рішення чинною та не визнана неконституційною або її положення не були скасовані на підставі судового рішення.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність), Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов`язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з`ясовуючи, чи існує позитивне зобов`язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Крім того, у рішенні "Великода проти України", №43331/12, від 3 червня 2014 року, ЄСПЛ зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Із позову видно, що заборгованість по сплаті позивачу пенсії за період з 22.01.2018 по 08.04.2019 виникла після виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 у справі №320/5242/18, тобто до ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 22.07.2020 року у справі №640/5248/19, якою визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Окрім того, самі правовідносини щодо виконанням судового рішення виникли до визнання протиправними та нечинними пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Крім того, суд зазначає, що фактично, прийняття рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 21189 грн 09 коп буде ще одним рішенням суду, яке призведе до стягнення тієї ж суми, яка нарахована відповідачем на виконання рішення по справі №320/5242/18 тобто заборгованості, яка виникла з одних і тих самих підстав. Крім того, суд зазначає, що відповідач не заперечує права позивача на належну суму заборгованості, не відмовляє у виплаті позивачу заборгованості, а інформує позивача, що виплата буде проведена після надходження бюджетних асигнувань, тому не виплата заборгованості на даним час не є недбалістю або примхою відповідача, в даному випадку невиплата заборгованості за відсутності коштів у відповідача є обставиною яка створює об`єктивну перешкоду у виплаті належної позивачу заборгованості.

За таких обставин, суд вважає, що пенсійним органом при визначенні позивачу різниці пенсії за період з 22.01.2018 по 08.04.2019 в порядку, визначеному постановою КМУ №649, не вчинено протиправних дій, а отже суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.