Решение № 98234678, 08.07.2021, Хозяйственный суд Кировоградской области

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2021 рокуСправа № 912/1419/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №912/1419/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін", 25014, м. Кропивницький, вул. Степняка - Кравчинського, 2, кімн 1

до відповідача Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1", 25005, м. Кропивницький, вул. Варшавська, 91А

про стягнення 155 045,94 грн

за участю представників:

від позивача - Пастух В.В., ордер № 82218 від 05.05.21;

від відповідача - Моргунова Т.О., довіреність № 801 від 30.12.20

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" про стягнення 155 045,94 грн на відшкодування збитків, завданих неповерненням соняшника нестандартного 2019 року врожаю, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором складського зберігання зерна від 20.09.2019 №41-ЗБ/2019, внаслідок чого позивачу спричинено збитки, розмір яких визначається вартістю зерна вагою 6,74 т, яке не повернуто відповідачем.

Разом з позовною заявою, позивачем подано клопотання від 11.05.2021 №11/05/1 про витребування у Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" доказів.

Ухвалою від 17.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/1419/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 07.06.2021 о 16:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи. Крім того, даною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача відповідні докази.

01.06.2021 Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позивачем в порушення умов п. 6.1. та п. 6.3. Договору, а також вимог ч. 7 ст. 24, ч. 5 ст. 26 та ст. 46 закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", не були надані зерновому складу документи, необхідні для відвантаження залишку зерна в кількості 6 740 кг (зокрема, складська квитанція).

Станом на 31.05.2020 у позивача існує заборгованість за Договором в розмірі 3 963,10 грн. З червня 2020 року позивач припинив оплату послуг зі зберігання залишку зерна. Посилаючись на ч. 3 ст. 538 та ч. 1 ст. 594 ЦК України, відповідач зазначає, що має право не відвантажувати позивачу залишок зерна до моменту погашення останнім існуючої заборгованості за весь фактичний час зберігання зерна.

Крім того, відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого останній просить повністю відмовити у їх задоволенні.

01.06.2021, на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2021, відповідачем подано до суду копії книги руху зерна та зернопродуктів за період з 20.09.2019 по 31.05.2021, протоколу інвентаризаційної комісії від 10.06.2020 та акту інвентаризації хлібопродуктів по складу № елеватор від 10.06.2020.

За результатами судового засідання 08.07.2021 господарським судом на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.07.2021 до 12:00 год.

24.06.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" подано до суду відповідь на відзив. Позивач зазначає, що звертався в межах дії договору до відповідача у формі встановленій договором з заявами про повернення зерна, і через невиконання такого повернення (часткове повернення) відповідачем, змушений був звертатися повторно, однак весь об`єм зерна так і не був йому повернутий. Діючий до 31.05.2020 Договір зберігання покладав обов`язки і на відповідача письмово, не пізніше ніж за 7 днів до закінчення граничного строку зберігання зерна попередити поклажодавця про його закінчення і визначити граничний строк відвантаження зерна.

Позивач зазначає, що наданні на виконання ухвали суду документи, а саме Акт інвентаризації хлібопродуктів по складу складений комісійно 10.06.2020 підтверджують що на складах відповідача за ТОВ "Інвест Грін" рахується соняшник нестанд. 2019р. 6 740 кг (колонка 8), на 10.06.2020 становить 1 220 кг (колонка 9 та 22). Викладене підтверджує, що зерно позивача відсутнє за місцем зберігання, а отже не може бути фізично повернуто останньому.

Позивач заперечує щодо порушення ним умов п. 6.6. Договору та вимог ч. 3 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та зазначає, що в повному обсязі сплачував послуги з зберігання зерна.

Крім того, позивач заперечує щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні 08.07.2021 приймали участь представники позивача та відповідача.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, відповідач заперечив проти задоволення позову.

В судовому засіданні 08.07.2021 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

20.09.2019 між Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" (Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" (Поклажодавець) укладено Договір складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 (а.с. 18-24) (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Поклажодавець зобов`язаний передати зерно, а Зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених Договором.

Кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики зазначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю відповідно до умов Договору (п. 1.3. Договору).

Зерновий склад знаходиться за адресою: м. Кропивницький, вулиці Варшавська, 91а (п. 1.5 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Зерновий склад приймає від Поклажодавця зерно, забезпечує його кількісне і якісне зберігання та здійснює відвантаження (видачу) зерна Поклажодавцю.

