Постановление суда № 100005247, 27.09.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/18421/21

н/п 1-кс/953/9302/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Губської Я.В.,

за участю секретаря судовий засідань - Мордухович К.Г.,

прокурора – Чеблукова Д.М.,

слідчого – Литвинець В.В.,

захисника - адвоката Локтіонова Є.В.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Литвинець В.В., за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221130001474 від 25.09.2021, за ознаками складу кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Вовчанськ, громадянин України, з вищою освітою, розлучений, офіційно працевлаштований ФОП « ОСОБА_3 », маючого на утриманні дочку ОСОБА_4 , 2009 р.н та ОСОБА_5 , 2012 р.н., раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129, ч.1 ст. 263 КК України, -

встановив:

27.09.2021 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Литвинець В.В., за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221130001474 від 25.09.2021, за ознаками складу кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не маючи передбаченого Законом дозволу, маючи злочинний намір, спрямований на незаконне зберігання бойових припасів, у порушенні порядку встановленого Постановою Верховної Ради України № 2471-ХII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», що передбачає право власності на вогнепальну зброю, боєприпаси при наявності спеціального дозволу, що видається органами внутрішніх справ, яким визначено порядок придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, боєприпасів відповідно до наказу МВС України № 622 від 21.08.1998, не маючи спеціального дозволу на зберігання бойових припасів, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи, що придбання і зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу є незаконним, в невстановлений під час досудового розслідування час заволодів гранатою РГД-5, при невстановлених обставинах, яку з того моменту почав незаконно зберігати.

Після чого маючи умисел на носіння, зберігання бойових припасів, при цьому, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на зберігання, носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу зберігав при собі гранату типу РГД-5, яку 25.09.2021 року після конфлікту з гр. ОСОБА_2 , залишив на правому колесі автомобіля Audi Q8 з д.н.з. НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, тобто носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Крім цього, 25.09.2021 року близько 18:50 год., у гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та гр. ОСОБА_2 , які знаходилися за місцем мешкання ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , виник словесний конфлікт, в ході чого у ОСОБА_1 , виник умисел на здійснення погрози вбивством гр. ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , перебуваючи 25.09.2021 року близько 18:50 год. за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно та усвідомлюючи свої дії, переслідуючи ціль у погрозі вбивством, з метою залякування та маючи умисел викликати у потерпілого ОСОБА_2 , побоювання за своє життя, перебуваючи в стані гніву, почав демонструвати ОСОБА_2 гранату типу РГД-5 та висловлювати погрози вбивством в його адресу. Після чого, продовжуючи свій умисел на погрозу вбивством, вийшовши на вулицю де залишив гранату типу РГД-5 на передньому правому колесі автомобіля Audi Q8 з д.н.з. НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_2 .. В результаті дій ОСОБА_1 у потерпілого ОСОБА_2 виникли реальні підстави побоюватися здійснення цієї дії.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, тобто погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

26.09.2020 о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_1 згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України вручено повідомлення про підозру про вчинення злочинів передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України

Підставою для звернення до слідчої судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала, просила задовольнити.

Прокурор зазначив, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри, що пред*явлена та недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, просила обрати інший запобіжний захід, не пов*язаний з триманням під вартою.

Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та докази у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.

В провадженні СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження №12021221130001474 від 25.09.2021 за ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України.

26.09.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_1 є осудною особою, який досяг 16-річного віку.

За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: протоколом огляду місця події від 25.09.2021; протоколом огляду місця події від 25.09.2021; довідками про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів. протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 26.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 ; відеозаписом наданим з камер відеоспостереження з готелю «Феліса» за адресою: м. Харків Люсинська,43.; заявою ОСОБА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 .

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України за викладених у клопотанні обставин. І доводи захисту з даного питання не спростовують висновків слідчого судді.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч.1 ст.129 КК України. Санкція відповідної частини статті відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, слідча суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, і у разі визнання підозрюваного винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі до семи років, може вдатися до відповідних дій.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих та дослідження їх судом.

Слідча суддя бере до уваги, що існує коло осіб, які на даний час не допитані в якості свідків. Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків, що не допитані під час досудового розслідування.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також є доведеним враховуючі ті обставини, що підозрюваний раніше притягувався до кримінальної відповідальності, йому інкриміновано вчинення кримінального правопорушення проти громадської безпеки.

Однак, ризик, передбачений п.4 ч.1 ст. 1777 КПК України є недоведеним та неконкретизований органом досудового розслідування під час розгляду даного клопотання.

Також, слідча суддя враховує наявні дані щодо особи підозрюваного, який не одружений, з його слів проживає цивільним шлюбом, є ФО-П, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, постійно проживає в м. Харкові, зареєстрований в Харківській області.

Разом з цим, зазначені дані про особу, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій згідно підозри, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

За таких підстав, те, що злочин у вчинені якого підозрюється ОСОБА_1 є тяжким, крім того, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, так і потерпілого, слідча суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати підозрюваному саме такий запобіжний захід, про який прохає прокурор, незважаючи на виключний характер цього запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, наявних даних про працевлаштування, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

Отже розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення у випадку неявки підозрюваного до суду достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, наведені дані стороною захисту щодо особи підозрюваного, його родини, слідча суддя з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та соціального стану підозрюваного, доведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає суму застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 45400 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2270,00 грн).

Зазначений розмір застави не є явно непомірним для підозрюваного. В той же час він є значним, з врахуванням відомостей про його родину та наявності неповнолітніх дітей, та, на думку слідчої судді, цілком здатним забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання СВ ХРУП №1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції Литвинець В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на 60 днів – до 24.11.2021 включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити суму застави у розмірі 45400 (сорок п*ять тисяч чотириста) грн., які необхідно внести до сплину терміну тримання під вартою із зазначенням платежу: Одержувач -ТУ ДСА України в Харківській області, код одержувача – 26281249, рахунок – UA208201720355299002000006674, банк – ДКСУ м. Київ, застава згідно КПК по справі № __, за ___(Київський районний суд м. Харкова).

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатись із місця проживання в Харківській області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого судді, суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що підозрюваний ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомлення слідчого, прокурора, слідчого судді, суд про причини неявки підозрюваного.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, слідчого судді, суд про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Встановити строк дії даної ухвали з 27 вересня 2021 року по 24 листопада 2021 року включно.

Зобов`язати слідчого негайно повідомити близьких родичів підозрюваного ОСОБА_1 про взяття під варту останнього.

Ухвала суду в частині запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя - Я.В.Губська