Решение № 10051663, 28.02.2008, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2008 р.Справа № 5/10-440 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Державного підприємства «Марилівський спиртовий завод», с. Нагірянка, Чортківського району, Тернопільської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос», с.Юр’ямпіль, Борщівського району, Тернопільської області

За участю представники від:

Позивача: Голованова О.П. –юрисконсульт (дов.№269 від 14.03.2007р.)

Відповідача: не з’явився                    

Суть справи : В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

          Державне підприємство «Марилівський спиртовий завод»звернулося в господарський суд з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос»371856грн.88коп. заборгованості.

Позивач звернувся до суду з клопотанням від 28.02.2008р. про уточнення позовних вимог, а саме: просить стягнути з відповідача 368437,99грн. заборгованості, оскільки, як зазначив повноважний представник позивача в судовому засіданні, в тексті позовної заяви позивачем помилково зазначено суму 371856,88грн., тоді як відповідачу було перераховано попередню оплату в сумі 368437,99грн., в доказ чого надавши копію виписки банку про рух коштів на рахунку підприємства від 08.06.2006р.

          Відповідач відзиву на позов не надав, в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали суду знаходиться в матеріалах справи).

          Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Згідно ст. 713 Цивільного кодексу України за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

10 березня 2006 року між сторонами був укладений договір контрактації сільськогосподарської продукції №К 41, далі - договір, згідно з умовами п.п. 2.1, 2.2., 3.5. якого, Виробник, відповідач по справі, зобов’язався виростити визначену договором сільськогосподарську продукцію, а саме: суху кукурудзу в кількості 1100 тон, (далі –товар) по ціні 450грн. за 1 тону залікової ваги, і передати її у власність в термін від 15.11.2006р. по 30.03.2007р. Контрактанту, позивачу по справі, а останній в свою чергу зобов’язався прийняти товар та оплатити його за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Згідно п.4.3. договору розрахунок за товар здійснюється Контрактантом у вигляді попередньої оплати у розмірі 74% вартості товару за кожну погоджену партію на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору, а 26% вартості товару –на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання товару; при цьому загальна вартість товару становить 495000,00грн. (п. 4.1.).

Як випливає з матеріалів справи, а саме: виписки банку про рух коштів на рахунку, копія якої знаходиться в матеріалах справи, позивачем 08.06.2006р.на виконання умов договору здійснено попередню оплату товару в сумі 368437грн.99коп.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

          Відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач стверджує, що відповідач в порушення п. 3.5. договору свої зобов’язання щодо передачі товару до 30.03.2007р. не виконав, і незважаючи на направлену йому вимогу (лист нагадування від 14.03.2007р. №274) станом на день заявлення позову відповідач товару не поставив, суму попередньої оплати не повернув, в зв’язку з чим, за твердженням позивача, заборгував останньому 371856грн.88коп.

          Однак, в судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і в зв’язку з тим, що сума попередньої оплати, яка ним перерахована відповідачу становить 368437грн.99коп. звернувся в суд з клопотанням про стягнення з відповідача саме даної суми в повернення попередньої оплати.

          Розглянувши дане клопотання позивача про уточнення позовних вимог, яке по своїй суті є відмовою від заявлених позовних вимог в частині стягнення 3418,89грн., проаналізувавши причини такої відмови, суд прийшов до висновку, що дана відмова подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси і не суперечить чинному законодавству України, при цьому позивачеві роз’яснено наслідки цієї процесуальної дії, а тому така відмова приймається судом і провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Таким чином борг відповідача по поверненню суми попередньої оплати становить 368437грн.99коп.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про передачу позивачу оплаченого товару або повернення попередньої оплати в сумі 368437,99грн. суду не надав, тому згідно вимог ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 368437,99грн.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.33.34 ГПК України, ст.ст.509, 525, 526, Цивільного кодексу України позов в частині стягнення 368 437,99грн. боргу підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений і неоспорений відповідачем.

Що стосується клопотання позивача про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові суми відповідача в порядку ст.66, 67 ГПК України, викладеного в тексті позовної заяви, то суд, приймаючи до уваги, що позивачем не зазначено, чому саме невжиття відповідних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду про стягнення коштів, також не надано доказів, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а отже, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому дане клопотання задоволенню не підлягає.

          Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 80 п.4, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація «Колос», с.Юр’ямпіль, Борщівського району, Тернопільської області, код 32021566, на користь державного підприємства «Марилівський спиртовий завод», с. Нагірянка, Чортківського району, Тернопільської області, код 00375131 –368437грн.99коп. боргу, 3684грн.38коп. витрат по сплаті державного мита, 116грн.92коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті частині позову - провадження у справі припинити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „____”___2008р. через місцевий господарський суд.

Суддя