Решение № 10050607, 10.07.2007, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2007 р.Справа № 17/132-2344

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз”в особі Теребовлянського управління з експлуатації газового господарства, м. Теребовля Тернопільської області

до відповідача-1: Теребовлянського районного військового комісаріату, м. Теребовля Тернопільської області

до відповідача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, м. Тернопіль

Представник від:

позивача: Штогрин М.П., юрисконсульт, довіреність №48 від 26.04.2007р.

відповідача-1: не з’явився

відповідача-2: Панченко А.В., юрисконсульт, довіреність № 14/12-06 від 11.12.2006 р.

Представникам сторін, котрі прибули в судове засідання, роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання.

Позивач –Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” в особі Теребовлянського управління з експлуатації газового господарства, м. Теребовля Тернопільської області звернувся 23.05.2007 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Теребовлянського районного військового комісаріату, м. Теребовля Тернопільської області, про стягнення 1136,93 грн. заборгованості згідно договору №14/Д-011 від 01.03.2007р., за спожитий у березні-квітні 2007 року природний газ та надані послуги по його транспортуванню, з яких 958,66 грн. основного боргу, 139,85 грн. нарахованої пені за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань та 38,42 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує копією договору №14/Д-011 від 01.03.2007р. “На постачання та транспортування природного газу”; актами прийому–передачі природного газу за березень 2007р. від 31.0307р. та квітень 2007р. від 30.04.07р., підписаними повноважними представниками сторін; розрахунками суми заборгованості та фінансових санкцій, Статутними документами, іншими матеріалами.

Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України з 14.06.07р. до 26.06.07р. та з 26.06.2007р. до 10.07.2006р. у зв’язку з неявкою повноважного представника відповідача та через неподання позивачем витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2007р. в порядку ст. 24 ГПК України залучено до участі в справі іншого відповідача - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль, який, відповідно до підписаного сторонами без заперечень додатку до договору №14/Д-11 від 16.03.2007р., зобов’язався перед кредитором (ВАТ «Теребовлянське управління-експлуатації газового господарства») боржника (Теребовлянського районного військового комісаріату) відповідати за виконання останнім свого зобов’язання згідно договору №14/Д-11.

В судовому засіданні 26.06.2007р. представник позивача змінив підставу позовних вимог, та, окрім договору №14/Д-011 від 01.03.2007р. “На постачання та транспортування природного газу”, посилається як на підставу заявлених позовних вимог - Додаток до договору №14/Д-11 від 16.03.2007р., відтак, просить стягнути зазначену в позові суму заборгованості за спожитий природний газ та послуги по його транспортуванню та судові витрати солідарно з Теребовлянського районного військового комісаріату та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль.

Відповідач-1 в судове засідання 10.07.2007р. не з’явився, всіх витребуваних судом документів не подав. Разом з тим, в судовому засіданні 26.06.2007 р. його представник, посилаючись на те, що Теребовлянський районний військовий комісаріат є бюджетною установою, фінансовий орган у військоматі відсутній, а оплата послуг по газопостачанню здійснюється Тернопільським квартирно-експлуатаційним відділом як поручителем, відповідно до умов укладеного між Теребовлянським управлінням з експлуатації газового господарства, Тернопільським квартирно-експлуатаційним відділом та Теребовлянським районним військовим комісаріатом, договору поруки, оформленого додатком до договору № 14/Д-011 від 01.03.2007р. «На постачання та транспортування природного газу»вважав, що належним відповідачем у даній справі є Теребовлянський квартирно-експлуатаційний відділ, куди Теребовлянським райвійськоматом подаються рахунки щодо вартості наданих послуг по газопостачанню. На підтвердження своїх міркувань відповідачем подано додаток до договору № 14/д-1 від 16.03.2007р.

Представник відповідача-2 на вимогу суду надав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, посилаючись на Роз”яснення № 31-16010-8/17768 від 28.08.2006 року Міністерства фінансів України, довідку Теребовлянського районного бюро технічної інвентаризації № 32 від 15.03.2007 р., приписи ст.. 36 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ст.. 27 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, просить суд залучити до участі в справі в якості співвідповідачів Виконавчий комітет Теребовлянської міської ради та Теребовлянську районну державну адміністрацію.

Розглянувши подану заяву, беручи до уваги, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідем-1 умов договору № 14/Д-011 від 01.03.2007р. “На постачання та транспортування природного газу” та Додатку до договору №14/Д-11 від 16.03.2007р., який за своєю правовою природою є договором поруки, суд відхиляє такі доводи відділу як безпідставні та такі, що не ґрунтуються на умовах договору № 14/Д-011.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, заслухавши доводи позивача та заперечення представника відповідача, суд встановив:

01 березня 2007 року між Теребовлянським управлінням з експлуатації газового господарства ВАТ „Тернопільгаз” як Постачальником та Теребовлянським районним військовим комісаріатом як Покупцем, укладено договір на постачання і транспортування природного газу за № 14/Д-011 (далі - Договір).

