Приговор № 1005367, 05.03.2007, Чернівецький районний суд Вінницької області

Копія Справа № 1-124/2007р

ВИРОК

Іменем України

05 березня 2007 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді Стадника І.М., при секретарі Яворській М.М., з участю прокурора Поліщука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу про обвинувачен­ня

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в АДРЕСА_1, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, не одруже­ний, не працює, інваліда ІІ-ої групи загального захворювання, раніше не судимого, у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 129 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 26 жовтня 2006 року біля 10 год. приїхавши до своєї знайомої ОСОБА_2, яка проживає в АДРЕСА_2, бажаючи запросити останню з собою на відпочинок та будучи ображеним відмовою ОСОБА_2 поїхати разом з ним, на ґрунті виниклих між ними не­приязних відносин під час сварки з ОСОБА_2 маючи намір налякати останню, штовхнув рукою її в голову, після чого дістав з кишені куртки розкладного ножа та приклавши лезо ножа до горла потерпілої, пригрозив фізичною розправою в разі відмови з ним їхати, чим викликав в потерпілої реальні підстави побоюватися здій­снення цієї погрози, а тому потерпіла обороняючись пошкодила палець руки до леза ножа, який утримував в рукахОСОБА_1

Підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 129 КК України ви­знав і суду показав, що 26 жовтня 2006 року біля 10 год. він з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та своєю матір'ю ОСОБА_5 поїхали в с Букатинка, де він мав намір запросити на відпочинок свою знайому ОСОБА_2 Коли при­їхали, ОСОБА_2 не було вдома, але її мати сказала, що вона невдовзі підійде. Почекав ОСОБА_2, а коли во­на підійшла, почав її запрошувати поїхати з ними на відпочинок. Та відмовила, і це його образило. Він штовх­нув її рукою в голову, а далі бажаючи налякати хотів ще раз штовхнути, тримаючи при цьому в правій руці роз­кладний ніж. ОСОБА_2 відштовхнула руку з ножем і поранила при цьому палець. Намір вбивати чи заподіяти тілесні ушкодження ОСОБА_2 не мав, хотів її лише налякати, щоб змусити поїхати з ними відпочивати до річки Дністер.

В скоєному щиро розкаюється.

Крім ретельно перевіреного повного визнання вини самим підсудним, його вина у вчиненні погрози вбивством підтверджується показами потерпілої, свідка, а також матеріалами кримінальної справи.

Так, потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 26 жовтня 2006 року вона поверталася з поля, куди вига­няла худобу. Підходячи до подвір'я побачила машину білого кольору, а на подвір'ї свого знайомого ОСОБА_1. Він запропонував їй поїхати з ними відпочити, а коли вона відмовилася, почав тягти її за руку, обзивати нецензурно та вів до машини. Вона вирвалась і сховалась в хаті, але він знову змусив її вийти надвір та почав тягнути до машини. Коли вона виривалась, він вийняв з кишені ножа, та приклав їй його до горла. Злякавшись за своє життя, вона відбила ніж та поранила при цьому руку - порізала палець. В цей час її мати побігла дзво­нити і викликати міліцію, а сусідка ОСОБА_6, яка проходила по дорозі, кричала ОСОБА_1, щоб він її відпу­стив. В даний час претензій до підсудного не має.

Свідок ОСОБА_7 - мати потерпілої, суду показала, що одного дня збираючись на роботу, вона поба­чила, як потім дізналася - ОСОБА_1 та його матір, які зайшли на подвір'я та запитували про її дочку. Коли прийшла ОСОБА_2, ОСОБА_1 почав з нею щось говорити, а далі розмова переросла у сварку, ОСОБА_1 схопив дочку за куртку на грудях та почав її кудись тягнути. Вона наказала ОСОБА_2 сховатися в хаті, а сама пішла дзвонити в мі­ліцію, а тому подальших подій не бачила. Зі слів дочки, а також сусідки ОСОБА_6, яка була свідком події, знає, що після того як вона пішла ОСОБА_1 знову змушував ОСОБА_2 їхати з ним, причому погрожував їй ножем.

