Решение № 94768193, 09.02.2021, Окружной административный суд города Киева

Дата принятия
09.02.2021
Номер дела
826/14048/17
Номер документа
94768193
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 року м. Київ № 826/14048/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника позивача Ільїної Д.В., представника відповідача Коваленко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агелес" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві у якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000772/26-15-14-01-03.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000772/26-15-14-01-03 є протиправним, адже прийняте на підставі необґрунтованих висновків акта документальної перевірки від 28.08.2017 №370/26-15-14-01-03/34426956 про порушення ТОВ "Агелес" вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) шляхом заниження суми податку на прибуток з причини завищення собівартості робіт, сформованої в тому числі за рахунок витрат на придбання інформаційно-консультаційних послуг у ПП "Родімар", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Зелений хамелеон", ПП "Джей Март", ТОВ "Гермес-Пріор" і ТОВ "Авто Експо".

Позивач наголошує на тому, що господарські відносини позивача із ПП "Родімар", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Зелений хамелеон", ПП "Джей Март", ТОВ "Гермес-Пріор" і ТОВ "Авто Експо" є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача. При цьому, є помилковими та необґрунтованими доводи відповідача про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю у ПП "Родімар", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Зелений хамелеон", ПП "Джей Март", ТОВ "Гермес-Пріор" і ТОВ "Авто Експо" ресурсів для здійснення задокументованої діяльності.

Щодо посилань відповідача на негативну інформацію щодо його контрагентів, яка міститься в матеріалах окремих кримінальних проваджень позивач зазначив, що така інформація сама собі не може розглядатись як підстава недійсності правочинів таких товариств із ТОВ "Агелес".

Крім того, позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Також позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що ТОВ "Агелес" неправомірно списано сумнівну дебіторську заборгованість у загальній сумі 503 056,00 грн по контрагентах ТОВ "Конім Груп" та ТОВ "Енергія Інвес Нью", адже ТОВ "Агелес" правомірно сформовано резерв сумнівних боргів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 відкрито провадження у справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ "Агелес" посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 28.08.2017 №370/26-15-14-01-03/34426956, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ "Агелес" з ПП "Родімар", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Зелений хамелеон", ПП "Джей Март", ТОВ "Гермес-Пріор" і ТОВ "Авто Експо".

Господарські операції з контрагентами ПП "Родімар", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Зелений хамелеон", ТОВ Джей Март", ТОВ "Гермес-Пріор" та ТОВ "Авто Експо" не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки контрагенти позивача не мають фінансово-господарських можливостей для виконання відповідних видів робіт, за даними податкової звітності вбачається відсутність у виробничих та трудових, необхідних для виконання робіт. За висновками податкового органу первинні та податкові документи операціями з ПП "Родімар" та ТОВ "Віва-Торг" підписані особами які заперечують свою участь у проведенні будь - якої господарської діяльності та підписанні первинних документів, що підтверджується показами таких осіб, які рахувалася директором та засновником зазначених підприємств, а відтак зазначені документи не мають правого значення, не можуть вважатися первинними документами. Також контролюючий орган вказав , що зі змісту актів та звітів, наданих позивачем в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг, неможливо встановити умови надання послуг, суть наданих послуг, кількість осіб задіяних у виконанні робіт (наданні послуг), місце, де безпосередньо надавались послуги, відсутнє обґрунтування у замовленні таких послуг, обґрунтування вартості послуг, інформації про те, хто виступав замовником послуг, не надано також позивачем і пояснень з відповідним обґрунтуванням необхідності в замовленні інформаційно-консультаційних послуг у перелічених вище суб`єктів господарської діяльності.

Крім того, контролюючий орган вказав, що під час перевірки встановлені обставини неправомірного списання ТОВ "Агелес" сумнівної дебіторської заборгованості як безнадійної по операціях з ТОВ "Енергія Інвес Нью" та ТОВ "Конім Груп", що зумовило завищення витрат за 2015 і 2016 роки.

На переконання контролюючого органу, дебіторська заборгованість по ТОВ "Енергія Інвес Нью" в сумі 206 002,00 грн не є безнадійною, оскільки не відповідає ознакам, наведеним у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, крім того, всупереч Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" позивач не визначив та не створив величину резерву сумнівних боргів та не проводив класифікацію дебіторської заборгованості (з визначенням коефіцієнту сумнівності).

Щодо дебіторської заборгованості по контрагенту ТОВ "Конім Груп" - 297 054 грн, яка виникла у 2012 році та відносно якої позивач у 2013 році звертався до суду про стягнення такої заборгованості, контролюючий орган вважає, що позивач мав застосувати положення підпункту 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 ПК України, що діяли у 2013 році, у зв`язку з чим позивач в порушення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" невірно сформував резерв сумнівних боргів на таку заборгованість, що призвело до завищення витрат на суму сумнівної дебіторської заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками судового процесу, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Агелес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами перевірки складено акт 28.08.2017 №370/26-15-14-01-03/34426956 у якому зафіксовано, зокрема, порушення ТОВ "Агелес" вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.6 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пунктів 9.1 та 9.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.4, 2.7, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, пункту 6, підпункту 9.4 пункту 9, пункту 10, пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018, встановлено заниження ТОВ "Агелес" за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 податку на прибуток, в тому числі за 2014 рік в сумі 169 506,00 грн, за 2015 рік в сумі 346 919,00 грн та за 2016 рік на суму 928 454,00 грн (всього 1 444 879 грн), та одночасно завищення фінансового результату до оподаткування (збитків) на суму 3 021 779,00 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 1 040 173 грн та за 2016 рік на суму 1 981 606 грн.

За змістом акту 28.08.2017 №370/26-15-14-01-03/34426956 суть зазначених правопорушень полягає у наступному:

- ТОВ "Агелес" завищило задекларований показник у ряд. 05.1 декларації з податку на прибуток за 2014 рік ("собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)") на загальну суму 941701 грн, у зв`язку з віднесенням до складу оподатковуваних витрат сум витрат по операціях з ПП "Родімар", код ЄДРПОУ 35075420 (договір від 28.10.2014 №ІС-02/10-2014/БП про надання інформаційно-консультаційних послуг). При формуванні таких висновків перевіряючі виходили з того, що: згідно даних АІС "Податковий блок" відсутня будь-яка інформація щодо наявності у ПП "Родімар" основних засобів, виробничих запасів та необхідної кількості працівників, оскільки декларація з податку на прибуток за 2014 рік, звіт форми №1ДФ зазначеним платником до податкової інспекції не подавались; відповідно до АІС "Податковий блок" ПП "Родімар" є суб`єктом фіктивного підприємництва. Оперативним управлінням ГУ ДФС у м. Києві було опитано гр. ОСОБА_1 , який значиться директором ПП "Родімар". У своїх письмових поясненнях від 25.03.2015 ОСОБА_1 повідомив, що він не причетний до ведення фінансово-господарської діяльності названого підприємства, а статутні документи підписав за винагороду; за результатами дослідження наданих ТОВ "Агелес" до перевірки актів та звітів по операціях з ПП "Родімар" перевіряючі дійшли висновку, що зі змісту таких документів неможливо встановити умови надання послуг, кількість осіб задіяних у виконанні робіт (наданні послуг), місце, де безпосередньо надавались послуги, відсутнє обґрунтування у замовленні таких послуг, обґрунтування вартості та відомостей про те, хто виступав замовником послуг;

- ТОВ "Агелес" занизило задекларовані показники у ряд. 01 декларацій з податку на прибуток за 2015 і 2016 роки ("дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків)"), всього на загальну суму 1 068 072 грн (в т.ч. за 2015 рік - 3 322 202 грн, за 2016 рік - 7 364 870 грн), у зв`язку безоплатним отриманням послуг від суб`єктів господарювання - ТОВ "Віва-Торг", код ЄДРПОУ 39457402 (договір від 28.04.2015 №ІТ-04/15-БП про надання інформаційно-консультаційних послуг), ТОВ "Зелений хамелеон", код ЄДРПОУ 38346801 (договір від 27.07.2015 №2707/15-ІТ-S) про надання інформаційно-консультаційних послуг), ТОВ Джей Март", код ЄДРПОУ 36789600 (договір від 03.06.2015 №150008) про надання інформаційно-консультаційних послуг), ТОВ "Гермес-Пріор", код ЄДРПОУ 39593840 (договір від 29.04.2015 №04-15-ІТ) про надання інформаційно-консультаційних послуг) і ТОВ "Авто Експо", код ЄДРПОУ 40047992 (договір від 26.02.2016 №02/2016-ІТ-А) про надання інформаційно-консультаційних послуг). При формуванні таких висновків перевіряючі виходили з того, що: згідно наявних відомостей в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС ТОВ "Віва-Торг" не має складів, транспортних засобів, тощо, а також виявлено невідповідність придбаних ТОВ "Віва-Торг" та реалізованих в подальшому на адресу ТОВ "Агелес" товарів, робіт (послуг). Відповідно до бази АІС "СФП", ТОВ "Віва-Торг" значиться як суб`єкт фіктивного підприємництва. Зокрема, опитано гр. ОСОБА_2 , який повідомив, що він не має ніякого відношення до створення, реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності названого товариства. У зв`язку з цим, в ході перевірки виявилось неможливим встановити, яким чином передані повноваження від попереднього керівника та засновника ОСОБА_2 до наступного ОСОБА_3 ; згідно наявних відомостей в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС виявлено невідповідність придбаних ТОВ "Зелений хамелеон" та реалізованих в подальшому на адресу ТОВ "Агелес" товарів, робіт (послуг); згідно наявних відомостей в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС ПП "Джей Март" не має складів, транспортних засобів, кількість працюючих становить лише 3 особи, а також виявлено невідповідність придбаних ПП "Джей Март" та реалізованих в подальшому на адресу ТОВ "Агелес" товарів, робіт (послуг); згідно наявних відомостей в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС ТОВ "Гермес-Пріор" не має складів, транспортних засобів, кількість працюючих становить лише 1 особа, а також виявлено невідповідність придбаних ТОВ "Гермес-Пріор" та реалізованих в подальшому на адресу ТОВ "Агелес" товарів, робіт (послуг); згідно наявних відомостей в інформаційно-аналітичних ресурсах ДФС ТОВ "Авто Експо" не має складів, транспортних засобів, кількість працюючих становить лише 1 особа, а також виявлено невідповідність придбаних ТОВ "Авто Експо" та реалізованих в подальшому на адресу ТОВ "Агелес" товарів, робіт (послуг). Крім того, на запит працівників контролюючого органу ТОВ "Агелес" не надало письмових пояснень з обґрунтуванням необхідності в замовленні інформаційно-консультаційних послуг у перелічених вище суб`єктів господарської діяльності;

- ТОВ "Агелес" неправомірно списано сумнівну дебіторську заборгованість у загальній сумі 503 056 грн, у тому числі по контрагенту ТОВ "Конім Груп" - 297 054 грн, по контрагенту ТОВ "Енергія Інвес Нью" - 206 002 грн. На переконання перевіряючих, позивач дебіторська заборгованість в сумі 206 002 грн не є безнадійною, оскільки не відповідає ознакам, наведеним у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Також всупереч Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" не визначив та не створив величину резерву сумнівних боргів та не проводив класифікацію дебіторської заборгованості (з визначенням коефіцієнту сумнівності).

25.09.2017 ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаних висновків акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №000770/26-15-14-01-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Агелес" з податку на прибуток приватних підприємств на 1 719 368 грн, у тому числі за основним платежем - 1 444 879 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 274 489 грн;

- №000772/26-15-14-01-03, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 3 064 869,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 25.09.2017 №000772/26-15-14-01-03 позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України, у редакції чинній у період до 31.12.2014, об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств визначено прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, загальне поняття "витрат" було закріплене у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в статті 138 ПК України. Зокрема, за змістом норми підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318. Зокрема, за змістом п. 5 - 7 цього П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Зокрема, п. 11 - 16 ПБО 16 визначено склад собівартості продукції, робіт і послуг, а також порядок формування загальновиробничих витрат. Так, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Зокрема, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п. 12 П(С) БО 16).

При цьому, як вбачається зі змісту вказаних пунктів П(С)БО 16, дане Положення не відрізняє процес калькулювання собівартості продукції від калькулювання собівартості робіт і послуг.

Також, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХIV (Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, "первинний документ" - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що "господарська діяльність" - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами ПК України.

Дані висновки суду кореспондують правовій позиції Верховного Суду, що сформована за результатами правового аналізу норм пункту 44.1 статті 44, пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, статті 1, частин 1 і 2 статті 9 Закону №996-ХIV в тексті його постанови від 11.12.2018 у справі №804/6942/16. Зокрема, Верховний Суд відзначив те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Водночас, в у постановах від 16.11.2018 у справі №816/2142/17, від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018 № К/9901/5042/17 Верховний Суд також відзначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000772/26-15-14-01-03 прийняте на підставі тих самих висновків акта перевірки від 28.08.2017 №370/26-15-14-01-03/34426956, які слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000770/26-15-14-01-03.

ТОВ "Агелес" оскаржило податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000770/26-15-14-01-03.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі №826/14047/17, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Агелес" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.09.2019 № 000770/26-15-14-01-03.

Згідно даних рішень підтверджено обґрунтованість висновків акта перевірки від 28.08.2017 №370/26-15-14-01-03/34426956 про порушення ТОВ "Агелес" вимог ПК України під час формування податкової звітності за наслідками нереальних операцій з ПП "Родімар", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Зелений хамелеон", ПП "Джей Март", ТОВ "Гермес-Пріор" і ТОВ "Авто Експо".

Постановою Верховного Суду від 12.07.2019 у справі №826/14047/17 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №826/14047/17 щодо відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.09.2019 № 000770/26-15-14-01-03 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковим зобов`язанням в розмірі 90 055,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22 514,00 грн скасовано та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №826/14047/17 залишено без змін.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 12.07.2019 у справі №826/14047/17 не погодилася з висновками судів попередніх інстанцій в частині правомірності донарахування позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 90 055,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 22 514,00 грн у зв`язку із списанням сумнівної дебіторської заборгованості по операціях з ТОВ "Конім Груп" і ТОВ "Енергія Інвес Нью" як безнадійної, та вважає такий висновок передчасним, з огляду на не встановлення судами обставин щодо вказаних правовідносин.

