Решение № 10032607, 18.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 червня 2010 р.          Справа 9/36-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Західенерго", код ЄДРПОУ 23269555 (вул. Козельницька,15, м.Львів, 79026)

до: Ладижинської міської ради (вул. П. Кравчика, 4, м. Ладижин, Вінницької області, 24321)

про визнання недійсним рішення

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Шевченко Н.В. - представник за довіреністю;

відповідача: Бучко О.М. - представник за довіреністю;

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про визнання недійсним рішення Ладижинської міської ради від 26.12.2006 р. № 301 "Про скасування рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 10.12.2004 р. № 650 "Про оформлення права колективної власності за відкритим акціонерним товариством "Західенерго" на суспільно - торгівельний центр, розташований в м. Ладижин по вул. Кравчика, 4".

09.02.2010р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 9/36-10 та призначено її до розгляду на 25.03.2010р.

Представником відповідача в судовому засіданні 25.03.2010р. подано клопотання №б/н від 24.03.2010р., яким він просить припинити провадження у справі № 9/36-10 у зв"язку з тим, що позивач звернувся із позовом про визнання свого права власності, в той час як з цього приводу є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (в підтвердження надано копії процесуальних документів по справі № 13/245-07-3/31 за позовом Ладижинської міської ради до ВАТ "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та до Міністерства палива та енергетики України про визнання права власності та виселення).

Ухвалою суду від 25.03.2010р. розгляд справи відкладено на 29.04.2010р.

29.04.2010р. представник позивача подав заперечення на клопотання відповідача №б/н від 24.03.2010р. про припинення провадження у справі № 9/36-10, мотивуючи тим, що у зазначених справах різний предмет спору.

В судовому засіданні 29.04.2010р. представник позивача подав клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, для підготовки письмових заперечень проти наданих представником відповідача нових доказів. Зазначене клопотання прийняте судом до розгляду та задоволене, а в судовому засіданні оголошено перерву до 18.05.2010р.

В судовому засіданні 18.05.2010р. представник позивача подав додаткові пояснення по справі та уточнив позовні вимоги, а саме просить визнання недійсним рішення Ладижинської міської ради від 26.12.2006 р. № 301 "Про скасування рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 10.12.2004 р. № 650 "Про оформлення права колективної власності за відкритим акціонерним товариством "Західенерго" на суспільно - торгівельний центр, розташований в м. Ладижин по вул. Кравчика, 4" в редакції рішення Ладижинської міської ради № 905 від 13.08.2008р. "Про уточнення мотивувальної частини рішення Ладижинської міської ради 8 сесії 5 скликання № 301 від 26.12.2006р."

У зв"язку з необхідністю витребування додаткових доказів у відповідача, в судовому засіданні 18.05.2010р. оголошено перерву до 18.06.2010р.

В судовому засіданні 18.06.2010р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.12.2006р. Ладижинською міською радою прийнято рішення № 301 "Про скасування рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 10.12.2004 р. № 650 "Про оформлення права колективної власності за відкритим акціонерним товариством "Західенерго" на суспільно - торгівельний центр, розташований в м. Ладижин по вул. Кравчика, 4", яке слід визнати недійсним, у зв"язку з тим, що:

- в рішенні Ладижинської міської ради від 26.12.2006 р. № 301 (з врахуванням рішення Ладижинської міської ради № 905 від 13.08.2008р.) не обґрунтовано, які норми Конституції, чинного законодавства України порушено її виконавчим комітетом під час прийняття рішення від 10.12.2004 року № 650 "Про оформлення права колективної власності за відкритим акціонерним товариством "Західенерго" на суспільно-торговельний центр, розташований в м. Ладижин по вул. Кравчика, 4", що є порушенням п. 15 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування".

- Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02р. № 7/5 не передбачає випадків скасування органами місцевого самоврядування рішень про оформлення права власності після їх виконання.

- в рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (п. 5 рішення Конституційного Суду України). В окремій думці судді Конституційного Суду України Кампа В.М. наголошується на тому, що індивідуально-правові акти,          зокрема, місцевих рад є юридичними фактами, на підставі яких у фізичних осіб та юридичних осіб приватного права виникають, змінюються або припиняються конкретні права та обов'язки, одностороннє скасування радами цих актів порушує право зазначених осіб на розгляд їх справ відповідно до встановленої Конституцією і законами України процедури. Отже, на думку позивача юрисдикційна діяльність місцевих рад стосовно власних індивідуальних правових актів є неможливою, а тому вона реалізується лише судовими органами.

