№ 100158149, 05.10.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6516/21

Провадження №2-а/265/68/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Козлова Д. О.,

за участю секретаря – Дрьомової О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу № 265/6516/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

представника позивача – Лаюрова В. О.,

представника відповідача – Ковальова О. М., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, посилаючись у його обґрунтування на те, що 12 серпня 2021 р. в. о. начальника Полтавської митниці Державної митної служби України було винесено постанову № 0173/11000/21 у справі про порушення митних правил, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України (далі за текстом рішення - МК) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 1 015 675,50 грн. Вважаючи таку постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, зазначав, що позивач є громадянином України, який постійно проживає в Придністровській Молдавській Республіці відповідно до виду на проживання ПМР № 008822, а також був прийнятий на постійний консульський облік в Посольстві України в Республіці Молдова 16 червня 2006 року, маючи власний легковий автомобіль марки «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , згідно із свідоцтвом про реєстрацію № НОМЕР_3 від 5 липня 2006 року, в`їхав в Україну 16 вересня 2019 року, як нерезидент. Тому строк тимчасового ввезення позивачем вказаного транспортного засобу ст. 380 МК унормовано в один рік без урахування того, ввезений він резидентом чи нерезидентом України. ОСОБА_1 мав намір виїхати з України 30 серпня 2020 року, але його автомобілем незаконно заволоділи невідомі особи за наступних обставин. Так, виїхавши із м. Маріуполя та рухаючись по трасі Маріуполь – Київ – Чернігів – Славутич – Комарин, в районі села Поділ Полтавської області на трасі виникла поломка. Звернувшись до станції технічного обслуговування у м. Полтава, директором якого був ФОП ОСОБА_2 , позивач привіз вказаний автомобіль для проведення ремонтних робіт. Після кількох днів ремонту незначна поломка автомобіля ОСОБА_1 перетворилась у капітальні пошкодження з вини робітників такого СТО, внаслідок чого він був вимушений повернутись до м. Маріуполя та чекати, коли автомобіль відремонтують, щоб виїхати з України. Але після спілкування з ФОП ОСОБА_3 позивач зрозумів, що останній не збирається повертати йому автомобіль, бо автомобіль ОСОБА_1 зник. Тому позивач на початку листопада 2020 року звернувся із відповідною заявою про скоєний злочин, що полягав у незаконному заволодінні автомобілем ОСОБА_1 , на підставі чого 4 листопада 2020 року були внесені відомості до СРДР № 12020050770002408. Однак 31 грудня 2020 року слідчим Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області була винесена постанова про закриття такого кримінального провадження, яку позивач оскаржив та 31 травня 2021 року слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави дану постанову слідчого Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області від 31 грудня 2020 року було скасовано. Натомість, належне досудове розслідування Полтавським РУП ГУ НП в Полтавській області до теперішнього часу організовано не було. Додавав, що з листа Дніпровської митниці Держмитслужби від 21 грудня 2020 року, надісланого позивачу вбачається, що правопорушення, що інкримінується позивачу було виявлено не пізніше 21 грудня 2020 року. Відтак за ст. 467 МК шестимісячний строк, впродовж якого позивача могло бути піддано адміністративному стягненню сплинув 22 червня 2021 року. Натомість адміністративне стягнення було накладено відповідачем на ОСОБА_1 12 серпня 2021 року. Додавав, що відповідачем не з`ясовано, чи мав умисел позивач, надаючи працівникам митниці вид на проживання у Придністровській Молдавській Республіці для іноземця від 14 травня 2008 року № 008822, чи переслідував він мету ухилення від сплати митних платежів при тимчасовому ввезенні транспортного засобу на митну територію України, бо спірний автомобіль вибув з володіння позивача з незалежних від нього обставин, у зв`язку з протиправним заволодінням ним невідомими особами. Окрім цього, вартість митних платежів, що стала підставою для визначення штрафу, накладеного на позивача за оскаржуваною постановою, розрахована на підставі службових записок, які не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів, тому вони не містять точного розрахунку митних платежів по транспортному засобу ОСОБА_1 , а висновок експерта відсутній. Отже, вважав, що при провадженні справи щодо позивача відповідачем не було повно з`ясовано усі обставини справи, внаслідок чого допущено низку порушень вимог закону. Також вказував, що необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом та в якому режимі ввозиться такий транспортний засіб, тимчасове ввезення чи в режимі постійного користування, що встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України. Додавав, що при винесені оскаржуваної постанови не було надано оцінку тому, що позивач документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , виданий 23 травня 2002 року, термін дії якого до 23 травня 2022 року зі штампом «Постійне проживання» у м. Тирасполь, а факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 на території України не є достеменним доказом того, щоб стверджувати обставини з приводу фактичного постійного місця проживання позивача впродовж останнього року та більше на території України. Тому відповідачем не було перевірено, що ОСОБА_1 тривалий час має постійне місце проживання у Придністровській Молдавській Республіці, тому як нерезидент України постійно проживає в АДРЕСА_1 . При цьому твердження відповідача про те, що позивач перебував в Україні в 2019 році більше 183 днів, отже є резидентом за Податковим законодавством України є недоречним, бо слід використовувати вимогами спеціального закону для відповідних правовідносин, тобто Митний кодекс України. Отже, відповідачем невірно визнано позивача резидентом України. Таким чином вважав, що відповідачем протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення митних правил за ст. 485 МК через відсутність складу вказаного правопорушення. Також вказував, що порушення митних правил сталося не на території діяльності Полтавської митниці Держмитслужби, оскільки контроль за дотриманням умов митного режиму тимчасового ввезення покладається на митницю оформлення, якою у даному випадку є Північна митниця Держмитслужби України. При цьому посадові особи, які розглядали справу про порушення митних правил є працівниками Дніпровської митниці Держмитслужби, в той час, як оскаржувана постанова винесена службовою особою Полтавської митниці Держмитслужби. Тому вважав, що відповідачем порушені вимоги ст. 524 МК. На підставі викладеного просив суд скасувати постанову № 0173/11000/21 від 12 серпня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 1 015 675,50 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позивачем також була подана заява про поновлення пропущеного ним строку звернення до суду, де ОСОБА_1 вказував, що оскаржувана позивачем постанова від 12 серпня 2021 року по справі № 0173/11000/21 про порушення митних правил за ст. 485 МК, позивачем була отримана лише 19 серпня 2021 року поштою. Зазначав, що така постанова 12 серпня 2021 року була винесена без участі позивача, тому він не мав об`єктивної можливості вмотивовано оскаржити її шляхом подання позовної заяви до суду у десятиденний термін, оскільки з 21 по 24 серпня 2021 року були вихідні та святкові дні, тому він лише 25 серпня 2021 року почав шукати адвоката для представлення свого захисту, записавшись на прийом на 27 серпня 2021 року, за допомогою якого було складено вказаний позов, з яким ОСОБА_1 звернувся до суду 28 серпня 2021 року. Таким чином, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності врахування тривалості пропуску строку та поважності причин пропуску строку звернення до суду, ОСОБА_1 просив суд визнати причини пропуску ним строку для звернення з адміністративним позовом поважними, які просив поновити для звернення з позовом щодо оскарження постанови № 0173/11000/21 від 12 серпня 2021 року у справі про порушення митних правил за ст. 485 МК.

