Постановление суда № 99477521, 09.09.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09 вересня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3951/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодрог" про забезпечення позову в порядку статті 152 КАС України, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бодрог" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 Ужгородського міського голови, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, Гулієв Руфат, яким просить визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 року за № 325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG"; визнати протиправними дії Андріїва Богдана Євстафійовича, міського голови, Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради щодо підготовки та включення до порядку денного засідання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 року завідомо неправомірного проєкту рішення.

07.06.2021 року до суду надійшла заява директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодрог" про забезпечення позову в порядку статті 152 КАС України, якою просить вжити у адміністративній справі наступні заходи забезпечення позову:

- До набрання законної сили рішенням у цій адміністративній справі зупинити дію рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 14.07.2021 року за № 325 "Про затвердження санітарно-захисної зони АЗС "WOG";

- До набрання законної сили рішенням у цій адміністративній справі заборонити виконавчому комітету Ужгородської міської ради, зокрема його структурному підрозділу – Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Ужгородської міської ради приймати до експлуатації та здійснювати реєстрацію сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єктів, збудованих на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:20:001:0124 за адресою: м. Ужгород, вул. 8 Березня, 48 а;

- До набрання законної сили рішенням у цій адміністративній справі заборонити Управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради здійснювати дії, спрямовані на розроблення та подання для затвердження Ужгородській міській раді проєкту рішення про внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Олександра Богомольця, Степана Вайди, 8-го Березня та Тиводара Легоцького, зокрема заборонити укладати з проєктантом договір на виконання проєктних робіт щодо розроблення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Олександра Богомольця, Степана Вайди, 8-го Березня та Тиводара Легоцького, що стосуються зміни нормативного розміру санітарно-захисної зони навколо АЗС "WOG" за адресою м. Ужгород, вул. 8 Березня, 46.

Мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову зазначає, що згідно із висновком наукового звіту за результатами санітарно-епідеміологічної оцінки від 27.04.2021 року за №22/92 4, виконаного державною установою "Інститут громадського здоров`я імені О.М. Марзєєва Національної Академії медичних наук України", що покладений в основу спірного рішення, яке містить бланкетну норму з посиланням на звіт в диспозиції цього рішення, рекомендовано погодити відповідним територіальним органам матеріали щодо можливості розміщення багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями комерційного призначення на першому поверсі на земельній ділянці 0,77 га (кадастровий номер 2110100000:20:001:0124) за адресою: 88015, м. Ужгород, вул. 8 Березня, 4 8 а, поряд з АЗС "WOG". Частиною другою спірного рішення управлінню містобудування та архітектури Ужгородської міської ради доручено підготувати проект рішення щодо внесення змін у детальний план території, обмеженої вулицями Олександра Богомольця, Степана Вайди, 8-го Березня та Тиводара Легоцького.

На думку заявника, у випадку реалізації вказаного доручення (виконання спірного рішення) Відповідачем 3 порушення прав Позивача та його працівників поглибиться. Для поновлення цих прав Позивачу потрібно буде подавати додаткові позови, а вирішення спору у цій справі не забезпечить Позивачу ефективного їх захисту.

Відсутність забезпечення у цій адміністративній справі може спричинити не тільки розроблення та затвердження змін до детального плану території, але й прийняття до експлуатації житлових будинків, побудованих Відповідачем 4 в зоні нормативної СЗЗ навколо АЗС "WOG", а відтак посилить порушення права Позивача на користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:20:001:0098 за адресою м. Ужгород, вул. 8 Березня, 48, яка передана йому в користування за договором оренди землі, та право на здорове довкілля працівників товариства та відвідувачів торгового центру.

Дослідивши подану заяву та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому, проаналізувавши доводи заявника покладені в обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову обраним способом суд дійшов висновку, що заявник посилається на очевидну протиправність рішення суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного суд зазначає, що очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень - це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень, суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері. З наведених позивачем обставин вбачається спірність рішення відповідача, а не очевидність його протиправності.

Водночас, суд враховує, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, але й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах "Кресс проти Франції" (Kress v. France), "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), "Т. проти Італії" (Т. v. Italy) та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria).

Отже, у такому випадку неможливо оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Забезпечуючи позов у такий спосіб суд виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених частиною першою ст. 150 КАС України, що є неприпустимим.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що така заява є необґрунтованою та передчасною, так як у разі задоволення з цієї підстави заяви про забезпечення позову судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. При цьому, протиправність оскаржених рішень підлягає встановленню судом при вирішенні справи по суті.

Суд також звертає увагу заявника, що зазначені заходи забезпечення не є співмірними, оскільки вжиття заходів забезпечення позову може істотно порушити права та законні інтереси інших осіб, що не відповідає засадам інституту забезпечення позову.

Також суд зауважує, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, у чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть при цьому понесені заявником.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті, відтак, в зв`язку з відсутністю підстав для забезпечення позову - суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви, а тому у задоволенні такої слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бодрог" про забезпечення позову в порядку статті 152 КАС України - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 256 КАС України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя С.І. Рейті