Решение № 10041377, 28.05.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2010 р. Справа № 3/46/10

за позовом:Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18

До:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_2

Про: стягнення заборгованості в сумі 5935,43 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Ходикін М.М., за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю;

ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 3047,81 грн. основного боргу, 74,37 грн. індексу інфляції, 22,83 грн. 3% річних, 2790,32 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм Цивільного законодавства України та умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2943 від 01.11.2006 року.

05.05.10 р. в судовому засіданні позивач надав клопотання, в якому просить суд припинити провадження щодо стягнення з ФОП ОСОБА_4 3047,81 грн. основного боргу, в звязку зі сплатою заборгованості в сумі 3047,81 грн. згідно платіжного доручення № @2PL030005 від 06.04.10 р. та стягнути з останньої 74,37 грн. індексу інфляції, 22,83 грн. 3% річних, 2790,32 грн. пені.

Надані відповідачем до суду документи, а саме свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, копія паспорту та довідка про взяття на облік платника податків, свідчать про те, що було змінено прізвище фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 на ОСОБА_1.

Отже, відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Враховуючи, що згідно вищенаведених документів фізична особа підприємець ОСОБА_1 фактично є правонаступником ОСОБА_4, суд вважає за необхідне здійснити заміну цієї сторони її правонаступником.

Відповідач 30.04.10 р. через канцелярію суду надав відзив, в якому просить суд в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій відмовити, оскільки саме в звязку з неотриманням від позивача вчасно актів прийому-передачі теплової енергії і виникла існуюча заборгованість.

27.05.10 р. суд в судовому засіданні оголошував перерву до 28.05.10 р.

28.05.10 р. в судовому засіданні відповідач надав заяву, в якій просить суд на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір неустойки (пені) на 50%, у звязку зі здійсненням передплати за опалення 28.05.10 р. в сумі 3000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 154 від 28.05.10 р.

Позивач в судовому засіданні щодо заявленої заяви відповідача про зменшення пені заперечень не надав, зазначив що покладається на розсуд суду.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд

встановив:

01.11.2006 р. між ВАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль»(далі - Енергопостачальна організація) та ПП ОСОБА_4 (далі - Споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2943, відповідно до п.1 якого, Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно додатку №1/1 до договору обсяги теплопостачання здійснювались Енергопостачальною організацією»до будинку Споживача АДРЕСА_1. Договір пролонговувався на кожний наступний рік.

Відповідно до п.6.3. договору Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду повинен сплачувати Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Матеріали справи свідчать, що з листопада 2009р. по лютий 2010р. відповідачу позивачем було поставлено теплової енергії на загальну суму 3047,81 грн., з яких Споживач жодної проплати не здійснив, отже борг останнього дійсно на день подання позову становив в розмірі 3047,81 грн.

09.02.2010 р. на адресу Споживача позивач направляв претензію №65-Ю, яка була залишена без відповіді та оплати з боку відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням факту постачання позивачем відповідачу теплової енергії у гарячій воді в спірний період в розмірі 3047,81 грн. виступають акти прийому-передачі теплової енергії та рахунки за теплову енергію, які були вчасно скеровані відповідачу позивачем згідно реєстрів відправки кореспонденції.

Як зазначає позивач, в своєму клопотанні 05 травня 2010 року, відповідач після надходження позову до суду здійснив оплату за теплопостачання заборгованості в сумі 3047,81 грн., про що свідчить платіжне доручення № @2PL030005 від 06.04.10 р.

Відповідач зазначений факт підтвердив в судовому засіданні.

Відповідно до правил п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору.

На підставі вказаного, та беручи до уваги відсутність суперечок між сторонами щодо стягнення основного боргу в розмірі 3047,81 грн., суд припиняє провадження в цій частині позовних вимог в порядку п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК України.

За приписами п.1 ст. 901 та п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналізуючи вищенаведені норми та досліджуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач по спірним відносинам виконав договірні зобовязання, надавши відповідачу послуги, що підтверджується належними доказами, відповідач же порушив взяті на себе зобовязання вчасно не оплатив одержану теплову енергію.

Згідно норм ст. 610, п. 1 п.п.3 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

У відповідності до п.7.4.2. договору сторони дійшли згоди, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України №686 від 20.05.1999р.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01 листопада 2009р. по 19 березня 2010р. розмір пені за розрахунком позивача відповідно до наведених вище умов складає в сумі 2790,32 грн.

За правилами ст. 233 Господарського кодексу України зменшення розміру штрафних санкцій відбувається у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, беручи до уваги зазначені норми права, факт передплати відповідачем позивачу за майбутні послуги в розмірі 3000,00 грн. - що заслуговує на увагу, та відсутність заперечень з боку ВАТ про зменшення неустойки, суд вбачає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 50%. Таким чином, стягненню зі Споживача на користь кредитора підлягає пеня в розмірі 1395,16 грн.

Крім того, відповідно до вимог п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

Таким чином, на підставі вищенаведеного позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення 74,37 грн. інфляційних ( за період з листопада 2009р. по лютий 2010р.), 22,93 грн. 3% річних (за період з листопада 2009р. по березень 2010р.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Здійснити по справі № 3/46/10 процесуальне правонаступництво відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 та Фізичну особу підприємця ОСОБА_1.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»(54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966 ) 74,37 грн. інфляційних, 22,93 грн. 3% річних, 1395,16 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

4.В частині позову стосовно стягнення пені в сумі 1395,15 грн. відмовити.

5.Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3047,81 грн. припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя