№ 10064714, 02.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2010                                                                                           № 35/687

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Нудненко М.М. (довіреність № 396 від 29.01.2010 р.)

від відповідача - Щедров І.В. (довіреність № 641/1 від 31.12.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.03.2010

у справі № 35/687 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А."

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр"

про                                                   стягнення 24244,77 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Арсенал-Центр»

до                                         Товариства з обмеженою відповідальністю

«Ю.С.А.»

про                     стягнення 3360,88 грн. та зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (далі – відповідач) про стягнення з останнього 18999,09 грн. боргу, 93,69 грн. 3 % річних, 51,99 грн. інфляційних втрат та 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 18999,09 грн. боргу, 210,81 грн. 3 % річних, 697,90 грн. інфляційних втрат та 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач звернувся до Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до позивача про стягнення з останнього 3360,88 грн. штрафних санкцій за зберігання товару та зобов’язання позивача прийняти замовлений товар.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2010 р. первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18999,09 грн. коштів, сплачених за товар відповідно до рахунків № KIV017612 від 10.08.2009 р., № KIV017616 від 10.08.2009 р., № KIV017673 від 10.08.2009 р. та 3918,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В іншій частині первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач не поставив оплачений позивачем товар, отже, з відповідача підлягає стягненню на підставі ст. 693 ЦК України 18999,09 грн. Враховуючи те, що позивачем не були доведені суду факти порушення відповідачем строків поставки товару, суд відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України. Відмова в задоволенні зустрічного позову мотивована тим, що відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не було надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, в обгрунтування викладеного в зустрічному позові.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати і припинити провадження у справі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскільки строк поставки товару встановлений не був, то позивачем не було доведено факт порушення відповідачем строків поставки товару, отже в задоволенні первісного позову необхідно відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунки: № KIV01612 від 10.08.2009 р. на суму 9169,18 грн. з ПДВ; № KIV01616 від 10.08.2009 р. на суму 8979,17 грн. з ПДВ; №KIV01673 від 10.08.2009 р. на суму 850,74 грн. з ПДВ, на загальну суму 18999,09 грн.

Вказані рахунки були оплачені відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 135 від 11.08.2009 р. на суму 8979,17 грн., № 136 від 11.08.2009 р. на суму 9169,18 грн., № 236 від 12.08.2009 р. на суму 850,74 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем було відмовлено позивачу 14.08.2009 р. у видачі товару, про що був складений Акт № 1 від 14.08.2009 р. (копія Акту міститься в матеріалах справи).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути кошти, сплачені за вказаний товар (претензія № 331 від 21.08.2009 р., претензія № 383 від 05.10.2009 р.). На першу претензію позивачем була отримана відповідь відповідача про відмову в поверненні вказаних коштів.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов”яків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ст.665 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи рахунків на оплату товару, в останніх не встановлений строк поставки товару.

Належних доказів, що підтверджують визначені сторонами умови оплати та поставки товару суду надані не були.

14.08.2009 р. відповідачем за первісним позовом були надані гарантійний талон та гарантія на товар, без товару, на підтвердження чого позивачем був складений Акт про відмову в видачі товару від 14.08.2009 р.

Даний акт також не може бути прийнятий судом як належний доказ в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки останній складений посадовими особами позивача за відсутності представників відповідача, отже акт складений в односторонньому порядку.

Крім того, в матеріаліх справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт відмови відповідача в передачі товару позивачу.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником (ТОВ «Арсенал-Центр») обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор (ТОВ «Ю.С.А.») має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник (ТОВ «Арсенал-Центр») повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від для пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або цивільного законодавства.

Однак, позивачем не доведено, що до відповідача пред’являлись вимоги про поставку замовленого товару по оплаченим рахункам-фактурам.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що позивачем не було доведено суду факту порушення відповідачем строків поставки товару, то підстави для задоволення вимог позивача за первісним позовом відсутні.

Що стосується зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже було зазначено вище, 10.08.2009 р. позивачем за зустрічним позовом (відповідачем) було виставлено для оплати відповідачу за зустрічним позовом (позивачу) рахунки-фактури на товар (металочерепиця та гвинти для її монтажу), які були оплачені відповідачем в повному обсязі.

У вказаних рахунках-фактурах зазначено, що термін безкоштовного зберігання товару на складі не перевищує 48 годин, починаючи з дати виготовлення. В разі більш тривалого зберігання з вини покупця, плата за зберігання додатково складає 5 грн. за 1 кв.м. підлоги.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач) стверджує, що кошти, сплачені відповідачем за зустрічним позовом (позивачем) за замовлений товар надійшли на його рахунок 12.08.2009 р. Замовлений товар був виготовлений 15.08.2009 р. Відповідно до п. 3 Додаткових вимог у вищевказаних рахунках-фактурах, плата за зберігання замовленого товару починається з 18.08.2009 р. і по теперішній час, тобто 05.01.2010 р. Враховуючи відомості по змінним завданням щодо кожного замовлення та Акту від 05.01.2010 р., складеного за участю працівників позивача за зустрічним позовом, виготовлений замовлений товар зберігається на складі позивача (м. Київ, пров. Чугуївський, 21) з 15.08.2009 р. по цей час (05.01.2010 р.) та займає площу підлоги 4,7672 кв.м. (Акт від 05.01.2010 р.доданий до матеріалів справи).

Враховуючи викладене, позивачем за зустрічним позовом нараховано відповідачу 3360,88 грн. штрафних санкцій за зберігання товару, а також заявлено вимогу прийняти замовлений товар.

Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що належні докази, які підтверджують встановлення сторонами строків поставки товару відсутні, а отже неможливо встановити період зберігання позивачем за зустрічним позовом виготовленого товару, а отже неможливо встановити і період зберігання виготовленого товару.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – частковому скасуванню в частині задоволених позовних з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2010 р. у справі № 35/687 скасувати частково.

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.С.А.» (03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 4, корпус 21, код ЄДРПОУ 25392923) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Центр» (03067, м. Київ, провул. Чугуївський, 21, код ЄДРПОУ 31202310) 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 49 коп. витрат по оплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2010 р. у справі № 35/687 залишити без змін.

Справу № 35/687 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.06.10 (відправлено)