Постановление суда № 100648947, 27.10.2021, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5557/21

Провадження № 2/159/1291/21

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Бакай Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» м. Ковель, Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Ковельської державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту та зняття заборони на його відчуження, скасування запису про обтяження,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Волинської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» м. Ковель, Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Ковельської державної нотаріальної контори, в якому просить звільнити з-під арешту належне їй нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 , зняти заборону на її відчуження та скасувати відповідний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про обтяження за №6595918, який вчинено Ковельською державною нотаріальною конторою згідно постанови Ковельської ВДВС №6145/6 від 08.02.2008, виданої на підставі судового наказу Ковельського міськрайонного суду Волинської області по справі № 2н-307 від 04.04.2007.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі судового наказу № 2н-307, виданого 04.04.2007 Ковельським міськрайонним судом Волинської області, 04.02.2008 було відкрите виконавче провадження про стягнення із боржника ОСОБА_1 на користь стягувача Акціонерного товариства «Укртелеком» заборгованості за надані послуги у сумі 713 грн 29 коп. Ковельська державна нотконтора 14.02.2008 наклала арешт на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 . Вказану заборгованість ОСОБА_1 сплатила у березні 2008 року, докази сплати надала державному виконавцю, однак обтяження у виді арешту квартири не знято і яке продовжує діяти до сьогодні.

Керуючись наведеним позивач звернулась до суду із даним позовом, у якому просить звільнити майно з-під арешту та зняти заборону на його відчуження, скасувати запис про обтяження.

Ухвалою від 28.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі; розгляд справи по суті призначено на 27.10.2021.

У судове засідання 27.10.2021 року учасники справи не прибули, причин неявки не повідомили, хоча належно були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

В даному випадку, позивач є боржником у виконавчому провадженні, а тому він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 р. у справі №712/12136/18.

У рішенні у справі «Олександр Волков проти України» (пункт 143) Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування зазначених вище норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Аналогічна позиція міститься у рішенні у справі «Дія 97» проти України» (пункт 47).

Таким чином, з урахуванням позиції позивача, викладеній у заяві від 27.10.2021 щодо наміру звернутися із скаргою на бездіяльність державного виконавця, суд дійшов висновку про те, що позивач, як сторона виконавчого провадження - боржник, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи клопотання позивача про повернення судового збору, закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про повернення ОСОБА_1 із державного бюджету сплачений судовий збір у сумі 908 грн.

Керуючись статтями 19, 200, 255, 258-261, 447 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі №159/5557/21 (провадження № 2/159/1291/21) за позовом ОСОБА_1 до Волинської філії Акціонерного товариства «Укртелеком» м. Ковель, Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Ковельської державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту та зняття заборони на його відчуження, скасування запису про обтяження, закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що закриття провадження у справі позбавляє її права на повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з державного бюджету України сплачений судовий збір у сумі 908 грн (дев`ятсот вісім грн) за квитанцією від 24.09.2021 (номер платежу 1013729074).

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст ухвали складено 27.10.2021.

Головуючий:Ю. Ф. Волкова