Постановление суда № 97798099, 22.06.2021, Харьковский окружной административный суд

Дата принятия
22.06.2021
Номер дела
520/10999/21
Номер документа
97798099
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 У Х В А Л А

з питання забезпечення позову до подання позовної заяви

"22" червня 2021 р. справа № 520/10999/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панов М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій, з урахуванням уточнень просить суд:

- постановити ухвалу про забезпечення позову до його пред`явлення, шляхом заборони Міністерству енергетики України (ЄДРПОУ 37552906, 01601, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 30) вчиняти будь-які дії, спрямовані на відсторонення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від виконання своїх посадових обов`язків керівника ДП «ВК «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31509557, 85310, Донецька обл., м. Покровськ, м. Родинське, вул. Перемоги, буд.9). в тому числі і шляхом прийняття наказу про припинення повноважень керівника;

- постановити ухвалу про забезпечення позову до його пред`явлення, шляхом заборони Управлінню реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради здійснювати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії стосовно юридичної особи - Дердавного підприємства «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» (85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Волинське, Вулиця Перемоги, будинок 9, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 31599557), щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, щодо зміни керівника юридичної особи, до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили.

Розглянувши зазначену заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

24.06.2019 між Міністерством енергетики України та ОСОБА_1 було укладено контракт №2-в/19 на заміщення посади керівника ДП «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» (85310, Донецька обл., місто Покровськ, місто Родинське, вул. Перемоги, будинок 9, ЄДРПОУ 31599557), терміном на 3 (три) роки до 23.06.2022.

На підставі вищезазначеного контракту, позивача було призначено на посаду генерального директора ДП «ВК «Краснолиманська».

Згідно з додатком 1 Наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля від 27.12.2019 №564 «Про затвердження Переліків державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля, господарських товариств, щодо яких Міністерства енергетики та захисту довкілля здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави та господарських структур, контроль за діяльністю яких здійснює Мінекоенерго» до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля включено ДП «ВК «Краснолиманська».

Згідно з додатком 1 до Наказу Міністерства енергетики України від 10.09.2020 №586 «Про затвердження Переліків державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства енергетики, господарських товариств, щодо яких Міністерства енергетики здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави та господарських структур, контроль за діяльністю яких здійснює Міністерство енергетики» до сфери управління Міненерго включено ДП «ВК «Краснолиманська».

Наказом Міністерства енергетики України №76 к/к від 02.07.2020 повноваження заявника були припинені на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України.

31.03.2021 відповідачем було видано Наказ №20-к/к про поновлення позивача з 03.07.2020 на посаді генерального директора ДП «ВК «Краснолиманська».

В ході виконання своїх посадових обов`язків, заявнику стало відомо, що Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства енергетики України було проведено внутрішній аудит ДП «ВК «Краснолиманська» та, керуючись Порядком планування і проведення внутрішніх аудитів, документування та реалізації їх результатів в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України, затвердженим Наказом Міненерговугілля України від 20.02.2015 №106 (у редакції наказу Міненерговугілля України від 31.05.2017 №368), направлено аудиторський звіт для розгляду Міністром.

В той же час, відповідно визначення термінів викладених в п. 1.2. Порядку планування і проведення внутрішніх аудитів, документування та реалізації їх результатів в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Наказом Міненерговугілля України від 20.02.2015 №106 (у редакції наказу Міненерговугілля України від 31.05.2017 №368) (надалі - Порядок планування і проведення внутрішніх аудитів), внутрішній аудит - діяльність підрозділу внутрішнього аудиту Міненерговугілля (далі - Підрозділ ВА), спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання державних ресурсів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності Міненерговугілля та суб`єктів господарювання, поліпшення внутрішнього контролю.

Відповідно до п. 7.5. Порядку планування і проведення внутрішніх аудитів, офіційним документом за результатами проведення внутрішнього аудиту є аудиторський звіт, складений за результатами внутрішнього аудиту, який містить відомості про хід внутрішнього аудиту, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок. До аудиторського звіту додаються рекомендації щодо удосконалення діяльності суб`єкта господарювання залежно від характеру виявлених проблем. До аудиторського звіту додаються рекомендації щодо удосконалення діяльності об`єкта внутрішнього аудиту залежно від характеру виявлених проблем.

Згідно п. 7.9. Порядку планування і проведення внутрішніх аудитів, підсумкова частина включає аудиторські висновки, які повинні бути обґрунтованими представленою у звіті доказовою базою та представляти відповідь на проблему, визначену ще до початку проведення аудиту, не повинні переобтяжуватися деталями, представлення яких має міститись у попередній частині звіту.

При цьому, враховуючи, що відповідно до п. 6.4. Порядку планування і проведення внутрішніх аудитів, відповідальність за достовірність інформації та документації, наданої аудиторській групі, несуть посадові особи об`єкта внутрішнього аудиту, що її склали, затвердили, підписали чи засвідчили, слід говорити про те, що такі посадові особи мають бути належним чином та у встановлені строки повідомлення про проведення внутрішнього аудиту.

Крім того, пунктами 7.16. Порядку планування і проведення внутрішніх аудитів, визначено чітку послідовність дій за результатами підготовки проекту аудиторського звіту.

Так, проект аудиторського звіту з рекомендаціями передається керівником аудиторської групи для ознайомлення відповідальним за діяльність у спільно узгоджені строки. Після ознайомлення проект аудиторського звіту та рекомендації обговорюються аудиторською групою та відповідальними за діяльність у спільно визначену ними дату.