Не погоджуючись із позовом ОСОБА_1 , представником відповідача, ОСОБА_4 було подано відзив від Полтавської митниці Державної митної служби України, в якому останній вказував, що 16 вересня 2019 р. ОСОБА_1 на підставі виду на проживання в Придністровській Молдавській Республіки для іноземця від 14 травня 2008 р. та паспорту громадянина України для виїзду за кордон, виданого 19 квітня 2018 р., як нерезидент в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС через «зелений коридор» ввіз на митну територію України автомобіль «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 в митному режимі тимчасове ввезення до 1 року без сплати митних платежів. Оскільки за даними Державної прикордонної служби в 2019 році ОСОБА_1 перебував в Україні більше 183 днів, то відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу мав статус резидента. Також за інформацією з Державної податкової служби України ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 , отримавши дохід у 2018-2020 роках як підприємець. Сума митних платежів, яку мав сплатити ОСОБА_1 при ввезенні на митну територію України вказаного автомобіля згідно із службової записки митного поста «Полтава» Дніпровської митниці Держмитслужби від 25 березня 2021 року складає 338558,50 грн. Таким чином ОСОБА_1 протиправно скористався пільгою, що призвело до несплати митних платежів у сумі 338 558,5 грн., про що було 6 квітня 2021року Дніпровською митницею Держмитслужби складено протокол про порушення митних правил № 0173/11000/21 за ст. 485 МК. Внаслідок реорганізації Дніпровської митниці Держмитслужби матеріали справи № 0173/11000/21 були передані в Полтавську митницю, 12 серпня 2021 року за результатами розгляду якої винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК у виді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 1015675,50 грн. ОСОБА_1 безпідставно стверджує, що закінчились строки притягнення його до відповідальності, оскільки правопорушення було виявлено не 21 грудня 2020 року, бо лист Дніпровської митниці Держмитслужби від 21 грудня 2021 року долучений до матеріалів іншої адміністративної справи про порушення митних правил № 0060/11000/21 відносно ОСОБА_1 за ч. 6 ст. 481 МК, які перебувають на розгляді в Кіровському районному суді м. Дніпропетровська. В даному випадку датою виявлення даного правопорушення є датою складання протоколу про порушення митних правил, тобто 6 квітня 2021 р. Позивачем не враховано, що за ст. 60 МК передбачено метод визначення митної вартості за ціною, договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Так за службовою запискою управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Дніпровської митниці Держмитслужби від 22 березня 2021 р. № 53/7.5-15-02 встановлені відомості щодо подібних товарів, які мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними у період найбільш наближений до вказаної дати. За наявними відомостями з інформаційних ресурсів митниці встановлені відомості щодо митного оформлення товару з із задекларованою вартістю 1983,62 Євро, тому сума митних платежів, які необхідно було б сплатити обґрунтовано складає 338558,50 грн. Таким чином норми МК не передбачають проведення експертизи з метою визначення митної вартості такого товару. Зазначав, що для кваліфікації дій за ст. 485 МК не мають значення мотив і мета їх вчинення, а також чи настали від цього шкідливі наслідки, тому суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 485 МК характеризується умисною або необережною формами вини, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 жовтня 2018 року по справі № 760/20661/15-а. Крім того на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895, наказів Держмитслужби від 27 жовтня 2020 року № 480, від 19 жовтня 2020 року № 460, від 30 червня 2021 року № 472 було проведено реорганізацію Дніпровської митниці Держмитслужби у Полтавську митницю Держмитслужби з 1 липня 2021 року. При цьому матеріали адміністративної справи № 0173/11000/21 були передані до Полтавської митниці. Додавав, що за ч. 4 ст. 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита, тому сума судового збору підлягає поверненню позивачу, як помилково сплачена. З урахуванням викладеного просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , поклавши судові витрати на позивача.

Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Представник позивача, адвокат Лаюров В. О., наполягаючи на задоволенні позову ОСОБА_1 та підтримуючи доводи викладені позивачем у позовній заяві, вказував, що вже 21 грудня 2020 року митним органом було виявлено факт порушення митних правил ОСОБА_1 , однак притягнуто до відповідальності було позивача лише 12 серпня 2021 року, тобто поза межами передбаченого МК шестимісячного строку. Зазначав також, що у позивача наявні легально отримані документи на підтвердження того, що він є нерезидентом України та перебуває на консульському обліку через постійне проживанні у м. Тирасполь, Молдова. Факт того, що ОСОБА_1 пробув в Україні протягом року більше 183 днів не впливає на необхідність застосування норм Митного кодексу, які є спеціальними порівняно із нормами Податкового кодексу. Додавав, що представниками відповідача не було встановлено точного розрахунку митних платежів стосовно автомобіля позивача, ввезеного ОСОБА_1 16 вересня 2019 року на Україну, бо було узято відомості за деклараціями певних фізичних осіб, які декларували свої автомобілі, оцінюючи їх на власний розсуд. Натомість, представниками відповідача не було взято до уваги положення, які унормовують визначення вартості колісних транспортних засобів. Отже, вартість митних платежів, заявлених митницею, є недоведеною. Зауважував, що умислу у ОСОБА_1 на ухилення від сплати митних платежів не було, оскільки він навіть будучи резидентом України міг ввезти не митну територію України вказаний автомобіль без сплати таких платежів, хоча й на інший строк. Зазначав при цьому, що службові записки представників відповідача від 22 березня 2021 року та від 25 березня 2021 року позивачем не оскаржувались. Просив задовольнити позов повністю.

Представник Полтавської митниці Держмитслужби України, який діє на підставі довіреності, за допомогою відео конференції, заперечуючи проти позову ОСОБА_1 та підтримуючи письмовий відзив відповідача, додавав, що обставини події правопорушення позивача були встановлені лише 10 березня 2021 року після надходження від СБУ листа з відомостями відносно позивача, який є фактично резидентом України, а ввіз свій автомобіль на територію України як нерезидент. Натомість, склад правопорушення за ст. 485 МК у діях ОСОБА_1 було встановлено 6 квітня 2021 року під час складання протоколу про виявлене правопорушення відносно позивача. Оскільки при визначенні митних платежів також встановлюється розмір податкових платежів, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню також положення Податкового кодексу. Зауважував, що обставини, що виникли після 16 вересня 2019 року, викрадення автомобіля у позивача, не впливають на правову кваліфікацію його дій за ст. 485 МК. Зазначав, що відповідно до ст. 60 МК були складені представниками митниці службові записки щодо визначення вартості митних платежів цілком законно, від сплати яких ухилився позивач, які ним не було оскаржено. При цьому положення МК давали можливість визначити представникам відповідача митну вартість автомобіля ОСОБА_1 за подібними, а не за ідентичними товарами ввезеними на митну територію України. Додавав, що визначення митної вартості товару не передбачає проведення експертизи. При цьому спочатку Дніпровська, а згодом Полтавська митниця мали право притягувати до відповідальності позивача за ст. 485 МК, оскільки законом передбачено таке право, якщо відповідна митниця виявить порушення митного законодавства. Просив відмовити у позові повністю.

Суд, вислухавши сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ч. 2 ст. 286 КАС позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Судом встановлено, що постанову у справі про порушення митних правил № 0173/11000/21 від 12 серпня 2021 року, надіслану позивачу 12 серпня 2021 року поштою по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 фактично отримав лише 19 серпня 2021 року.

Суд на підставі положень ст. 123 КАС, враховуючи доводи ОСОБА_1 , викладені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, дійшов висновку, що незважаючи на подання даного позову після закінчення строків, визначених ч. 2 ст. 286 КАС, позивачу слід поновити строки звернення до суду із вказаним адміністративним позовом.

Так судом було враховано, що оскаржувана ОСОБА_1 постанова від 12 серпня 2021 року по справі № 0173/11000/21 про порушення митних правил за ст. 485 МК була ним отримана лише 19 серпня 2021 року, винесена була без участі позивача, тому з об`єктивних причин ОСОБА_1 був позбавлений частини десятиденного терміну на її оскарження.