Крім того, у поясненні № б/н від 17.05.2010р. позивач зазначає, що не вважає акт прийому-передачі договором дарування майна, оскільки звертався до Ладижинської ТЕС із листом № 2-29-343 від 06.02.2007р., в якому разом із передачею об'єктів артезіанського водопостачання в комунальну власність комплексно з передачею інших об'єктів соціальної сфери, а саме - громадсько-торгівельного центру по вул. Кравчика, 4 (приміщення магазину "Лада", приміщення ресторану "Електрон", приміщення аптеки, приміщення міської ради, приміщення міського відділу міліції, приміщення книжкового магазину).

Відповідач в судовому засіданні 18.06.2010р. проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві № б/н від 06.04.2010р. (вх. № 3912 від 07.04.2010р.) у зв"язки з тим, що позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, мотивуючи тим, що:

- мотивувальна частина рішення від 26.12.2006 року №301 містить посилання, як на підставу скасування рішення виконкому так і посилання на відповідні норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Крім того, на даний момент рішення Ладижинської міської ради від 26.12.2006 року №301 діє з урахуванням уточнення його резолютивної частини, що було визначено рішенням Ладижинської міської ради від 13.08.2008 року №905, яким детально викладено підстави для визначення рішення виконавчого комітету від 10.12.2004 року №650 таким, що не відповідає діючому законодавству України;

- посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування не слід брати до уваги, оскільки позивач в поясненнях застосовує незначну частину рішення, трактуючи її виключно до своїх позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/36-10, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.06.2008р. № у справі № 13/245-07-3/31 за позовом Ладижинської міської ради до ВАТ "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" та до Міністерства палива та енергетики України про визнання права власності та виселення, яке задишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. визнано за Ладижинською міською радою право власності на громадсько-торгівельний центр, що знаходиться за адресою: м. Ладижин, вул. П. Кравчика, 4 та складається з літер А, А3, А5, А6, А7, з підвалом літера А/під-А5/під та вихідним майданчиком а, а1, а6, загальною площею 4552,3 кв.м.

Разом з тим, судами встановлено, що як вбачається з Акту державної прийомки будівлі 31.12.1975р. була введена в експлуатацію та передана на баланс Ладижинської ДРЕС (правонаступником якої є ВАТ "Західенерго") будівля суспільно-торгового центру. Відповідно до акту державної прийомки суспільно-торговий центр складає окремий об'єкт - будівлю у складі міської ради, РАГС, міліції, аптеки, промтоварного магазину, продуктового магазину, ресторану, телеательє, книжкового магазину.

Указом Президента України від 04.04.1995р. №282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", наказом Мінекономики України від 14.06.1995р. №75 "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіків її проведення" та наказом Міненерго України від 15.06.1995р. №106 комісією з корпоратизації державного підприємства "Західенерго" була проведена корпоратизація ДП "Західенерго".

27.12.2002р. Міністерством палива та енергетики було затверджено перелік об'єктів нерухомого майна (будівлі і споруди), що увійшли до статутного фонду ВАТ "Західенерго" під час корпоратизації станом на 01.07.1995р.

Відповідно до Переліку майна, наданого відповідачем 1, суспільно-торгівельний центр під інвентарним номером 85010 зазначений як такий, що перебуває в статутному фонді ВАТ "Західенерго".

Таким чином, суспільно-торгівельний центр станом на 02.12.2003р. перебував у колективній власності ВАТ "Західенерго", а отже вибув з державної власності в процесі корпоратизації зазначеного товариства.

Крім того, судами встановлено, 02.12.2003р. відкрите акціонерне товариство "Західенерго" в особі Ладижинської ТЕС звернулось до міського голови з пропозицією про вирішення на черговій сесії міської ради питання про передачу в комунальну власність об'єктів соціальної сфери, в тому числі, приміщення суспільно-торговельного центру, та надав акт приймання-передачі.

08.12.2003р. 15 сесія 24 скликання Ладижинської міської ради, на підставі вищевказаної заяви Ладижинської ТЕС, своїм рішенням надала згоду на безкоштовну передачу суспільно-торговельного центру в складі приміщень магазину "Лада", ресторану "Електрон", аптеки, міської ради, міського відділу міліції, магазину "Байкал-Вест" в комунальну власність територіальної громади м. Ладижина на баланс міського комунального підприємства "Добробут".

Так, по акту приймання-передачі суспільно-торгівельний центр, а саме, в складі приміщень магазину "Лада", ресторану "Електрон", аптеки, міської ради, міського відділу міліції, магазину "Байкал-Вест", 1975 року побудови, корисною площею 4 526,30 м2 був переданий відкритим акціонерним товариством "Західенерго" Ладижинській міській раді в комунальну власність. Акт приймання-передачі суспільно-торговельного центру був затверджений рішенням виконкому Ладижинської міської ради №700 від 25.12.2003р.

