Решение № 10013613, 19.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/11919.05.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «АФК УКРАЇНА»

Простягнення 6581,18 грн.

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Марковська В.В., дов. № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АФК УКРАЇНА»про стягнення 5022,18 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 215, 50 грн. основного боргу за спожиту реактивну енергію, 557,85 грн. пені, 628, 52 грн. інфляційних нарахувань та 157, 13 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 3217186 від 26.05.2004 р. про постачання електричної енергії.

Ухвалою суду від 11.03.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/119 та призначено її розгляд на 14.04.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.04.2010 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2010 р. надав витребувані судом документи, зокрема, довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якої вбачалось, що адресою відповідача є: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 10/10, кв. 60.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якої вбачається вірна адреса відповідача, яка відрізняється від тієї адреси, яка зазначена у позовній заяві, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 14.04.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до12.05.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 12.05.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2010 р. надав суду докази направлення копії позовної заяви та необхідних документів за вірною адресою відповідача.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

В ході дослідження наданих позивачем документів було встановлено, що відповідно до звіту про використану електроенергію ТОВ «АФК УКРАЇНА»у січні місяці 2009 р. було використано 6817, 8 кВт, тоді як у рахунках-розшифровках та актах приймання-передачі, складених позивачем в односторонньому порядку, зазначені інші –більші –показники.

Представник позивача з цього приводу пояснень суду не надав.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги необхідність витребувати необхідні документи у справі, а також у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали від 14.04.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/119 на 19.05.2010 р.

У судовому засіданні 19.05.2010 р. представник позивача надав суду письмові пояснення щодо нарахувань за спожиту у січні 2009 року активну та реактивну енергію, в якому вказується, що відповідачем у звіті за січень 2009 року вказано, що ним спожито 6600 кВт активної електричної енергії, на підставі яких позивач зробив згідно п. 7.3. та 3.1. договору нарахування, з яких вбачається, що відповідачем спожито 7159,00 кВт. активної електроенергії та згідно до п.10.1 договору 5544,00 кВт реактивної енергії.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АФК УКРАЇНА»(споживач) був укладений договір № 3217186 від 26.05.2004 р. про постачання електричної енергії, відповідно до пункту 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 4.2. договору № 3217186 від 26.05.04 р. передбачено, що для визначення величини використаної електроенергії споживач знімає та надає за установленою формою до енергопостачальної організації показання розрахункових електролічильників відповідно до додатку 4 до договору.

Згідно п. 2 додатку 4 до договору споживач щомісячно 21 числа зобов’язується направляти свого представника до енергопостачальної організації для подання звіту про використану електроенергію та очікуване споживання за розрахунковий і документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період. Крім цього, споживач надає завірений акт звіряння розрахунків за попередній період.

Пунктом 3 додатку 4 до договору сторони погодили, що оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється споживачем до 25-го числа.

Додатком 5 зазначеного договору визначено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який складений відповідно до методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17.01.2002 р.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 3217186 від 26.05.04 р. Відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.01.2009 р. до 01.02.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану активну енергію в розмірі 5022,18 грн., та за період з 01.01.2009 р. до 01.02.2010 р. –за використану реактивну електричну енергію у розмірі 215,50 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача 5022,18 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 215,50 грн. основного боргу за спожиту реактивну енергію, а також 628,52 грн. інфляційної складової боргу, 157,13 грн. трьох відсотків річних та 557,85 грн. пені у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 3217186 від 26.05.04 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати заборгованості за період з 01.12.2008 р. до 01.12.2009 р. у розмірі 11890, 66 грн. відповідач не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 5237,68 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АФК УКРАЇНА»суми основного боргу у розмірі 5237,68 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 628,52 грн. інфляційної складової боргу та 157,13 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 3217186 від 26.05.2004 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 628,52 грн. інфляційної складової боргу та 157,13 грн. трьох відсотків річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 557,85 грн. пені за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 5.1. договору № 3217186 від 26.05.2004 р., яким передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,75 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 22 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У зв’язку з тим, що своє підтвердження знайшла наявність основного боргу у розмірі 5022,18 грн., суд то з відповідача підлягає стягненню 557,85 грн. пені.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АФК УКРАЇНА»(01103, бул. Дружби Народів, 30/1, к. 31, ідентифікаційний 30781359) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(пл. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 5022 (п’ять тисяч двадцять дві) грн. 18 коп. основного боргу за спожиту активну енергію, 215 (двісті п’ятнадцять) грн. 50 коп. основного боргу за спожиту реактивну енергію, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 52 коп. інфляційної складової боргу, 157 (сто п’ятдесят сім) грн. 13 коп. трьох відсотків річних, 557 (п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 85 коп. пені, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.