Натомість, подана була позовна заява ОСОБА_1 про оскарження постанови від 12 серпня 2021 року по справі № 0173/11000/21 про порушення митних правил у 10-денний термін до суду з часу отримання ним такої постанови, внаслідок чого суд визнав причини пропуску позивачем строку для звернення до адміністративного суду із даним позовом поважними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд встановив, що на підставі постанови у справі про порушення митних правил № 0173/11000/21 від 12 серпня 2021 року в. о. начальника Полтавської митниці Державної митної служби України вбачається, що розглянувши справу без присутності особи, розпочату 6 квітня 2021 роки, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 1 015 675 грн. 50 коп.

Вказана постанова № 0173/11000/21 від 12 серпня 2021 року обґрунтована тим, що 16 вересня 2019 р. ОСОБА_1 на підставі виду на проживання в Придністровській Молдавській Республіці для іноземця від 14 травня 2008 р. № 008822 та паспорту громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_5 , виданого 19 квітня 2018 року, як нерезидент, у зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС через «зелений коридор» ввіз на митну територію України автомобіль «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , в митному режимі тимчасове ввезення до 1 року без сплати митних платежів. Згідно із листа Управління Служби безпеки України від 5 березня 2021 року № 14/2778 встановлено, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України від 8 грудня 2012 року та 2-ма паспортами громадянина для виїзду за кордон, термінами дії до 10 січня 2023 року та до 19 квітня 2028 року. За витягом щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону України з Головного центру обробки спеціальної іінформації Державної прикордонної служби вбачається, що у 2019 році ОСОБА_1 перебував в Україні більше 183 днів, що за пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України свідчить про його статус резидента. На підставі інформації з Державної податкової служби України вбачається, що постійне проживання в Україні позивача, є АДРЕСА_2 , якому виплачені були доходи в 2018-2020 роках як підприємцю (РНОКПП НОМЕР_6 ). Оскільки ОСОБА_1 постійно проживав та отримував у 2018-2020 роках дохід від підприємницької діяльності на території України, тобто мав статус резидента України, то сума митних платежів, яку мав сплатити ОСОБА_1 при ввезенні на митну територію України зазначеного автомобіля згідно із службовою запискою митного поста «Полтава» Дніпровської митниці Держмитслужби від 25 березня 2021 року складає 338558,50 грн. Таким чином ОСОБА_1 16 вересня 2019 року при ввезенні на митну територію України в митному режимі тимчасового ввезення автомобіля «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 надав вид на проживання в Придністровській Молдавській Республіки для іноземця від 14 травня 2008 року № НОМЕР_7 , як нерезидент, протиправно скористався пільгою, що призвело до несплати митних платежів у сумі 338558,50 грн.

Натомість, у своїх поясненнях ОСОБА_1 від 27 липня 2021 року та від 4 серпня 2021 року наголошував, що жодних дій, вказаних в ст. 485 МК, не вчиняв, оскільки транспортний засіб «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , не перебуває у його володінні внаслідок незаконного заволодінням ним невідомими особами, тому вважав складений відносно нього протокол про порушення митних правил № 0173/11000/21 від 6 квітня 2021 року необґрунтованим.

За ч. 1 ст. 495 МК доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Суд встановив, що матеріали справи 0173/11000/21 про порушення митних правил містять наступні документи, надані суду представниками відповідача.

Так за листом Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 5 березня 2021 року № 14/2778 на адресу Дніпровської митниці Держмитслужби надійшли відомості відносно ОСОБА_1 щодо протиправного ввезення позивачем на митну територію України транспортного засобу в режимі тимчасового ввезення як нерезидентом із використанням відповідних пільг.

Факт перетинання 16 вересня 2019 р. ОСОБА_1 на автомобілі «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , з тимчасовим ввезенням до 1 року через «зелений коридор» на підставі паспорту громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_5 , у зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС підтверджується відомостями з Північної митниці Держмитслужби.

Також за інформацією з Державної податкової служби України від 5 лютого 2021 року № 1346/5/16-31-12-02-18 вбачається, що ОСОБА_1 , будучи зареєстрованим по АДРЕСА_2 , отримував доходи за період 2018 – 2020 років, які, натомість, були незначними за період 2019-2020 років.

За відомостями Державної міграційної служби України в Донецькій області від 1 лютого 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України від 8 грудня 2012 року та двома паспортами громадянина України для виїзду за кордон термінами дії до 10 січня 2023 року та до 19 квітня 2028 року відповідно.

На підставі паспорта громадянина України ( НОМЕР_8 ) вбачається, що він виданий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Приморським РС у м. Маріуполі ГУ ДМС України в м. Маріуполі 8 грудня 2012 року, місце реєстрації якого вказане з 15 грудня 2012 року АДРЕСА_2 .

За паспортом громадянина України для виїзду за кордон терміном дії до 19 квітня 2028 року ( НОМЕР_5 ) вбачається, що він виданий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19 квітня 2018 року.