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов договору щодо оплати за поставлений йому природний газ згідно договору та надані послуги з постачання і транспортування природного газу.

У відповідності до п.п.1.1., 2.1.1. та 6.1 Договору Постачальник зобов'язувався поставити природний газ, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах і в строки, визначені договором, а саме: шляхом попередньої оплати не пізніше, ніж за п’ять банківських днів до початку місяця поставки газу в розмірі 100% вартості заявленого газу та послуг по його транспортуванню. Остаточний розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним місяця шляхом перерахунку грошових коштів на розподільчий рахунок Постачальника.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, згідно умов якого, та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Як підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31 березня 2007 року та 30 квітня 2007 року, відповідачу 1 поставлено у березні 2007 р. - 2000 куб. м. природного газу, а в квітні 2007 р. –400 куб. м. природного газу.

Пунктом 5.1 даної угоди встановлено, що ціна природного газу за Договором складає 1024,44 грн. за 1000 м3, з ПДВ.

Позивач стверджує, що в порушення умов договору, що також не заперечується відповідачем у справі, останній не виконав своїх зобов’язань, та не провів розрахунки у строки та в порядку, визначеному розділом 6 Договору, внаслідок чого станом на 23.05.2007 р. сума заборгованості складає 958,66 грн.

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати вартості поставленого йому природного газу в повному розмірі, та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, матеріали справи не містять.

Разом з тим, як вбачається з додатково поданих доказів, 16 березня 2007 року між ВАТ «Теребовлянське управління експлуатації газового господарства»як „Кредитором”, Теребовлянським районним військовим комісаріатом як „Боржником” та Квартирно-експлуатаційним відділом, м. Тернопіль як „Поручителем” укладено додаток до договору № 14/Д-011, у відповідності до п.1.1 якого Поручитель зобов»язався перед кредитором (позивачем у справі) відповідати за виконання зобов»язань боржником, згідно договору №14/Д-11 «На постачання і транспортування природного газу»в частині здійснення оплати за спожитий природний газ та надані послуги по його транспортуванню.

Пунктом 1.1 додатку також визначено, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Згідно ч.2 статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ст. 546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що за порушення терміну оплати згідно п. 6.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а за прострочення платежу понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У зв’язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за період з 10.04.2007 р. по 22.05.2007р. (42 дні) відповідачу нарахована пеня в розмірі 139,85 грн., а за прострочення понад тридцять днів додатково згідно п. 7.2. договору позивачем нараховано штраф у розмірі 7% вказаної вартості, що за підрахунками позивача становить 38,42 грн.

При даних обставинах справи, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ч. 4 ст. 232 ГК України та умовах укладеного договору є вимоги про стягнення з відповідача 139,85 грн. нарахованої пені за несвоєчасне виконання договірних зобов’язань та 38,42 грн. штрафу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості перед позивачем Теребовлянський районний військовий комісаріат суду не представив, а тому, враховуючи невиконання боржником умов договору в частині здійснення плати за спожитий природний газ та надані послуги по його транспортуванню, виходячи з умов укладеного додатку до договору, який за своєю правовою суттю є договором поруки та враховуючи зміну позивачем підстав позову, суд вважає правомірними вимоги щодо стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 1136,93 грн., з яких 958,66 грн. основного боргу, 139,85 грн. пені та 38,42 грн. штрафних санкцій підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально, і підлягають стягненню солідарно з відповідачів.

У відповідності до вимог Декрету Кабінету міністрів України „Про державне мито” №7193 від 21.01.1993року, Інструкції Про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної Державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року №15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 року за №50, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, а саме: державне мито сплачене позивачем при поданні позову в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., покладаються на Теребовлянський районний військовий комісаріат, м. Теребовля Тернопільської області, з вини якого спір доведено до суду.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 10 липня 2007 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 554, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42 –47, 20, 22, 24, 33, 34, 43, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути солідарно з Теребовлянського районного військового комісаріату, м. Теребовля Тернопільської області, вул. Шевченка, 26, ідентифікаційний код 09868852, та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль, вул. Галицька, 1, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 08464162 –958,66 грн. основного боргу, 139,85 грн. пені, 38,42 грн. штрафу на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" в особі Теребовлянського управління з експлуатації газового господарства, м. Теребовля Тернопільської області, вул. Кн. Василька, 73-В, ідентифікаційний код 34905563.

3.          Стягнути з Теребовлянського районного військового комісаріату, м. Теребовля Тернопільської області, вул. Шевченка, 26, ідентифікаційний код 09868852, 220 грн. судових витрат на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" в особі Теребовлянського управління з експлуатації газового господарства, м. Теребовля Тернопільської області, вул. Кн. Василька, 73-В, ідентифікаційний код 34905563.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "16" липня 2007 року через місцевий господарський суд.

Суддя