Суд зазначає, що у поданій заяві ОСОБА_1 повідомлено суд, що він, як посадова особа ДП «ВК «Краснолиманська» взагалі не був повідомлений про проведення внутрішнього аудиту та не отримував проект аудиторського звіту, що на його думку свідчить про протиправність дій відповідача та необхідність звернення заявника з відповідним адміністративним позовом до суду з метою зобов`язання відповідача утриматися від вчинення подібних дій.

Однак, відповідно до п. 7.22. Порядку планування і проведення внутрішніх аудитів, за результатами представлення результатів аудиту Міністром приймається рішення щодо доцільності впровадження аудиторських рекомендацій та вжиття інших заходів, передбачених за результатами аудиту.

За таких обставин, в результаті можливого порушення Порядку планування і проведення внутрішніх аудитів, відповідачем, за результатами аудиту, можуть бути прийняті рішення спрямовані на відсторонення заявника від виконання своїх посадових обов`язків, в тому числі шляхом ініціювання внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо виключення запису про керівника ДП «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» - ОСОБА_1 .

Крім того, заявником повідомлено суд, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/17611/21 від 17.06.2021 задоволено частково позов ОСОБА_1 , а саме визнано незаконним наказ Міністерства енергетики України №26 к/к від 13.05.2021 та поновлено позивача на посаді Генерального директора ДП «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА».

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно ч. 1-2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У поданій заяві ОСОБА_1 повідомлено суд, що предметом адміністративного позову в забезпечення якого подається дана заява про забезпечення до його пред`явлення є, оскарження дій відповідача пов`язаних з призначенням та проведенням внутрішнього аудиту та зобов`язання відповідача утриматися від вчинення таких дій, оскільки вони порушують права заявника, як посадової особи об`єкта внутрішнього аудиту - генерального директора ДП «ВК «Краснолиманська».

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому інститут забезпечення адміністративного позову повинен відповідати завданню адміністративного судочинства забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових, чи службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, то стосуються предмета спору.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

За таких обставин, невжиття заходів забезпечення до пред`явлення позову, може призвести до порушення прав і законних інтересів заявника та безпідставного втручання в його діяльність з боку відповідача, а захист прав, свобод та інтересів, буде істотно ускладнено, оскільки для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, шляхом можливого оскарження рішень прийнятих за результатами проведення внутрішнього аудиту.

Дослідження інституту забезпечення позову вказує, що він є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

При цьому, обраний спосіб забезпечення позову в заяві про забезпечення адміністративного позову до його пред`явлення, співвідноситься з предметом позову, а, отже, існує зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому захід до забезпечення позову спроможний забезпечити ефективний захист порушених прав, у разі задоволення позову.

При цьому задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову забезпечить збалансованість інтересів сторін.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У справі "Байсаков та інші проти України" (2010 рік) ЄСПЛ у п. 75 - 78, зробив висновок щодо ефективності юридичного засобу захисту прав у суді шляхом пред`явлення позову та клопотання про забезпечення позову у порядку КАС України.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При цьому, у частині другій статті 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і правова конструкція цієї норми вимагає встановлення судом на цій стадії лише ймовірності («може») ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, такі ознаки не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.

Крім того, обрані заходи забезпечення позову за змістом не є тотожними задоволенню позовних вимог, що будуть ним заявлені, оскільки безперешкодність виконання розпорядження матиме місце у разі ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

При застосуванні інституту забезпечення позову суд не може встановлювати безпосередньо правомірність/протиправність спірного рішення суб`єкта владних повноважень, а перевіряє лише наявність відповідних ознак, які свідчать про очевидну протиправність, проте в цьому випадку такі ознаки судом апеляційної інстанції не встановлені. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 (справа №826/16509/18) та від 06.02.2019 (справа №826/13306/18).

Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо юридичних осіб містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. З цього слідує, що в разі зміни керівника юридичної особи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань мають бути внесені відповідні зміни.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», суб`єктами державної реєстрації є Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, - відповідно до визначених цим Законом повноважень.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно поданої заяви місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване на території м. Харкова.

На підставі вищезазначеного, керуючись положеннями статей 150-158, 243, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви - задовольнити.

Заборонити Міністерству енергетики України (ЄДРПОУ 37552906) вчиняти будь-які дії, спрямовані на відсторонення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від виконання своїх посадових обов`язків керівника ДП «ВК «Краснолиманська» (ЄДРПОУ 31509557), в тому числі і шляхом прийняття наказу про припинення повноважень керівника.

Заборонити Управлінню реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради здійснювати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії стосовно юридичної особи - Державного підприємства «ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ «КРАСНОЛИМАНСЬКА» (ЄДРПОУ 31599557), щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, щодо зміни керівника юридичної особи, до ухвалення рішення у справі та набрання ним законної сили.

Надіслати копію ухвали за результатами розгляду даної заяви про забезпечення позову на адреси: представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), адвокату Дешко Вячеславу Олександровичу ( АДРЕСА_1 ); Міністерству енергетики України (вул. Хрещатик, буд. 30, м. Київ, 01601); Управлінню реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Б. Хмельницького, 8).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Панов М.М.

Часті запитання

Який тип судового документу № 97798099 ?

Документ № 97798099 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 97798099 ?

Дата ухвалення - 22.06.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 97798099 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 97798099 ?

В Харьковский окружной административный суд
Предыдущий документ : 97798098
Следующий документ : 97798100