Решение № 96171483, 30.03.2021, Хозяйственный суд города Киева

Дата принятия
30.03.2021
Номер дела
910/15197/20
Номер документа
96171483
Форма судопроизводства
Хозяйственное
Государственный герб Украины

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2021Справа № 910/15197/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Бессарабський ринок»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська транспортна-сервісна група»

третя особа Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 311833,05 грн,

за участі представників:

від позивача - Шевченко Д.С. (уповноважений представник);

від відповідача - Науменко С.В. (уповноважений представник);

третя особа - Візор О.М. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИ:

У жовтні 2020 року Комунальне підприємство «Бессарабський ринок» звернулось до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.10.2016 №2282, в частині повної та своєчасної оплати з орендних платежів, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за період з жовтня 2019 по липня 2020 у розмірі 285771,23 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 22078,62 грн пені та 3983,20 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 відкрито провадження у справі №910/15197/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

29.10.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що Договір №2282 від 28.10.16 «Про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду», який був укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва, відповідачем та за участі позивача відповідно до п. 9.1. даного договору припинив свою дію 26.10.2019 у зв`язку із закінченням строку на який він був укладений, у зв`язку з чим посилання позивача на відповідний договір відповідач вважає безпідставними. Окрім того, відповідач зазначив, що позивачем у позовній заяві не доведено факту передання об`єкту оренди відповідачу, а тому платежі останнього за користування приміщенням здійснювались самостійно в довільні строку відповідно до п. 5.3.4., оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська транспортна-сервісна група» були відсутні підстави для виконання зобов`язання щодо щомісячної сплати орендних платежів.

29.10.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що 28.10.216 між Департаментом комунальної власності м. Києва, Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська транспортна-сервісна група» та Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» було укладено Договір №2282 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду. В подальшому 04.12.2019 між тими самими особами було укладено Договір №2282-1 про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.10.2016 №2282) в який було внесено зміни відповідно до Договору про внесення змін до Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 04.12.2019 року №2282-1, який зареєстровано в реєстрі 30.01.2020 за №246, у зв`язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 06.01.2021 призначено розгляд справи №910/15197/20 за позовом Комунального підприємства «Бессарабський ринок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська транспортна-сервісна група» про стягнення 311833,05 грн за правилами загального позовного провадження.

Також вищезазначеною ухвалою залучено Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

26.01.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано пояснення по справі в яких останній зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська транспортна-сервісна група» не мало можливості користуватись орендованим приміщенням, через введення на території України карантину та обмежень у здійсненні господарської діяльності. Окрім того, відповідач просив суд звернути увагу на ту обставину, що з моменту встановлення карантину і до його скасування плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використання цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запровадження обмеження та (або) заборони.

09.03.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано пояснення в яких останній зазначив, що заборгованість перед позивачем у розмірі 285771,23 грн, яка є предметом спору у даній справі погашена Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська транспортна-сервісна група» у повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи копія платіжних доручень.

Окрім того, відповідачем подано клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому останній просив врахувати суд зменшити та зменшити розмір штрафу та пені на 95% оскільки внаслідок запровадження карантинних обмежень в країні, відповідач не мав можливості здійснювати господарську діяльність у звичайному режимі.

В судовому засіданні 30.03.2021 представник позивача підтвердив інформацію щодо сплати відповідачем суми основної заборгованості, щодо позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу просив вирішити на розсуд суду.

В судовому засіданні 30.03.2021 представник відповідача підтримав позицію відповідача щодо вирішення питання в частині стягнення пені та штрафу на розсуд суду.

Представник третьої особи не заперечував щодо вирішення питання в частині стягнення штрафу та пені на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська транспортно-сервісна група» (відповідач, орендар), а також Комунальним підприємством «Бессарабський ринок» (позивач, підприємство) було Укладено договори про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду:

- Договір №2282 від 28.10.2016 відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2016 №26/1030 «Про передачу в оренду нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади єдиному претенденту на право оренди» передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, Бессарабська площа, 2 для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 9.1. договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє до 28.10.2016 до 26.10.2019, але не більше ніж до початку проведення ремонтно-реставраційних робіт будівлі Бессарабського ринку.

- Договір №2282-1 від 04.12.2019 (з урахування ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України) відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.10.2019 №37/172 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, Бессарабська площа, 2 для розміщення кафе, яке здійснює продаж товарів підакцизної групи.

- Договір про внесення змін від 30.01.2020 до Договору №2282-1 від 04.12.2019 відповідно до умов якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.10.2019 №37/172 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об`єкт оренди, яке знаходиться за адресою: 01004, м. Київ, Бессарабська площа, 2 для розміщення кафе, яке здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.1. Договору про внесення змін об`єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 238,1 кв.м., на 2 поверсі, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід`ємну частину договору.

Пунктом 3.1. Договору про внесення змін визначено, що орендна плата визначена на підставі рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 17.12.2019 (протокол) та згідно з розрахунок становить без ПДВ 88801,35 грн.

Згідно до п. 3.6. Договору про внесення змін орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства балансоутримувача починаючи з дати державної реєстрації цього договору.

Згідно з п. 4.2.2. Договору про внесення змін своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі

Відповідно до п. 9.1. Договору про внесення змін цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 27.10.2019 до 25.10.2029, але не більше ніж до початку проведення ремонтно-реставраційних робіт будівлі Бессарабського ринку або до прийняття Київською міською радою рішення щодо використання будівлі.