Відповідно ж до паспорту громадянина України для виїзду за кордон терміном дії до 23 травня 2022 року (АТО НОМЕР_9 ) вбачається, що він виданий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23 травня 2002 року, в якому маються особливі відмітки про прийняття позивача на консульський облік в Посольстві України в Республіці Молдова постійно з 16 червня 2006 року внаслідок постійного проживання ОСОБА_1 у м. Тирасполь, Молдова.

Також згідно із видом на проживання строком діє до 22 травня 2022 року в Придністровській Молдовській Республіці для іноземця (№ 008822), виданого 14 травня 2008 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що позивач прибув на постійне проживання до Придністровської Молдовської Республіки та ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 .

На підставі свідоцтва про реєстрацію ( НОМЕР_3 ) від 5 липня 2006 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно із інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування в межах з Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим, наданою Державною прикордонною службою України 17 лютого 2021 року, вбачається, що у період з 1 січня 2018 року по 17 лютого 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснював виїзд та в`їзд на територію України на автомобілі н/з НОМЕР_2 до 16 вересня 2019 року, а загалом на території України був відсутній у 2018 році 12 днів, у 2019 році – 12 днів.

За письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27 квітня 2021 року та від 4 серпня 2021 року повідомляв представників Дніпровської митниці Держмитслужби про незаконне заволодіння невідомими особами його транспортним засобом «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , а також, що досудове розслідування за даним фактом триває, тому він не має у користуванні вказаного автомобіля. Таким чином заперечував наявність у своїх діях складу правопорушення за ст. 485 МК.

За службовою запискою від 22 березня 2021 року начальника адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Дніпровської митниці Держмитслужби вбачається, що наявна інформація про подібні транспортні засоби, що мають схожі характеристики, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємно замінними у період найбільш наближений до 16 вересня 2019 року, зокрема, щодо автомобіля «Мерседес Бенц» S400CDI, 2003 р. в., із задекларованою вартістю 4870 євро від 6 грудня 2018 року.

Таким чином за службовою запискою митного поста «Полтава» Дніпровської митниці Держмитслужби від 25 березня 2021 року був наданий розрахунок митних платежів по автомобілю позивача, «Mersedes» S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого така вартість становить 338558,50 грн.

На підставі ч. 1 ст. 515 МК експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Згідно із ст. 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 МК відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

За ч. 1, 2 ст. 60 МК у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно із положеннями ст. 58, 59 МК, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені обставини справи, суд робить висновок, що представники відповідача мали законі підстави для використання при вирішенні справи № 0173/11000/21 про порушення митних правил службової записки митного поста «Полтава» Дніпровської митниці Держмитслужби від 25 березня 2021 року щодо розрахунку митних платежів по автомобілю «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , з визначенням вартості такого транспортного засобу в розмірі 338558,50 грн., оскільки митна вартість вказаного автомобіля була взята, виходячи з операції з подібним транспортним засобом, який мав схожі характеристики, завдяки чому виконував однакові функції порівняно з автомобілем позивача, тому вважався комерційно взаємно замінним у період найбільш наближений до 16 вересня 2019 року.

При цьому суд відхиляє посилання представника позивача на те, що взятий до уваги автомобіль «Мерседес Бенц» S400CDI, 2003 р. в., не є ідентичним автомобілю ОСОБА_1 , оскільки представники митниці за положеннями ст. 60 МК мали можливість використати операції з транспортними засобами, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються.

До того суд зауважує, що ОСОБА_1 не була спростована визначена представниками митного поста «Полтава» Дніпровської митниці Держмитслужби вартість митних платежів по автомобілю позивача.

Матеріали справи № 0173/11000/21 про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 містять також доповідну записку головного державного інспектора ВОР № 3 управління протидії митним правопорушенням та контрабанді, де аналогічним чином викладені обставини правопорушення позивач за ст. 485 МК, як у складному таким інспектором протоколі від 6 квітня 2021 року № 0173/11000/21 та оскаржуваній ОСОБА_1 постанові від 12 серпня 2021 року.

Так відповідно до протоколу № 0173/11000/21 про порушення митних правил від 6 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 вбачається, що 16 вересня 2019 р. ОСОБА_1 на підставі виду на проживання в Придністровській Молдавській Республіці для іноземця від 14 травня 2008 р. № 008822 та паспорту громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_5 , виданого 19 квітня 2018 року, як нерезидент, у зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС через «зелений коридор» ввіз на митну територію України автомобіль «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , в митному режимі тимчасове ввезення до 1 року без сплати митних платежів. Однак, враховуючи відомості з листа Управління Служби безпеки України в Полтавській області від 5 березня 2021 року № 14/2778 ОСОБА_1 постійно проживав та отримував в 2018-2020 роках дохід від підприємницької діяльності на території України, тобто мав статус резидента України. Сума митних платежів, яку мав сплатити ОСОБА_1 при ввезенні на митну територію України такого автомобіля за службовою запискою від 25 березня 2021 року № 261/7.5-28-17 складає 338558,50 грн., тому ОСОБА_1 16 вересня 2019 року при ввезенні на митну територію України в митному режимі протиправно скористався пільгою, що призвело до несплати митних платежів у сумі 338558,50 грн., що має ознаки правопорушення за ст. 485 МК.