Згідно із п. 3.3 Договору Поклажодавець зобов`язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, оформлення, доробки, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг пов`язаних із зберігання зерна.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що приймання та одночасне оформлення зерна на зберігання здійснюється Зерновим складом згідно з п. 2.16 розділу ІІ Положення. На бланку складської квитанції у графі "Примітка" вказують вид надходження зерна.

На підтвердження прийняття зерна на зберігання, на кожну партію зерна, прийняту протягом доби, Зерновий склад видає Поклажодавцю складський документ із зазначенням фізичної ваги, фактичних показників якості зерна, визначених за середньодобовим зразком, та із заліковою вагою. Залікова вага розраховується згідно додатку №3 до Положення, із врахуванням фізичної ваги та показників для розрахунків, встановлених у додатку №2 до Договору (п. 4.10 Договору).

Ведення обліку і оформлення операцій з зерном здійснюється зерновим складом згідно розділу VII Положення (п. 5.1 договору).

Не частіше одного разу на місяць за ініціативою будь-кого із сторін договору може проводитися документальна звірка зерна, що знаходиться на зберіганні зернового складу, за кількісними показниками з урахуванням усіх робіт по доробці, що проводились із зерном (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору часткове або повне відвантаження зерна здійснюється Зерновим складом на підставі письмової заяви Поклажодавця (додаток №5 до договору) із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), експедитора/перевізника, виду транспорту та дати відвантаження. Заява має бути надана зерновому складу не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна. Кількість (вага), строки та спосіб відвантаження зерна (в тому числі - перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів) узгоджується із зерновим складом з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів.

Строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку повернення зерна усіх зернових, олійних (крім насіння ріпаку) та зернобобових культур Поклажодавцю відбувається не пізніше 31 травня 2020 (граничний строк зберігання) (п. 12.1. Договору).

Граничний строк зберігання зерна може бути продовжений виключно шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 12.3 Договору).

Відповідно до пункту 12.4. Договору, зерновий склад зобов`язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення граничного строку зберігання зерна попередити Поклажодавця про його закінчення і визначити граничний строк відвантаження зерна.

Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31 травня 2020, а у частині розрахунків - до повного виконання (п. 16.1 договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Крім того, між сторонами підписано та скріплено печатками додатки №1 - 7 до Договору складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 від 20.09.2019 (а.с. 24-28).

За твердженням позивача, на виконання умов Договору складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 від 20.09.2019 позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання в період з 20.09.2019 по 17.10.2019 насіння соняшника урожаю 2019 у кількості 126,16 тон.

Під час дії Договору складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 від 20.09.2019 в період з 04.12.2019 по 07.02.2020 за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін", відповідачем проводилося відвантаження зерна позивачу.

Загалом з переданих на зберігання 126,16 тон, відповідачем було відвантажено позивачу лише 114,96 тон. Відходи 3-ї категорії становили 4,46 тон. Остання видача зерна була здійснена 07.02.2020.

Не відвантажений залишок зерна за вирахування втрат на доробку становить 6,74 тон. Позивач зазначає, що під час дії Договору звертався до відповідача з заявами на відвантаження всього об`єму зерна, але відповідач не зміг повернути позивачу все передане на зберігання зерно, тому на залишок неповернутого зерна видав складську квитанцію на 6 740 кг соняшника нестандартного 2019 року урожаю (а.с. 39).

З інформації наявної у позивача, зерно позивача відсутнє за місцем зберігання, воно зникло, і саме через нестачу зерна відповідач ухиляється від його повернення. Керівництво на філії постійно змінюється і кожен новий керівник обіцяв позивачу повернути залишок зерна, але на сьогодні зерно не повернено.

24.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" звернулось до відповідача з претензію про відвантаження залишку зерна, що становить 6,74 т (а.с. 56).

У відповідь на претензію, відповідач листом від 22.12.2020 №05-8/920 повідомив позивача про необхідність звернення у порядку закріпленому у договорі складського зберігання зерна №41-ЗБ/2019 від 20.09.2019 (а.с. 57).

28.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №1 про повернення зерна у кількості 6,74 тон, яка була залишена відповідачем без відповіді (а.с. 58).