Судами встановлено, що подання відкритого акціонерного товариства "Західенерго" від 02.12.2003р., рішення Ладижинської міської ради від 08.12.2003р. та виконкому від 25.12.2003р. свідчать про укладання між позивачем та відкритим акціонерним товариством "Західенерго" договору дарування шляхом обміну листами в розумінні ст.154 Цивільного кодексу УРСР.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів про визнання договору дарування недійсним, отже, укладений між сторонами договір є дійсним. Вказаний факт знайшов своє відображення і в постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2007р. по справі №13/245-07.

Отже, 25.12.2003р. територіальна громада міста Ладижина набула право власності на суспільно-торгівельний центр загальною площею 4 552,30 м2 (приміщення магазину "Лада", ресторану, аптеки, міської ради, міського відділу міліції, магазину "Байкал-Вест"), що розташований по вул. П.Кравчика, 4 в м. Ладижині.

10.12.2004р. виконком Ладижинської міської ради прийняв рішення №650 "Про оформлення права колективної власності за відкритим акціонерним товариством "Західенерго" на суспільно-торгівельний центр, розташований в м. Ладижин по вул. Кравчика, 4 загальною площею 4552,3 м2". На підставі цього рішення 22.12.2004р. відкритому акціонерному товариству "Західенерго" було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САА №019344.

26.12.2006р. 8 сесія 5 скликання Ладижинської міської ради скасувала рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 10.12.2004р. №650 "Про оформлення права колективної власності за відкритим акціонерним товариством "Західенерго", на підставі якого 22.12.2004р. право власності на суспільно-торговельний центр було зареєстровано за відкритим акціонерним товариством "Західенерго".

Як свідчать матеріали справи, 13.08.2008 року 25 сесією 5 скликання Ладижинської міської ради було прийнято рішення №905 «Про уточнення мотивувальної частини рішення Ладижинської міської ради 8 сесії 5 скликання № 301 від від 26.12.2006 року», якою було уточнено мотивувальну частину рішення №301, щодо обгрунтування незаконності рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради №650 від 10.12.2004 р., без зміни його резолютивної частини, а саме було визначено, що:

«рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 25.12.2003 р. №700 був затверджений акт приймання-передачі від Ладижинської ТЕС ВАТ «Західенерго» у комунальну власність громадсько-торгівельного центру (магазин «Лада», ресторан «Електрон», аптека, міська рада, міський відділ міліції, магазин Байкал-Вест»), що розташований у буд.4 по вул.Кравчика у м.Ладижин.

10.12.04 р. виконавчий комітет Ладижинської міської ради прийняв рішення №650 про оформлення права колективної власності за ВАТ «Західенерго»на суспільно-торгівельний центр. Це рішення прийняте з порушенням чинного законодавства, оскільки зазначений суспільно-торгівельний центр вже був прийнятий безкоштовно в комунальну власність за актом прийому-передачі 25.12.2003 р., що згідно із чинним законодавством, є фактичним даруванням майна із переходом права власності. Отже, рішення виконавчого комітету про оформлення права власності на зазначене майно за ВАТ «Західенерго»не могло бути прийнятим без рішення сесії Ладижинської міської ради про безкоштовну передачу суспільно-торгівельного центру з комунального майна ВАТ «Західенерго»та фактичної наступної передачі майна за актом прийому-передачі. Такого рішення сесії Ладижинської міської ради немає, передача майна Ладижинської ТЕС ВАТ «Західенерго» не проводилась.».

Отже на даний момент рішення Ладижинської міської ради від 26.12.2006 року №301 діє з урахуванням уточнення його резолютивної частини, що було визначено рішенням Ладижинської міської ради від 13.08.2008 року №905, яким детально викладено підстави для визначення рішення виконавчого комітету від 10.12.2004 року №650 таким, що не відповідає діючому законодавству України.

З наведених фактів вбачається, що предметом позову у справі № 13/245-07-3/31 було визнання права власності за Ладижинською міською радою на громадсько-торгівельний центр, що знаходиться за адресою: м. Ладижин, вул. П. Кравчика, 4 та складається з літер А, А3, А5, А6, А7, з підвалом літера А/під-А5/під та вихідним майданчиком а, а1, а6, загальною площею 4552,3 кв.м.

А зі змісту позовної заяви ВАТ "Західенерго" у справі № 9/36-10 встановлено, що позивач пред"явив позов на підставі ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 26, 59, 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення конституційного суду України від 16 квітня 2009р. № 7-рп/2009р. про визнання недійсними рішення Ладижинської міської ради від 26.12.2006р. № 301.

Відповідно до пункту 14 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарському суду підвідомчі спори про визнання недійсними лише таких актів державних та інших органів, підприємств та організацій, які не відповідають законодавству, порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій і тягнуть для позивачів певні правові наслідки.

Разом з тим, з наведеного вище вбачається, що в рамках даної справи між Ладижинською міською радою та ВАТ "Західенерго" виник спір про право, а саме про право власності, однак з інших підстав, ні ж ті, що розглядались у справі 13/245-07-3/31.