Також судом встановлено, що за листом від 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 повідомлявся Дніпровською митницею Держмитслужби, що таким органом проводиться перевірка законності знаходження та використання позивачем на митній території України автомобіля «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , ввезений в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС 16 вересня 2019 року в митному режимі «тимчасове ввезення», оскільки в ході проведення перевірки встановлено, що станом на 17 грудня 2020 р. зазначений автомобіль за межі митної території України не вивезений та перебуває у користуванні ОСОБА_1 , внаслідок чого останньому пропонувалось прибути 5 січня 2021 р. до відділу оперативного реагування № 3 у м. Полтава управління забезпечення протидії митним правопорушенням Дніпровської митниці Держмитслужби для надання пояснень та присутності при складанні протоколу про порушення митних правил.

За ч. 1 ст. 467 МК вбачається, якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст. 522 МК розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом.

Суд зазначає, що 6 квітня 2021 року Дніпровською митницею Держмитслужби було складено протокол про порушення митних правил № 0173/11000/21 за ст. 485 МК відносно позивача.

Враховуючи те, що факт виявлення адміністративного правопорушення є саме момент складення протоколу про порушення, зокрема, ст. 485 МК, що відносно позивача сталось 6 квітня 2021 року по справі № 0173/11000/21, оскільки для встановлення усіх ознак складу правопорушення слід визначити об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону, що можливо лише після перевірки усіх істотних обставин митної справи, то посилання ОСОБА_1 на пропуск строку притягнення його до відповідальності представниками відповідача суд не приймає.

Суд також встановив, що через реорганізацію Дніпровської митниці Держмитслужби матеріали справи про порушення митних правил № 0173/11000/21 були передані для подальшого провадження у Полтавську митницю.

Таким чином суд не приймає посилання ОСОБА_1 на те, що постанову від 12 серпня 2021 року по справі № 0173/11000/21 про порушення митних правил винесено не уповноваженим органом, оскільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895, наказів Держмитслужби від 27 жовтня 2020 року № 480, від 19 жовтня 2020 року № 460, від 30 червня 2021 року № 472 було проведено реорганізацію Дніпровської митниці Держмитслужби у Полтавську митницю Держмитслужби з 1 липня 2021 року.

Крім цього матеріали адміністративної справи № 0173/11000/21 відносно позивача були передані до Полтавської митниці Держмитслужби, що підтверджується долученими до справи представниками відповідача доказами.

Так факт передання справ про порушення митних правил від Дніпровської митниці до Полтавської митниці підтверджується актом від 8 липня 2021 року.

Суд зауважує також, що згідно зі змістом ч. 1 ст. 493 МК провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, за загальним правилом, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення.

Отже, посилання представника позивача на те, що Полтавська митниця Держмитслужби України не мала повноважень вирішувати справу № 0173/11000/21 про порушення митних правил, суд відкидає, оскільки саме Дніпровська митниця, правонаступником якої є Полтавська митниця, виявила ознаки порушення позивачем ст. 485 МК.

Також суд встановив, що на підставі відомостей з ЄРДР від 22 березня 2021 року вбачається, що 4 листопада 2020 року до ЄРДР були внесені відомості за заявою від 3 листопада ОСОБА_1 щодо кримінального провадження № 12020050770002408 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК, за фактом викрадення у позивача на початку вересня 2020 року автомобіля «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , 2002 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 на території СТО по вул. Героїв Чорнобильців 33-А.

При цьому ухвалою судного судді Октябрського районного суду м. Полтава за скаргою ОСОБА_1 було постанову про закриття кримінального провадження № 12020050770002408, внесеного до ЄРДР за заявою від 3 листопада 2020 року ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК,, яка була винесена слідчим Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області від 31 грудня 2020 року, було скасовано та направлено матеріали справи для організації досудового розслідування.

Натомість, суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що обставини порушення річного терміну ввезення на митну територію України автомобіля позивача, не впливають на визначення ознак правопорушення за ст. 485 МК відносно ОСОБА_1 , які повинні були мати місце саме на момент ввезення позивачем 16 вересня 2019 року належного йому транспортного засобу на митну територію України.

Крім того суд звертає увагу на те, що за протоколом від 22 лютого 2021 року, складеним Дніпровською митницею Держмитслужби відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 6 ст. 481 МК, вбачається, що останній звинувачується саме у перевищені ним строків за ст. 380 МК тимчасового ввезення автомобіля «Mersedes», модель S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що диспозиція ст. 485 МК передбачає відповідальність за порушення митних правил у вигляді накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів внаслідок заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 276 МК платниками мита є особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).

Визначення, які застосовуються у Митному кодексі містяться у ст. 4 МК.

Так за п. 27 ч. 1 ст. 4 МК митні платежі складаються з мита; акцизного податку із ввезених на митну територію України підакцизних товарів; податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 МК правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

За п. 3 ч. 1 ст. 292 МК митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 МК тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

На підставі ч. 1 ст. 380 МК тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

За ч. 2 ст. 380 МК транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення транспортних засобів особистого користування через митний кордон України.

