Решение № 10046142, 25.05.2010, Хозяйственный суд города Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

справа № 5020-12/104 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольська приватна броварня» (вул. Токарєва, 1, м. Севастополь, 99029)

про стягнення 211 000,00 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.05.2010;

відповідача Монька С.В., довіреність б/н від 19.05.2010;

Неровнова М.В., керівника, довідка з ЄГРПОУ 322-366-1009, паспорт серії

НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровський

області 17.07.1998.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувлась до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольська приватна броварня»(далі Відповідач) про стягнення 211 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Позивачем та Відповідачем 07.07.2009 укладений договір про сумісну діяльність, відповідно до умов якого, Позивач, в обмін на надані Відповідачу кошти мав право придбати 50 % корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольська приватна броварня»та стати одним з його засновників, але, після надання Відповідачу коштів у розмірі 211000,00 грн. Позивача до теперішнього часу не включено до складу учасників Відповідача.

В судовому засіданні 26.05.2010 представник Позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач надав відзив на позов, у кому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні повністю /а.с.26-29/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

7 липня 2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Севастопольська приватна броварня” (надалі - Відповідач) укладений договір про сумісну діяльність (надалі - Договір) /а.с.11,12/.

Строк дії Договору визначений сторонами з моменту підписання, дія протягом 6 місяців (пункт 12).

Пунктом 9.2 Договору передбачена умова, за згодою сторін, придбання Позивачем щонайменше 50% корпоративних прав Відповідача.

Відповідно до умов Договору, Позивач 29.09.2009. та 12.10.2009. передав керівнику Відповідача в розрахунок за придбання корпоративних прав кошти на загальну суму 200000 грн., що підтверджується наявними у справі розписками /а.с.14, 15/.

Обставини справи та сам факт отримання коштів в зазначеному розмірі Відповідач не оспорює, але зазначає, що ці кошти отримало не підприємство, а фізична особа, а Відповідач ці кошти не отримував і не мав повноважень на їх отримання, оскільки для їх отримання не відбулось відповідне рішення учасників товариства щодо отримання Позивачем корпоративних прав.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 1132 Цивільного кодексу України, укладений Договір є договором простого товариства.

Враховуючи, що Договір між Позивачем та Відповідачем у встановленому законодавством порядку недійсним не визнано, суд визнає його укладеним відповідно до вимог статей 179-181 Господарського кодексу України, а зважаючи на те що за Договором вже було отримано кошти керівником Відповідача, суд дійшов висновку, про прийняття його до виконання.

Посилання Відповідача на ті обставини, що кошти отримано фізичною особою, а не керівником, суд вважає не спроможними. Так, пунктом 5 статті 65 Господарського кодексу України зазначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Також, відповідно до пункту 9.29 Статуту Відповідача, його керівник „без довіреності діє від імені Товариства, представляє його перед державними органами, фізичними та юридичними особами як в Україні так і за кордоном, має право першого підпису”. Згідно наданих суду доказів (а.с.43), Неровнов Михайло Вікторович є керівником Відповідача. Позивач діючи відповідно до укладеного Договору, вважав що передає вказані кошти саме підприємству для придбання корпоративних прав (про що зазначено у розписках), а тому суд визнає існування відносин саме між Позивачем та Відповідачем відповідно до укладеного Договору.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України зазначено: „суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом”.

Відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі спливу строку договору. У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

Судом встановлено, що строк дії договору сплив, а тому вимоги позивача щодо повернення свого вкладу суд визнає обґрунтованими.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення 11 000 грн., суд вважає неможливим її задовольнити, тому що заявлені вимоги не мають відношення до укладеного Договору між сторонами - кошти прийняті до укладання Договору про сумісну діяльність.

За правилами частин першої та пятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольська приватна броварня» (вул. Токарєва, 1, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 35060283, р/р 26001055057801 у СФ ПАТ «Сведбанк», м. Севастополь, МФО 300164, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про відкриті у банківських установах рахунки відсутні) 200 000,00 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 223,70 грн. (двісті двадцять три грн. 70 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно до вимог

ст. 84 Господарського процесуального

кодексу України і підписано 27.05.2010