Решение № 10025548, 31.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/16931.05.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС-опт»

До відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «І.Т.Е.М.»

Простягнення 32363,53грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивачане з’явились

Від відповідачане з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «АКС-опт»з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «І.Т.Е.М.»про стягнення 32688,72 грн. за договором № 2ОП-60Б-2314 від 17.06.2008 р., а саме: 23037,46 грн. основного боргу, 3394,64 грн. пені, 871,56 грн. трьох процентів річних, 5385,06 грн. інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 р. порушено провадження у справі № 17/169 та призначено її розгляд на 19.05.2010 р..

Позивач подав суду заяву, у якій зменшив розмір пені до 3069,45 грн., а також надав офіційні дані про місцезнаходження відповідача.

Відповідач на виклик суду не з’явився, розгляд справи було відкладено.

Ухвалою Господарського суду від 19.05.2010 р. відкладено розгляд справи на 31.05.2010 р.

Представник позивача на виклик суду не з’явився, надавши через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином.

          За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

17.06.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «АКС-опт»(продавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «І.Т.Е.М.»(покупцем) було укладено договір № 2ОП 60Б-2314 (далі -Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) продавець зобов’язався поставити покупцеві непродовольчі товари, (надалі - «Товар»), в погодженій сторонами кількості та асортименті, за цінами згідно з прас-листами продавця, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар згідно умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору продавець передає, а покупець приймає товар відповідно до накладної, отримання товару здійснюється уповноваженим представником покупця.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що покупець зобов’язується здійснити оплату товару не пізніше шістдесяти календарних днів з дати поставки.

На виконання умов Договору продавцем було доставлено до місця розвантаження, а покупцем прийнято товар на підставі видаткових накладних: № С/НО-00679 від 18.06.2008 р., № С/НО-00678від 18.06.2008 р., № С/НО-0722 від 02.07.2008 р., № С/НО-00819 від 15.07.2008 р., № С/НО-01175 від 23.09.2008 р., № С/НО-01207 від 30.09.2008 р., № С/НО-01202 від 30.09.2008 р., № С/НО-01235 від 07.10.2008 р., № С/НО-01267 від 14.10.2008 р., № С/НО-01300 від 21.10.2008 р., № С/НО-01337 від 28.10.2008 р., № С/НО-01421 від 18.11.2008 р., № С/НО-01454 від 25.11.2008 р., № С/НО-01010 від 02.12.2008 р., № С/НО-00160 від 02.03.2009 р. на загальну суму 187894,80 грн.

За твердженням позивача, відповідач поставлений товар оплатив лише частково в розмірі 164857,34 грн., що підтверджується банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, після чого залишилась заборгованість в сумі 23037,46грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів погашення заборгованості, окрім наданих позивачем, відповідачем не надано.

Враховуючи те, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором, вимоги позивача про стягнення 23037,46грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення платежу, тому на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України він зобов’язаний сплатити позивачу інфляційні збитки за весь строк прострочення (січень 2009 р. по березень 2010 р.), що за розрахунком позивача становить 5385,06 грн., а також три проценти річних в сумі 871,56 грн. за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Матеріали справи підтверджують, що відповідач допустив прострочення платежу за поставлений відповідачем товар.

Відповідно до пункту 6.1. Договору за неналежне виконання зобов’язань за Договором винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,067% від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Враховуючи норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати платежу, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3069,45грн., підлягають задоволенню за розрахунком позивача, викладеним в уточненнях позовних вимог (зменшення частині стягнення пені), перевіреним судом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази, подані позивачем, відповідачем не спростовані.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 323,64 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «І.Т.Е.М.»(03110, м. Київ, проспект Червонозоряний, 51, кімн. 410, рахунок 26007021122881 у Залізничному відділенні КГФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код 30177315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АКС-опт»(83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 81А; рахунок 26005051700406 у ДРУ КБ «Приватбанк»м. Донецьк, МФО 335496, код 32442798) 23037,46 грн. основного боргу, 871,56 грн. трьох процентів річних, 5385,06 грн. інфляційних збитків, 3069,45 грн. пені, 323,64 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова

          Рішення підписано 22.06.2010 р.