Натомість, відповідно до ч. 4 ст. 380 МК тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Крім того за ч. 4 ст. 380 МК громадяни-резиденти, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов`язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (крім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД, та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом), на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (який може бути як безперервним, так і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання митному органу документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.

Суд зазначає, що за пп. «в» п. 33 ч. 1 ст. 4 МК нерезидентами є фізичні особи, зокрема, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

В той же час за пп. «в» п. 50 ч. 1 ст. 4 МК резидентами є фізичні особи, зокрема, громадяни України, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

При цьому за п. 45 ч. 1 ст. 4 МК постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

Натомість, згідно із пп. «в» п. 14.1.213 ПК України резиденти – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Однак суд зазначає, що у даному випадку не є слушними посилання представників відповідача на положення Податкового кодексу, що дають визначення резиденту та нерезиденту, оскільки є спеціальне законодавство (Митний кодекс України), яке дає визначення цим термінам, які саме й вживаються у Митному кодексі у таких значеннях.

Отже, суд не приймає посилання представника відповідача на положення пп. «в» п. 14.1.213 ПК України, враховуючи також те, що за положеннями наведеної норми визначення фізичної особи резидентом України в разі, якщо така особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, стосується оціночних понять, таких, як більш тісні особисті чи економічні зв`язки, однозначно визначити які не має можливості за матеріалами справи № 0173/11000/21, бо представниками відповідача не визначено місце постійного проживання членів сім`ї ОСОБА_1 (центр життєвих інтересів позивача), оскільки лише після неможливості визначення таких обставин застосовуються наведені положення ПК про перебування в Україні особи не менше 183 днів протягом періоду податкового року.

Суд також вказує, що за ст. 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

При цьому суд зауважує, що ст. 485 МК передбачає наявність спеціальної протиправної мети (неправомірне звільнення від сплати митних платежів), що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості, з самого початку спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а тому на відповідача було покладено обов`язок довести, що ОСОБА_1 діяв у формі прямого умислу при ввезенні 16 вересня 2019 р. через «зелений коридор» на митну територію України автомобіля «Mersedes» S400 н/з НОМЕР_2 без сплати митних платежів, маючи в наявності усі передбачені законом документи для цього, як то вид на проживання в Придністровській Молдавській Республіці для іноземця від 14 травня 2008 р. № НОМЕР_7 , паспорт громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_5 та іноземну реєстрацію транспортного засобу «Mersedes» НОМЕР_10 , кузов № НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 .

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 16 жовтня 2018 року по справі №640/13072/16-а.

При цьому, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 485 МК, є дії особи, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку з метою ухилення від сплати митних платежів. Склад вказаного порушення обумовлює наявність особливої мети ухилення від сплати митних платежів та вини у формі прямого умислу.

Аналогічна правова позиція була висловлена Першим апеляційним адміністративним судом в постанові від 21 серпня 2019 року по справі № 266/1124/19.

Суд при цьому відкидає посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі № 760/20661/15-а, оскільки фактичні обставини, встановлені у такій справі суттєво відрізняються від обставин справи за позовом ОСОБА_1 . Так, викладаючи правову позицію по справі № 760/20661/15-а, Верховний Суд виходив із встановленої по такій справі систематичності дій порушника митних правил, що стало свідченням усвідомлення ним порушення положень МК.

Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» Україна приєдналася «Конвенції про тимчасове ввезення» та Додатків A, B.1 - B.9, C, D та E до неї, прийнятих 26 червня 1990 року у м. Стамбулі.

На підставі п. «а» ст. 1 Глави І «Конвенції про тимчасове ввезення» тимчасове ввезення означає митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Також за п. 2 ст. 5 Глави ІІІ Додатку «C» щодо транспортних засобів «Конвенції про тимчасове ввезення» для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім`я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

На підставі ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне проживання здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово, здійснюється закордонними дипломатичними установами України.

За п. 120 «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 року № 152, внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення документів для постійного проживання за кордоном, здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Згідно із п. 5.3 «Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордоном», затвердженого наказом Міністра закордонних справ України від 22 листопада 1999 року № 201 (який діяв на момент отримання позивачем штампу «постійне проживання» 16 червня 2006 року), після представлення заявником довідок про виписку з останнього місця постійного проживання в Україні та здачі паспорта громадянина України до органів внутрішніх справ України в паспорт громадянина України для виїзду за кордон уноситься шляхом проставлення штампа «постійне проживання» або такого напису, який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного дипломатичного представництва або консульської установи.

На підставі п. 15 «Порядку провадження в закордонних дипломатичних установах України за заявами про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном громадян України, які виїхали за кордон тимчасово», затвердженого Наказом Міністерства закордонних справ України від 22 грудня 2017 року № 573 (в чинній редакції), у паспорті громадянина України для виїзду за кордон проставляється штамп "постійне проживання" із зазначенням дати прийняття відповідного рішення, назви країни, посади, прізвища та підпису консульської посадової особи та видається довідка про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном.

