Решение № 100564362, 27.09.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16154/21

Провадження № 2/761/8402/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В.,

з участю секретаря: Бражніченко І.О.

представника позивача: Хоменка І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно стягнутих коштів, -

в с т а н о в и в :

У травні 2021 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання та повернення безпідставно стягнутих коштів згідно з якою позивач просив суд:

-визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною 19.09.2020 року і зареєстрований в реєстрі за №1156, про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №0013/093965-ZP від 15.10.2013 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «УКРСОЦБАНК» в розмірі 62 728,80 грн. та витрати пов`язані із вчинення виконавчого напису в розмірі 500,00 грн.;

-стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивач безпідставно отримані кошти в сумі 21200,00 грн.;

-стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4300 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною було складено виконавчий напису, який зареєстровано в реєстрі за №1156, про звернення стягнення з ОСОБА_1 62 728,80 грн. на користь ТОВ «Вердикт Капітал» суми заборгованості за кредитним договором №0013\093965-ZP від 15.10.2013 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «УКРСОЦБАНК» право вимоги за яким було відступлено до ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», яке відступило своє право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал».

Позивач вказує, що вчинений виконавчий напис було видано нотаріусом на підставі заяви відповідача до якої було додано копію кредитного договору №0013\093965-ZP від 15.10.2013 року укладеного між позивачем та АТ «УКРСОЦБАНК» та виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 . 13.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим Михайлом Олександровичем на підставі вказаного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження №63301658. 13.11.2020 року вказаним виконавцем, було винесену постанову про звернення стягнення на заробітну плату позивач з листопада 2020 року по квітень 2021 року стягнуто кошти у сумі 21200,00 грн.

Вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинено без оригіналів нотаріально посвідченого договору скільки станом на 19.09.2020 (дату вчинення спірного виконавчого напису) чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу, а також заборгованості не є безспірним, що не було перевірено нотаріусом, крім того вказує.

Таким чином, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.07.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання та повернення безпідставно стягнутих коштів, - задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, зареєстрованого в реєстрі за № 1156 виданого 19.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість у розмірі 63228,80 грн., яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим Михайлом Олександровичем у виконавчому провадженні № 63301658.

В судовому засіданні 27.09.2021 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Хоменком Іваном Миколайовичем долучено до матеріалів справи копію виконавчого напису №1156 від 19.09.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хоменком Іваном Миколайович позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у ньому. Проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлення належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.09.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1156 про звернення стягнення з громадянина, яким є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є боржником за Кредитним договором №0013093965-ZP від 15.10.2013 року укладеного з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Відступлення прав вимоги є ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», правонаступником усіх прав та обов`язків на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитним договором №29-01\19\2 від 29.01.2019 року є ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за вказаним договором складає 62 728,80 грн. в тому числі: - прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 20 163,85 грн., - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 24 244,19 грн.,- строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 18 320,76 грн. За вчинення виконавчого напису підлягає стягненню - 500,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучковим Михайлом Олександровичем від 13.10.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №63301658, на підставі виконавчого напису №1156 виданого 19.09.2020 року (а.с.34).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучковим Михайлом Олександровичем від 13.11.2020 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходу боржника у межах виконавчого провадження ВП №63301658 з примусового виконання виконавчого напису № 1156 виданого 13.11.2020 (а.с.17).

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

У відповідності до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Статтею 90 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Рішенням Борзнявського районного суду Чернігівської області від 18.10.2011 року, яке набрало законної сили, було задоволене позов ПАТ «Фінанси та Кредит» і було стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору 144762,44грн.. З ухвали Березнянського районного суду Київської області від 27.09.2019 року вбачається, що відповідно до наданого заявником результату пошуку виконавчих проваджень в АСВП виконавчий лист №2/2503/559/11 по виконанню рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 18.10.2021 року про стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованості в жодних органах державної виконавчої служби не перебуває, а згідно акту від 20.06.2019 року вважається втраченим.

В постанові Верховного Суду від 11.07.2019 р. у справі №461/4609/16-ц зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України Про нотаріат ). Але характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Сам по собі цей факт (поданнястягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовнозаборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України Про нотаріат захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

При цьому, як на підставу вчинення виконавчого напису, нотаріус посилається на Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 р.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі Порядок), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису нотаріуса як і в Переліку.

Пунктом 1 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.

Згідно підпункту 2.1 п. 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;строк, за який має провадитися стягнення;інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2, 3.4 глави 16 розділу ІІ Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідного оригіналу нотаріально посвідченої угоди має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У своїй постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на приписи статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано жодних доказів на спростування доводів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Окрім того, у відповідності до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса були всі необхідні документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, тобто докази, які мають підтверджувати, що нотаріус мав, передбачені законом,підстави для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача безпідставно набуті кошти у сумі 21 200,00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В той же час, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження суми безпідставно стягнутих коштів позивач надає постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучковим Михайлом Олександровичем від 13.11.2020 року звернено стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходу боржника у межах виконавчого провадження ВП №63301658 з примусового виконання виконавчого напису № 1156 виданого 13.11.2020 (а.с.17) та знімок екрану телефону із програми «Заметки» про розмір отриманих коштів та тих, які повинні були бути отримані, як заробітна плата і підрахунок стягнутих коштів.

Таким чином, позивачем не доведено, щодо фактично стягнута сума 21200,00 грн., оскільки знімка екрану телефону не вбачається, що взагалі нараховувались вказані кошти, та що вони відраховувались за відповідний період, тим більше, що відрахування проводилась у межах виконавчого провадження ВП № 63301658, а також не підтверджено, що саме ці кошти отримані ТОВ «Вердикт Капітал».

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення з стягнути з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивач безпідставно отримані кошти в сумі 21200,00 грн.;

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та оплату правничої (правової) допомоги у розмірі 4300 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до суду копії наступних документів: Договір про надання правничої допомоги №12/21 від 22.03.2021 року; Рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, Рахунок №1/21 від 22.03.2021 на оплату послуг за надання правничої допомоги з орієнтованим розрахунком витрат, Дублікат квитанції №0.0.2062880697.1 про оплату ОСОБА_1 на користь Хоменко І.М. відповідно до Договору №12/21 грошові кошти у сумі 4300, 00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, суд прийшов до висновку, враховуючи викладене, що суму судових витрат зазначених в акті вартість за весь перелік робіт - не є співмірними в розумінні ч.4 ст. 137 ЦПК України, а також враховуючи результат розгляду справи, про незадоволення частини позовних вимог, а тому суд прийшов до висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» на користь Калініньої Ірини Петрівни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Окрім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. за задоволену вимогу немайнового характеру та 454,00 грн. за подання до суду заяви про забезпечення позову у сумі 1362,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172«Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5,ст.ст. 12, 13, 76-84, 89, 95, 137, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис від 19.09.2020, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною, який зареєстрований в реєстрі за №1156, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» грошових коштів за кредитним договором №0013/093965-ZP від 15.10.2020 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1362,00 грн. та 2150,00 грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ..

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ 36799749, адреса: 04053, м.Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5-б.

Третя особа: Секістова Тетяна Іванівна - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, адреса: 01054, м. Київ, вул. Тургенівська , 32-а, офіс 7.

Повний текст рішення складено 01.10.2021 року.

Суддя: