Решение № 100378737, 18.10.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року м. Мукачево Справа №303/6013/21

2/303/1696/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС СМАРТ ГРУП»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС СМАРТ ГРУП» про стягнення суми 419589,00 гривень (в т.ч. 90000,00 гривень - сума боргу, 900,00 грн - 3% річних; 1989 – інфляційні втрати; 326700,00 грн - пеня).

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність невиконаної угоди про співпрацю від 20 липня 2020 року щодо викупу власного кредиту.

Доводячи підставність своїх вимог позивач зазначає, що на підставі договору про співпрацю від 20 липня 2020 року, укладеного між сторонами по справі, відповідач взяв на себе обов`язки забезпечити своїми консультаціями сприятливі умови вирішення питання позивача – владнання боргових зобов`язань перед ОТП Банком. На протязі 6 місяців відповідач не приступив до виконання своїх зобов`язань, а подальша співпраця втратила інтерес для позивача, оскільки банк почав примусове стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути 3% річних, інфляційні втрати та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Нормативно – правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 526, 625, 901, 1212 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

20 липня 2020 року між ОСОБА_2 та Фінансовою компанією Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС СМАРТ ГРУП» укладено угоду про співпрацю (надалі - Угода), відповідно до якої ОСОБА_2 бажає викупити або іншим способом владнати власні боргові зобов`язання перед ОТР-банком за кредитними договорами: №ML-801/001/2005 20/10/2005; № ML-801/064/2006 від 01.11.2006, № CNL-801/048/2007 від 12.07.2007, а відповідач зобов`язався забезпечити своїми консультаціями сприятливі умови вирішення вказаного питання. Сторони погодили комісію – винагороду відповідачу за результатами належного виконання зобов`язань в розмірі 140000 грн (п. 1.5 Угоди).

Відповідно до п. 1.9 Угоди для забезпечення виконання Угоди ОСОБА_2 в день підписання перераховує відповідачу авансовий платіж в розмірі 90000,00 гривень. В разі виконання Угоди платіж буде зарахований в якості частки основного платежу із відповідними зменшенням останнього. В разі якщо Угода не відбудеться (п. 1.7) авансовий платіж буде повернуто в повному обсязі.

Згідно з даними квитанції від 27.07.2020 №0.0.1783259639.1 ОСОБА_2 на виконання п 1.9 Угоди перерахувала відповідачу суму 90000,00 гривень.

18.02.2021 ОСОБА_2 , у зв`язку з невиконанням умов Угоди, надіслано ФК ТОВ «ФІНАНС СМАРТ ГРУП» заяву із вимогою про повернення авансового платежу.

У межах судового розгляду даної справи позивач просить стягнути з відповідача суму авансового платежу в розмірі 90000,00 гривень, 3% річних, інфляційні втрати та пеню за порушення виконання умов грошового зобов`язання.

Приймаючи такі доводи позивача на предмет їх відповідності нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України гарантовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до цієї норми зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 Цивільного кодексу України).

Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент ухвалення судового рішення по справі, зобов`язання за Угодою відповідачем не виконані, позивачем сплачено авансовий платіж в сумі 90000,00 гривень, який всупереч положенням п. 1.9 Угоди не повернутий.

В свою чергу, відповідач доказів виконання Угоди (Протокол та відповідні договори), платіжних документів про повернення авансового платежу, суду не надав.

Таким чином, позивач має право на повернення суми авансового платежу.

Разом з тим, правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтею 625 Цивільного кодексу України, яка передбачають відповідальність боржника.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І книги 5 ЦК України «Загальні положення про зобов`язання», а відтак поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

З аналізу норм ст. 625 Цивільного кодексу України випливає, що у вказаній статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року, провадження № 14-16цс18, в якій констатовано, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань.

Отже, відповідач має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, яке виникло на підставі Угоди.

Разом з тим, відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

З огляду на те, що відповідач не виконав зобов`язання за Угодою та не повернув авансовий платіж, тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто позивач має право на отримання інфляційних втрат від знецінення грошових коштів та 3% річних від простроченої суми, та пені за невиконання умов Угоди.

При цьому, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці.

Інфляційні втрати суд розраховує за формулою: [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] - [Сума боргу], де індекс інфляції - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

3% річних суд розраховує за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] ? 3% / 365 днів ? [Кількість днів], що в даному випадку з урахуванням вимог за предметом спору становить 895,07 грн (90000,00х3%/365х121 день) за період з 30.03.2021 по 28.07.2021 включно.

Розмір пені відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» складає 326700,00 гривень (90000,00 х 3% х 121 день).

Наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат та пені узгоджується із вищевказаними формулами обрахунку заявлених до стягнення складових суми заборгованості.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума коштів у розмірі 419584,07 гривень (в т.ч.: в т.ч. 90000,00 гривень - сума боргу, 895,07 грн - 3% річних; 1989 – інфляційні втрати; 326700,00 грн - пеня).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС СМАРТ ГРУП» на користь ОСОБА_2 суму 419584,07 гривень (в т.ч.: 90000,00 гривень - сума неповернутого авансового платежу, 895,07 гривень - 3% річних за період з 30.03.2021 по 28.07.2021 (включно); 1989 гривень – інфляційні втрати за період з 30.03.2021 по 28.07.2021 (включно); 326700,00 гривень за період з 30.03.2021 по 28.07.2021 (включно).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС СМАРТ ГРУП» в дохід держави 4195,84 гривень судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

7. Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС СМАРТ ГРУП» (01001 м.Київ, вул. Архітектора Городоцького, 11, оф 27, код ЄДРПОУ 39439451).

Суддя В.В. Кость