Суд також зауважує, що згідно із ч. 4 ст. 3 МК у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов`язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Крім цього суд звертає увагу на те, що за ч. 4 ст. 380 МК надано право й громадянам-резидентам, які перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов`язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, один транспортний засіб особистого користування.

Отже, суд за наслідком розгляду справи встановив, що ОСОБА_1 отримав у законний спосіб у 2006 році документ, що підтверджує його постійне проживання в іншій, ніж Україна, державі, де ним було придбано у 2006 році належний позивачу автомобіль «Mersedes» S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , який він використовував для власних особистих цілей на території України.

При цьому на теперішній час ОСОБА_1 з консульського обліку не був знятий, що свідчить про наявність у нього статусу нерезидента України, бо він має офіційно зафіксований статус особи, яка має місце постійного проживання за кордоном України.

Також встановлено, що ОСОБА_1 має у власності транспортний засіб для приватного використання, який зареєстрований на території Молдови, маючи постійно місце проживання за межами України з 2006 року.

За таких встановлених обставин по справі представниками відповідача перед судом не було доведено, що позивачем 16 вересня 2019 року при ввезені через «зелений коридор» на митну територію України автомобіля «Mersedes» S400 н/з НОМЕР_2 в митному режимі тимчасове ввезення до 1 року без сплати митних платежів не було дотримано вимог закону.

Отже, ОСОБА_1 , будучи нерезидентом, не порушив митний режим тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу особистого користування «Mersedes» S400, кузов № НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 .

Таким чином не може бути з боку позивача умисного вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, якщо ним було дотримано умови ч. 2 ст. 380 МК.

Натомість, саме через протиправні дії певних осіб у ОСОБА_1 було викрадено автомобіль «Mersedes» S400 номерний знак НОМЕР_2 , через що ним було пропущено строки тимчасового ввезення на митну територію України такого транспортного засобу, що стало приводом для проведення перевірки СБУ та провадження справи про порушення митних правил відносно позивача.

Таким чином суд зауважує, що представниками відповідача суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК.

Наведене свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК, що свідчить про неправомірність притягнення позивача до відповідальності за ст. 485 МК у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 1015675,50 грн.

Таким чином за відсутності доказів умисних дій позивача при тимчасовому, до 1 року, ввезенні 16 вересня 2019 р. на підставі виду на проживання в Придністровській Молдавській Республіці для іноземця від 14 травня 2008 р. № НОМЕР_7 та паспорту громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_5 у зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС через «зелений коридор» на миту територію України автомобіля «Mersedes» S400, кузов № НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , без сплати митних платежів, а також на підставі встановлених обставин справи та положень ч. 4 ст. 3 МК, суд дійшов висновку, що склад правопорушення, передбачений ст. 485 МК, у діях ОСОБА_1 відсутній, що є підставою для скасування постанови від 12 серпня 2021 року про притягнення його до відповідальності за порушення ст. 485 МК.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 531 МК підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.

При цьому за п. 2 ст. 531 МК підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

За п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, суд дійшов переконання, що постанова від 12 серпня 2021 року по справі № 0173/11000/21 про порушення митних правил за ст. 485 МК підлягає скасуванню, а провадження по такій справі відносно позивача підлягає закриттю.

Суд зауважує, що за ст. 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Особи, стосовно яких ухвалено судове рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору. У випадку незгоди із судовим рішенням про накладення адміністративного стягнення, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, учасники справи вправі оскаржити його в апеляційному порядку і Закон України «Про судовий збір» винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

Таким чином у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні ст. 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

При цьому розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення, складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить на момент подання позову до суду 454 грн.

Аналогічний правовий висновок був викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року по справі № 543/775/17.

Отже, суд відкидає посилання представника відповідача на відсутність підстав для проведення оплати ОСОБА_1 судового збору в розмірі 454 грн. при подані до суду вказаного позову.

Таким чином на підставі ст. 139 КАС внаслідок задоволення адміністративного позову з відповідача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань такого суб`єкта владних повноважень на користь позивача понесені ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при подачі позову до суду та при подачі заяви про забезпечення такого позову в загальній сумі 1135 грн. (454 + 681 = 1135).

Керуючись ст. 286 КАС, –

У Х В А Л И В:

Строк на звернення до адміністративного суду із позовом про оскарження постанови № 0173/11000/21 від 12 серпня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 у справі про порушення митних правил до відповідальності за порушення ст. 485 МК – поновити.

Позов ОСОБА_1 до Полтавської митниці Державної митної служби України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову № 0173/11000/21 від 12 серпня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення ст. 485 МК, винесену в. о. начальника Полтавської митниці Державної митної служби України, Бабич В. М., – скасувати.

Провадження по справі № 0173/11000/21 про порушення митних правил за ст. 485 МК відносно ОСОБА_1 – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення на підставі ч. 4 ст. 286 КАС може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення як до Першого апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області, так й безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в тому числі в разі його пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 6 жовтня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_6 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , а постійно мешкає по АДРЕСА_1 .

Відповідач: Полтавська митниця Державної митної служби України, ЄДРПОУ: 43997576, розташована у м. Полтава Полтавської області по вул. Кукоби Анатолія 28.

Суддя