Решение № 10041951, 08.06.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 8/81/10

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

при секретарі Новіковій Л.М.,

за участю представника позивача–Євтушенко В.В., дов. № 19 від 16.04.2010 року,

відповідач у судове засідання не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шиссль», 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Тайфун-КВ», 54020, м. Миколаїв, вул. Защука, 25, кв. 122,

про стягнення коштів у сумі 27931 грн. 71 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шиссль»(далі - позивач) звернулося у господарський суд з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Тайфун-КВ»(далі - відповідач) коштів у сумі 27931 грн. 71 коп., з яких: 18600 грн. –сума основної заборгованості за поставлений товар; 1004 грн. 40 коп. –сума збитків від інфляції; 177 грн. 31 коп. - 3% річних; 8150 грн. –сума додаткових втират, понесених в зв’язку з відновленням своїх порушених прав, яка складається з оплати юридичних послуг –8085 грн. та з оплати за витяг з ЄДРПОУ щодо відповідпча –65 грн., а також коштів на погашення судових витрат по справі.

Про дату, час і місце судового засідання з розгляду спору сторони повідомлені у встановленому порядку, проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, позов не заперечив і не спростував. При цьому, направлена на юридичну адресу відповідача ухвала суду з повідомленням про день, час і місце розгляду справи повернута органами зв’язку з позначкою «зі спливом строку зберігання». Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв’язку з позначкою «зі спливом строку зберігання», з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суд вважає належними доказами виконання судом обов’язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому визнає можливим розглянути справу за відсутності представника останнього.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, при цьому суд виходив з такого:

За видатковими накладними № ШС-373 від 25.06.2008 року, № ШС-462 від 28.07.2008 року на підставі довіреностей серії ЯНУ № 743875 від 24.06.2008 року та серії ЯНУ № 743880 від 28.07.2008 року позивач поставив відповідачу холодильне обладнання (далі-товар) на загальну суму 124921 грн. 44 коп.

Відповідно до ст. ст. 181, 184 ГК України сторони можуть укласти договір у спрощений спосіб. Ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар у розмірі 106321 грн. 44 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, які містяться у матеріалах справи (а.с. 20-59).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України 04.01.2010 року на адресу відповідача була направлена вимога за № 168 від 30.12.2009 року про оплату поставленого товару, яку відповідач отримав 09.01.2010 року. Однак відповідач за отриманий товар у повному обсязі не розрахувався.

Таким чином, станом на день розгляду спору сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 18600 грн.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. За розрахунком позивача збитки від інфляції становлять 1004 грн. 40 коп. та 3% річних –177 грн. 31 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на адвокатську допомогу в розмірі 8085 грн. та додаткові витрати у розмірі 65 грн., понесені позивачем у зв’язку з отриманням Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України щодо місцезнаходження відповідача.

На обгрунтування зазаначеної суми витрат на адвокатську допомогу позивач додав Договір про надання правової допомоги від 11.12.2009 року товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «ЮС НОВІТАС», а також докази сплати послуг адвоката у розмірі 8085 грн., про що свідчать платіжні доручення № 128 від 02.02.2010 року та № 138 від 08.04.2010 року.

Відповідно до Роз’яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(редакція з 01.02.2005 року) витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. (Пункт 10 в редакції Роз’яснення Вищого господарського суду № 04-5/609 від 31.05.2002 року).

Що стосується додаткових витрат позивача у розмірі 65 грн., сплата яких підтверджується платіжним дорученням № 560 від 22.12.2009 року, суд виходить з такого: відповідно до положень ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи. Зазначені витрати понесені позивачем у зв’язку з отриманням Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України щодо місцезнаходження відповідача слід віднести до інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на чинному законодавстві, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані отже, підлягають задоволенню повністю.

Крім того, при поданні позову позивач просив суд про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна, що належать відповідачу, посилаючись на те, що відповідач систематично не виконує свої зобов’язання перед позивачем.

На підставі ст. 66 ГПК України, сторона має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776). Позивачем не надано доказів наявності даних обставин, крім того, ст. 66 ГПК України не передбачена така підстава для вжиття заходів до забезпечення позову, як систематичне невиконання стороною своїх зобов’язань перед позивачем.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про неможливість задоволення клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

          Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Надміру сплачене державне мито у сумі 190 грн. 82 коп. підлягає поверненню позивачу в порядку, встановленому ст. 8 Декрету КМУ «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року та ст. 47 ГПК України.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 181, 184 ГК України, керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Тайфун-КВ»(54020, м. Миколаїв, вул. Защука, 25, кв. 122; ідентифікаційний код 32720345) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Шиссль»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67; ідентифікаційний код 33237722) 18600 грн. –основної заборгованості за поставлений товар; 1004 грн. 40 коп. –збитків від інфляції; 177 грн. 31 коп. - 3% річних; 8085 грн. –витрат на адвокатську допомогу; 65 грн. - витрат, пов’язаних із розглядом справи; 197 грн. 82 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Шиссль»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67; ідентифікаційний код 33237722) з державного бюджету України 190 грн. 82 коп. держмита, надміру сплаченого за платіжним дорученням № 152 від 14.04.2010 року.

Видати позивачу довідку на повернення держмита.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя