Решение № 100382008, 18.10.2021, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/955/21

Провадження №2-а/463/39/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

Суддя Личаківського районного суду м. Львова Гирич С. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 25 січня 2021 року серії БАА №581757.

Адміністративний позов мотивує тим, що 25 січня 2021 року інспектором 1 взводу 3 роти 4 батальйону УПП у Львівській області ДПП Маньковським М.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі, серії БАА № 581757 від 25 січня 2021 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн. З вказаною постановою не погоджується, вважає її такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, а дії інспектора поліції Маньковського М.С. по винесенню оскаржуваної постанови вважає протиправними. Разом з тим, зазначає, що він здійснював рух на зелений сигнал світлофора, який, відповідно, дозволяв рух. Також, не здійснював проїзд на червоний сигнал світлофору на вказаному перехресті, оскільки на момент, коли перетинав стоп-лінію на ньому, сигнал був зелений, відповідно, рух був дозволений. Після того як керований ним транспортний засіб був зупинений працівниками правоохоронного органу, інспектор поліції, повідомивши, що правопорушення зафіксовано на відео, відмовився надавати такі для ознайомлення.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, інспектор поліції не здійснював підготовки до розгляду справи, не збирав та не досліджував жодних доказів по справі, які б свідчили про винуватість позивача у вчиненому правопорушенні. Зокрема, виходячи з диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП, інспектором поліції не зібрано та не досліджено доказів на підтвердження того, що він здійснював рух на забороняючий сигнал світлофора. Вважає, що інспектором поліції Маньковським М.С. не було досліджено докази, оскільки такі в дійсності відсутні, а його винуватість у вчиненні згаданого адміністративного правопорушення не була ним доведена і не встановлена належним чином.

Окрім цього, інспектор Маньковський М.С. допустив формальний підхід до розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки не збирав і не досліджував докази по справі, всупереч ст. 279 КУпАП перед початком розгляду справи не роз`яснив позивачу права, викладені у ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не повідомив про початок розгляду справи, не надав йому такі для ознайомлення, не пропонував надати пояснення щодо обставин події або заявити клопотання.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі та надано відповідачам десятиденний термін на надання відзиву на позов.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначає, що адміністративне правопорушення було вчинене та зафіксоване на відеозаписі 25.01.2021, та відповідно термін зберігання відеозапису вичерпався. А отже, надати даний відеозапис ж доказ, можливості немає. Разом з тим, інспектор спостерігав факт допущення Позивачем порушення вимог ПДР, а тому посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом винесення постанови.

Щодо твердження Позивача про ймовірні, на його думку, процедурні порушення, вважає, що навіть при наявності такого порушення, воно не повинно сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративні правопорушення рішення. Натомість, вчинені суб`єктом владних повноважень процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки. Також вважає, що законом не передбачено підстав задоволення вимоги про визнання протиправними дій поліцейського Управління щодо винесеної Постанови.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Так, відповідач зазначає, що відеозапис, на який було зафіксоване правопорушення, надати немає можливості з огляду на те, що термін його зберігання вичерпався. При цьому, відповідач не зазначає, чи був цей відеозапис видалений або чи був носій, на якому він був записаний, знищений, а також не надає жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема копії журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, відомостей до журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, які є додатками до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року. Таким чином, твердження відповідача щодо наявності у минулому відеозапису, на якому зафіксовано правопорушення, не відповідає дійсності. Будь-яких інших фактичних даних відповідачем надано не було.

Покликання відповідача про те, що інспектор поліції спостерігав факт вчинення адміністративного правопорушення, на підставі чого і прийняв оскаржувану постанову, не можуть братися до уваги, оскільки будь-яких інших доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення не надано.

Вказані вище обставини свідчать про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, за вчинення якого мене притягнуто до адміністративної відповідальності оскаржуваною постановою.

З приводу пояснень відповідача про те, що процедурні порушення, вчинені інспектором поліції, не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративні правопорушення рішення слід зазначити, що ті процедурні порушення, які були допущені інспектором поліції Маньковським М.С., а саме недослідження ним доказів під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відсутність у оскаржуваній постанові інформації про зібрані докази, носії, на яких вони зафіксовані, та про технічний засіб, на який вони були зафіксовані, що свідчить про формальний підхід до розгляду справи, а також про відсутність доказів в принципі.

Крім того, як попередньо зазначалося у позовній заяві, він не повідомлявся про свої права та обов`язки, як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим був позбавлений можливості заявляти клопотання про надання можливості скористатися правовою допомогою на місці події, про відкладення розгляду справи. Більше того, заявлене клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а саме з зібраними доказами, задоволено не було, що унеможливило здійснення належного захисту своїх прав на місці події.

Дослідивши зібрані докази та з`ясувавши обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Постановою інспектора 1 взводу 3 роти 4 батальйону УПП у Львівській області ДПП Маньковським М.С. серії БАА № 581757 від 25 січня 2021 року на позивача ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП оскільки він «25 січня 2021 року о 07 год. 30 хв. у м. Львові на перехресті вулиць Кульпарківська-Трускавецька, проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора, а саме червоний, чим порушив вимоги пункту 8.7.3 «Е» ПДР України».

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із адміністративного позову, позивач, зокрема, зазначає, що не погоджується із вказаною постановою, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, під час руху транспортним засобом ПДР не порушив, працівник поліції не звернув увагу на його заперечення, не надав докази винуватості позивача, а виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності без жодних доказів.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.70 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач, в супереч положенням ч.2 ст.70 КАС України, подаючи відзив на позов, будь-яких доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення не подав, доводи позивача об`єктивними доказами не спростував.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач вказує, що перед винесенням постанови, просив поліцейського надати докази своєї вини, але це не було виконано. Не надано жодних доказів і суду, які б підтверджували факт скоєння позивачем вказаного адміністративного правопорушення, за яке оскаржуваною постановою на нього накладено адміністративне стягнення.

Суд вважає, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. При цьому суд враховує, що до постанови не долучено жодних доказів, які б підтверджували факт скоєння правопорушення позивачем.

Всупереч обов`язку доказування правомірності свого рішення, відповідачем не представлено жодних доказів вчинення особою правопорушення у судове засідання. Постанова не може бути доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не є доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Таким чином, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а матеріали вказаної адміністративної справи не містять належних доказів для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП, а тому суд вважає, що позов є підставним, тому його слід задоволити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до положень ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З врахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до переконання, що слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Разом з тим, в частині визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції, то в цій частині слід відмовити в задоволення позову, оскільки положенням ч.3 ст.286 КАС України передбачено виключний перелік повноважень суду щодо розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окрім цього, з врахуванням задоволення позову, у відповідності до положень ч.1 ст.139 КАС України, слід стягнути судові витрати, які складається з судового збору в розмірі 454 грн., які були сплачені позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 94, 241-246, 286 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовну заяву задоволити частково.

Скасувати постанову інспектора 1 взводу 3 роти 4 батальйону УПП у Львівській області ДПП Маньковського М.С. від 25 січня 2021 року серії БАА №581757 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В решті в задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в порядку, передбаченому ст. 297 КАС України, з врахування особливостей, передбачених ч.6 ст.286 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ф.Ернеста, 3;

відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Львів, вул. Перфецького, 19, місцезнаходження: м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя: Гирич С. В.