Свідок ОСОБА_9 - прабабка ОСОБА_1 суду показала, що останній допомагав їй по господарству і це вона дала йому складного ножа для господарських потреб.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 129 КК України підтверджується та-

- кож матеріалами справи:

· рапортом оперативного чергового (а.с. 3) , згідно з яким ОСОБА_7 26.10.2006 року о 10 год. 10 хв. по телефону «02» повідомила в Чернівецький РВ УМВС про те, що її дочці ОСОБА_2 погрожує фізичною роз­правою незнайомий хлопець.

· заявою потерпілої ОСОБА_2 від 26.10.2006 року, в якій вона вказує на погрози фізичною розправою з боку ОСОБА_1 (а.с. 4).

· протоколом добровільної видачі ОСОБА_1 складного ножа (а.с. 11).

· висновком експертизи НОМЕР_1 від 8.11.2006 року, згідно з яким ніж, який було вилучено у ОСОБА_1 є складним кишеньковим ножем загального господарчо-побутового призначення, і до холодної зброї не відно­ситься, виготовлений заводським способом.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи НОМЕР_2 від 8 листопада 2006 року (а. с. 22) у ОСОБА_2 мали місце такі тілесні ушкодження: синець на нижній повіці лівого ока, рана на долоневій поверхні кін­цевої фаланги другого пальця, які виникли: рана - від дії' предмету з плоскою ріжучою поверхнею, типа леза ножа, можливо і при самообороні потерпілої, а синець - від дії тупого премету або від удару до такого, можли­во, і від удару рукою нападаючого, можливо 26.10.2006 року та належать до категорії легких тілесних ушко­джень.

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позицій немає, то суд відповідно до ст. 299 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоцільним виклик і допит свідків, вклю­чених до списку, що додається до обвинувального висновку, а обмежився допитом підсудного, потерпілої, свід­ка ОСОБА_7, ОСОБА_9, оголошенням показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_10 та ОСОБА_3, даних ними на досудовому слідстві, і щодо яких в підсудного немає заперечень, і дослідженням матеріалів справи.

Встановлюючи реальність погрози суд виходить із конкретних обставин справи і враховує як суб'єктивний критерій (сприйняття погрози потерпілою), так і об'єктивний (вираження її усно і шляхом демон­стрування ножа, нанесення удару рукою в обличчя) і приходить до висновку, що підсудний вчинив такі дЇЇ, які давали потерпілій підстави побоюватися здійснення погрози, а поведінка підсудного об'єктивно свідчила про її реальність.

Разом з тим, поведінка ОСОБА_1 до і після висловлювання погрози вбивством, а також характер за­подіяних ним ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, свідчать про відсутність у нього умислу на позбавлення життя потерпілої.

Таким чином, зібраними й дослідженими в судовому засіданні доказами вина ОСОБА_1. у скоєнні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 129 КК України, доведена повністю.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним зло­чину, особу винного - характеризуються позитивно, є інвалідом другої групи загального захворювання, обста­вини, що пом'якшують його покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного є його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання підсудного, по справі не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для його виправ­лення та недопущення вчинення нових злочинів буде покарання у виді арешту.

Запобіжний захід щодо підсудного зміни не потребує.

Оскільки витрати на проведення експертизи холодної зброї, тобто на дослідження речових доказів по справі, є відповідно до п. 2 ст. 91 КПК судовими витратами і саме так вони визначені в довідці до обвинуваль­ного висновку, затвердженого прокурором, то вони відповідно до ст. 93 КПК України покладаються на засу­дженого без спеціальної позовної вимоги про це. На цій підставі суд відмовляє в позові прокурора про повтор­не стягнення з підсудного витрат на проведення судово-балістичної експертизи.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ПРИСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 129 КК України, призначивши покарання у виді арешту строком на 3 (три) місяці.

Запобіжний захід щодо підсудного до набрання вироком законної сили залишити попередній - підпис­ку про невиїзд.

Судові витрати по справі - 209 грн. 23 коп. за проведення експертизи стягнути з ОСОБА_1 на ко­ристь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України у Вінницькій об­ласті (р/р 3227002000019 в УДК у Вінницькій області, МФО 802015, код 24525055).

В задоволенні цивільного позову прокурора Чернівецького району про стягнення витрат на проведення

експертизи - відмовити.На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення в суді.