Відповідно до додатку до договору № 2282-1 від 04.12.2019 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої №415/1280 від 21.04.2015 (із змінами) становить) становить без ПДВ 350 грн за один квадратний метр, що в цілому за базовий місяць розрахунку (станом на 19.11.2019) становить 82427,50 грн.

Відповідно до додатку №1.1. від 04.12.2019 розмір орендної ставки відповідно до рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 17.12.2019, пункту 241, протоколу №50/185 - 16%. Розмір орендної плати за кв.м. становить без ПДВ 372,96 грн за один квадратний метр. Розмір місячної орендної плати складає - 87922,67 грн (станом на 27.01.2020).

Копією акта приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2016 підтверджується, що третя особа передала, а відповідач прийняв у орендне користування згідно з Договором оренди №2282 від 28.10.2016 приміщення, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 238,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, Бессарабська площа,2.

У зв`язку із неналежним виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення орендних платежів 23.06.2020 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій просив погасити останнього заборгованість по Договору №2281-1 у розмірі 285766,71 грн до 01.07.2020.

20.08.2020 листом №291-210 від 20.08.2020 позивачем було направлено претензію в якій останній зазначив про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська транспортна-сервісна група» заборгованості у розмірі 285771,23 грн орендної плати, 22078,62 грн пені та 3983,20 грн штрафу, у зв`язку з чим просив відповідача погасити існуючу заборгованість.

Вищезазначені претензії залишені відповідачем без розгляду, у зв`язку з чим позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Копією акта приймання-передачі нерухомого майна від 01.11.2016 підтверджується, що третя особа передала, а відповідач прийняв у орендне користування згідно з Договором оренди №2282 від 28.10.2016 приміщення, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 238,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, Бессарабська площа,2.

Актом №1 приймання-передачі державного майна від 01.11.2016 підтверджується, що третя особа передала, а відповідач прийняв у орендне користування згідно з Договором оренди №2282 від 28.10.2016 приміщення, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 238,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, Бессарабська площа, буд. 2, визначене у п. 1.1. вищезазначеного договору.

Відповідно до п. 3.1. умов укладено між сторонами Договору про внесення змін від 30.01.2020 розмір орендної плати складає 88801,35 грн без урахування ПДВ.

Пунктом 3.7. Договору про внесення змін від 30.01.2020 визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Факт існування заборгованості відповідача, станом на момент звернення позивача із даним позовом, в розмірі 285771,23 грн, а також неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної оплати орендних платежів належним визнано відповідачем під час розгляду справи, а тому не потребує доказування відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, частиною 1 якої визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Окрім того, судом встановлено, що в ході розгляду справи відповідачем було сплачено на користь позивача основну заборгованість за договором в розмірі 285771,23 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, зокрема, №269 від 24.02.2021 на суму 100301,12 грн, №268 від 23.02.2021 на суму 3,52 грн,№265 від 23.02.2021 на суму 1 грн, №260 від 23.02.2021 на суму 36055,46 грн, №261 від 23.02.2021 на суму 99701,32 грн, №264 від 23.02.2021 на суму 49708,81 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору в частині стягнення суми основної заборгованості за договором в розмірі 285771,23 грн та необхідність закриття провадження у справі у вказаній частині.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 22078,62 грн та 3983,20 грн штрафу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Абзацом 1 п. 6.2. Договору про внесення змін визначено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства балансоутримувача орендар сплачує підприємства балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до абз. 3 п. 6.2. Договору про внесення змін визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не більше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що надані розрахунки відповідають вимогам законодавства та умовам договору у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що надані позивачем розрахунки містять арифметичні помилки, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок, відповідно до якого позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 20641,96 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до положень укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному.

Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні положення містить і ст. 233 Господарського кодексу України, згідно якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи встановлені судом обставин щодо розміру простроченого зобов`язання, поведінку відповідача під час розгляду справи, яка була спрямована на погашення суми основної заборгованості, відсутності даних щодо заподіяння позивачу у зв`язку з цим збитків, співмірності інтересів сторін, а також того, щоб сума штрафних санкцій не перевищувала розміру рентабельності підприємства та не створювала додаткових фінансових навантажень на його господарську діяльність, що має значення для розвитку економіки держави та наповнення відповідних бюджетів, приймаючи до уваги заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд, відповідно до положень ст.233 ГК України та 551 ЦК України вважає можливим зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, у зв`язку з чим розмір пені що підлягає стягненню з відповідача складає 2064 грн, розмір штрафу що підлягає стягненню з відповідача складає 398 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська транспортна-сервісна група» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 47/49; ідентифікаційний код 38656899) на користь Комунального підприємства «Бессарабський ринок» (01024, м. Київ, Бессарабська площа, 2; ідентифікаційний код 05587984) пеню у розмір 2064 (дві тисячі шістдесят чотири) та штраф у розмірі 398 (триста дев`яносто вісім) грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 4655 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн 05 коп.

Провадження у справі №910/15197/20 в частині стягнення заборгованості у розмірі 285771 (двісті вісімдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят одна) грн 23 коп. закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 09.04.2021

Суддя Я.В. Маринченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 96171483 ?

Документ № 96171483 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 96171483 ?

Дата ухвалення - 30.03.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 96171483 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 96171483 ?

В Хозяйственный суд города Киева
Предыдущий документ : 96171482
Следующий документ : 96171484