У зв`язку з неповерненням соняшника та відсутності з боку відповідача будь-якої інформації стосовно заходів вирішення даного питання, 05.05.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати позивачу ринкову вартість неповерненого соняшника, рік урожаю 2019 у кількості 6,47 тон. (а.с. 59). Проте, дана вимога також залишена відповідачем без відповіді.

Таким чином, на підставі Висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №В-310 від 06.05.2021, позивачем було визначено суму збитків в розмірі вартості насіння соняшника вагою 6,47 т, що становить 155 045,94 грн.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором зберігання.

Відповідно до статті 937 Цивільного кодексу України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

У відповідності до ч. 1 ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

За змістом ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Статтею 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов`язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

Згідно пункту 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Згідно зі ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання повинен складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - погашено. Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Отже, положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено чіткий перелік документів, якими підтверджується факт прийняття зерна зерновим складом. До них належать: подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складська квитанція. При цьому, з положень ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" слідує, що після повернення зерна володільцям складських документів на зерно обов`язок погашення прийнятих складських документів на зерно (шляхом відмітки на складському документі - погашено) покладається саме на зерновий склад.

В матеріалах справи наявна копія складської квитанції на зерно №38 від 16.10.2020, якою підтверджено прийняття відповідачем на зберігання від позивача соняшнику нестанд. 2019р., заліковою вагою 6 740 кг. На складській квитанції є посилання на реквізити договору. Вказана складська квитанція не містить відмітки про її погашення.

Зі змісту статті 938 Цивільного кодексу України вбачається, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

За приписами статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна (ч. ч. 1. 2 ст. 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні").

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

За приписами статті 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов`язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов`язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання. Аналогічна норма міститься у статті 953 Цивільного кодексу України, згідно з якою зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та умов договору вбачається, що позивач повинен був звернутись до відповідача з вимогою про повернення соняшника, який було передано на зберігання, і тільки у разі невиконання зобов`язання про передачу майна, позивач вправі звернутись з вимогою про відшкодування збитків.

Так, за умовами п. 12.1. Договору строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимоги про його повернення, але у будь-якому випадку повернення зерна усіх зернових, олійних (крім насіння ріпаку) та зернобобових культур Поклажодавцю відбувається не пізніше 31 травня 2020 (граничний строк зберігання).

Пунктом 16.1. Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 31 травня 2020, а у частині розрахунків - до повного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що в межах визначеного строку, позивачем було надано відповідачу заяви на відвантаження зерна за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року, а саме: заява на відвантаження зерна у строк не пізніше 10.12.2019 обсягом 60 т., заява на відвантаження зерна у строк не пізніше 10.01.2020 обсягом 25 т., заява на відвантаження зерна у строк не пізніше 10.02.2020 обсягом 26 т. На вказаних заявах міститься вхідний номер відповідача та дата отримання.

Крім того, в матеріалах справи містяться заяви на відвантаження зерна у строк не пізніше 15.02.2020 обсягом 26 т та 27 т, які відповідачем виконані частково. Так позивачем 06.02.2020 отримано 20,82 т соняшника, що підтверджується ТТН від 06.02.2020, Актом надання послуг від 06.02.2020 №16, Актом здачі приймання робіт від 06.02.2020 №30 та 07.02.2020 отримано 20,32 т соняшника, що підтверджується ТТН від 07.02.2020, Актом надання послуг від 07.02.2020 №11, Актом здачі приймання робіт від 07.02.2020 №31 (а.с. 45-54).

Отже, позивач в межах строку дії Договору звертався до відповідача у встановленій формі з заявами про повернення зерна соняшника.

Твердження відповідача, про порушення умов Договору щодо порядку та умов відвантаження та не подання позивачем заявки на відвантаження у встановленій Договором формі господарським судом відхиляються.

Доказів повернення 6,74 т зерна соняшника чи відшкодування його вартості позивачу, відповідачем суду не надано.

Крім того, 24.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" звернулось до відповідача з претензію про відвантаження залишку зерна, що становить 6,74 т (а.с. 56), яка була залишена відповідачем без відповіді.

28.04.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №1 про повернення зерна у кількості 6,74 тон, яка також була залишена відповідачем без відповіді (а.с. 58).

Відповідно до частини 1 статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Частинами 1 та 2 статті 949 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимог законодавства щодо збереження переданого на зберігання зерна. Так, відповідно до Акту інвентаризації хлібопродуктів по складу встановлено, що згідно з бухгалтерськими даними на початку переважування за позивачем рахується 6 740 кг соняшника нестанд. 2019р., проте виявлено в наявності 1 220 кг, нестача 5 520 кг (а.с. 92).