Таким чином в задоволенні клопотання відповідача № б/н від 24.03.2010р. про припиненя провадження у справі слід відмовити.

Із врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції місцевих рад віднесено скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

За приписами ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Разом з тим, суд не може погодитися з мотивами позивача щодо визнання рішення Ладижинської міської ради недійсним.

З аналізу мотивувальної частини рішення Ладижинської міської ради від 26.12.2006 р. № 301 "Про скасування рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 10.12.2004р. № 650 "Про оформлення права колективної власності за відкритим акціонерним товариством "Західенерго" на суспільно - торгівельний центр, розташований в м. Ладижин по вул. Кравчика, 4" у урахуванням рішення Ладижинської міської ради № 905 від 13.08.2008р. "Про уточнення мотивувальної частини рішення Ладижинської міської ради 8 сесії 5 скликання № 301 від 26.12.2006р." вбачається, що зазначене рішення відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки винесено відповідно до положень п. 15 ч. 1 ст. 26 та п. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та містить посилання на підставу скасування рішення виконкому ради.

Суд дійшов висновку, що скасоване рішення № 650 від 10.12.2004р. "Про оформлення права колективної власності за відкритим акціонерним товариством "Західенерго" на суспільно - торгівельний центр, розташований в м. Ладижин по вул. Кравчика, 4" не відповідає Конституції України, законам та іншим законодавчим актам, прийняте з порушенням чинного законодавства, оскільки зазначений суспільно-торгівельний центр вже був прийнятий безкоштовно в комунальну власність за актом прийому-передачі 25.12.2003р. і з цього часу територіальна громада міста Ладижина набула право власності на суспільно-торгівельний центр загальною площею 4 552,30 кв. м. (приміщення магазину "Лада", ресторану, аптеки, міської ради, міського відділу міліції, магазину "Байкал-Вест"), що розташований по вул. П.Кравчика, 4 в м. Ладижині (зазначений факт встановлений рішенням господарського суду м. Києва від 10.60.2008р. № 13/245-07-3/31). А рішення виконавчого комітету про оформлення права власності на зазначене майно за ВАТ «Західенерго» не могло бути прийнятим без рішення сесії Ладижинської міської ради про безкоштовну передачу суспільно-торгівельного центру з комунального майна ВАТ «Західенерго» та фактичної наступної передачі майна за актом прийому-передачі. Такого рішення сесії Ладижинської міської ради немає, передача майна Ладижинської ТЕС ВАТ «Західенерго» не проводилась.

Крім того позивач не надав суду жодних доказів, щодо права власності на зазначений суспільно-торгівельний центр станом на дату прийняття рішення № 650 від 10.12.2004р. "Про оформлення права колективної власності за відкритим акціонерним товариством "Західенерго" на суспільно - торгівельний центр, розташований в м. Ладижин по вул. Кравчика, 4".

Посилання відповідача на рішення Конституційного суду від 16.04.2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.І, ч.Ю ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування).», а саме положення ч.5, ч.б п.5 мотивувальної частини вказаного рішення, якою визначено, «що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов"язані з реалізацією певних суб"єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб"єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.», не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Звертаючи увагу суду на зазначене рішення Конституційного суду позивач застосовує незначну його частину, трактуючи її виключно відповідно до своїх позовних вимог.

Позивач не зазначає, що по-перше конституційне подання за яким було прийнято вищезазначене рішення стосувалось роз"яснення норм ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч.14 ст.46, ч.І, ч.Ю ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні, стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни, при цьому роз"яснення з приводу застосування положень п.15 ч.І ст.26 ЗУ, п.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Конституційним судом не надавалось.

По-друге в абз. 1 п.4.1. рішення Конституційного суду є лише наступне посилання: «У законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (ч.9 ст.59, п.15 ч.І ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»). Далі в абз. 7 п.4.1 мотивувальної частини даного рішення Конституційний суд України зазначає, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України».

По-третє, п.1 резолютивної частини даного рішення Конституційного суду визначено, що «в аспекті конституційного подання положення ч.2 ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, ч. 1 ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, рішення Ладижинської міської ради від 26.12.2006 року №301 відповідає вимогам діючого законодавства України, оскільки винесено відповідно до положень п.15 ч.1 ст.26 та п.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Наведені факти в сукупності приводять суд до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог позивача.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Беручи до уваги наведені вище приписи законодавства та висновки до яких дійшов суд проводячи аналіз обставин справи, в позові слід відмовити, з покладенням судових витрат на позивача за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст.ст.4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 червня 2010 р.

віддрук.4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу вул. Наконечного, 173, м. Ладижин, Вінницької області, 24321

3 - відповідачу вул. Кравчика, 4 м. Ладижин, Вінницької області, 24321