Вказане свідчить про наявність такого елемента складу цивільного правопорушення, як протиправність поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Положення аналогічного змісту містяться в частині 1 статті 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні". Зокрема, за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Аналогічні положення передбачені статтею 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна". Так, збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.

Як встановлено судом, відповідач не повернув позивачу 6,74 т соняшника нестанд. 2019 року, а тому Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1 завдано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" реальних збитків, які полягають у втраті переданого на зберігання соняшника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач не навів жодних доводів та не подавав доказів, які б підтверджували відсутність вини зернового складу у завданні шкоди, а тому суд вважає встановленим і цей елемент складу цивільного правопорушення.

Нормами ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У Постанові Верховного Суду справа №643/14079/17 від 15 квітня 2020 року зроблено висновок, що «договір зберігання може укладатися із зберігачем чи професійним зберігачем. При цьому, правовий статус (зберігай чи професійний зберігай) впливає на ті обставини, які виключають відповідальність зберігача (професійного зберігача) за втрату речі. Кваліфікуючою ознакою професійного зберігача є те, що особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності. Тобто така діяльність має здійснюватися особою, яка є підприємцем, систематично». Також, Верховний Суд в даній постанові зазначив, що «професійний зберігай має довести, що втрата речі сталася внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. У всіх інших випадках, навіть якщо вини професійного зберігача немає, він зобов`язаний відшкодувати збитки поклажодавцеві».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідач займається наступними видами діяльності: 52.10 Складське господарство (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Згідно з Додатком 1 Методологічних основ та пояснення до позицій національного класифікатора ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" затверджених наказом Держкомстату № 396 від 23.12.2011 року, клас КВЕДу 52.10 включає діяльність із зберігання та складування всіх видів товарів: експлуатацію зерносховищ, товарних складів загального призначення, складів-холодильників, бункерів тощо.

З огляду на вищенаведене, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" виступає професійним зберігачем, оскільки зберігання є його безпосереднім видом підприємницької діяльності, яка здійснюється ним систематично та на оплатній основі.

Таким чином, за відсутності обставин непереборної сили та особливих властивостей речі, що могли спричинити втрату чи її пошкодження, умислу чи грубої необережності поклажодавця, відповідальність професійного зберігача за втрату (нестачу речі, яка була йому передана на зберігання в даному випадку не може бути виключена, а отже відповідно до наведених вище висновків Верховного Суду професійний зберігач зобов`язаний відшкодувати збитки поклажедавцеві навіть за відсутності своєї вини.

Виходячи з викладеного, враховуючи що відповідачем не було вжито усіх належних заходів з виконання умов договору по оплатному зберігання майна поклажедавця, наявні підстави для відшкодування поклажедавцю збитків заподіяних неналежним виконанням договору та втратою речі, переданої на зберігання.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Частиною 3 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Аналогічну норму містить ч. 4 ст. 225 Господарського кодексу України, виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Як вбачається з наданого позивачем Висновку Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати за результатами цінового моніторингу №В-310 від 06.05.2021, середня ринкова вартість насіння соняшника станом на 05.05.2021 становить 23 003,85 грн за тонну (а.с. 55).

Отже, збитки, що завдані неповерненням зерна становлять 155 045,95 грн (23 003,85 грн х 6,74 т).

Відповідач щодо розміру збитків не заперечив.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" підлягають задоволенню.

Згідно норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 1, ідентифікаційний код 37243279) в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" (25005, м. Кропивницький, вул. Варшавська, 91А, ідентифікаційний код 37506101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" (25014, м. Кропивницький, вул. Степняка-Кравчинського, буд. 2, кімн. 1, ідентифікаційний код 40432936) 155 045,94 грн грошових коштів на відшкодування збитків завданих неповерненням соняшника нестандартного 2019 року врожаю, а також 2 325,69 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест Грін" (на електронні адреси: pastuh.victoria@gmail.com, investgreen2016@gmail.com), Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №1" (25005, м. Кропивницький, вул. Варшавська, 91А та на електронну адресу: kirovograd.khp@pzcu.gov.ua).

Повне рішення складено 12.07.2021.

Суддя Г.Б. Поліщук