За наслідками нового розгляду справи №826/14047/17 у вказаній частині Окружним адміністративним судом м. Києва ухвалено рішення від 27.07.2020, яким відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №826/14047/17 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2020 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.09.2017 №000770/26-15-14-01-03 в частині збільшення грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 53 469,88 грн та за штрафними санкціями на суму 13 367,43 грн. У скасованій частині ухвалено нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.09.2017 №000770/26-15-14-01-03 в частині збільшення грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 53 469,88 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 13 367,43 грн.

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2021 у справі №826/14047/17 досліджено правомірність визнання ТОВ "Агелес" як безнадійної дебіторської заборгованості ТОВ "Конім Груп" і ТОВ "Енергія Інвес Нью" на суму 297 054 грн та 206 002 грн. Встановлено, що заборгованість ТОВ "Енергія Інвест Нью" не є безнадійною, у той час як у позивача були наявні підстави для визнання заборгованості ТОВ "Конім Груп" безнадійною у відповідності до пункту «є» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК. Таким чином, відповідачем безпідставно визначено позивачу грошові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 53 469,88 грн та нараховано штрафні санкції на суму 13 367,43 грн.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням наведеного, наявне судове рішення, яке набрало законної сили та яким підтверджено висновки відповідача про нереальність досліджуваних у рамках даної справи операцій ТОВ "Агелес" з ПП "Родімар", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Зелений хамелеон", ПП "Джей Март", ТОВ "Гермес-Пріор" і ТОВ "Авто Експо", а також безпідставність визнання позивачем заборгованості ТОВ "Енергія Інвест Нью" безнадійною.

Відтак, суд вважає встановленими та такими, що не підлягають доказуванню обставини щодо неправомірного формування ТОВ "Агелес" податкової звітності за наслідками задокументованих операцій із ПП "Родімар", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Зелений хамелеон", ПП "Джей Март", ТОВ "Гермес-Пріор" і ТОВ "Авто Експо", а також щодо безпідставності визнання позивачем як безнадійної заборгованості ТОВ "Енергія Інвест Нью".

При цьому, також є встановленим та не підлягає доказуванню обґрунтованість визнання ТОВ "Агелес" безнадійною заборгованості ТОВ "Конім Груп". Також у цій частині суд зважає на наступне.

Згідно підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Наказом Міністерства фінансів України 08.10.1999 №237 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" (П(С)БО 10).

Згідно пункту 4 П(С)БО 10, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Пункт 5 П(С)БО 10 передбачає, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Згідно пунктів 6 та 7 П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Відповідно до пункту 8 П(С)БО 10 величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Згідно пунктів 10, 11 П(С)БО 10 нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

З метою правильного вирішення спору судом вжито заходів для дослідження господарських правовідносин в межах яких виникла дебіторська заборгованість, за якими господарськими операціями та в межах яких договорів, період виникнення такої заборгованості, в якому періоді позивачем сформовано резерв сумнівних боргів, за яким методом визначалась величина резерву сумнівних боргів, чи мав право позивач включати до такого резерву дебіторську заборгованість по ТОВ "Енергія Інвес Нью" та ТОВ "Конім Груп", та з наданих сторонами доказів встановлено наступне.

Суд зазначає, що за змістом позовної заяви позивач заперечував по суті лише законність та обґрунтованість висновків акта перевірки в частині, що стосуються правильності та достовірності декларування ним результатів за операціями з ПП "Родімар", ТОВ "Віва-Торг", ТОВ "Зелений хамелеон", ПП "Джей Март", ТОВ "Гермес-Пріор" і ТОВ "Авто Експо". Натомість щодо висновку контролюючого органу про завищення ТОВ "Агелес" витрат на суму списаної сумнівної дебіторської заборгованості жодні заперечення відсутні.

При цьому, ТОВ "Агелес" надано додаткові пояснення щодо вказаного питання за змістом яких встановлено таке.

11.03.2014 Господарським судом м. Києва видано наказ №910/124/2013 про примусове виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 в частині стягнення з ТОВ "Конім Груп" на користь ТОВ "Агелес", зокрема, основний борг в сумі 297 054 грн.

Постановою державного виконавця від 23.03.2016 №45292910 ТОВ "Агелес" (Стягувачу) повернуто виконавчий документ (наказ Господарського суду м. Києва від 11.03.2014 №910/124/2013) у зв`язку із відсутністю джерел погашення заборгованості у ТОВ "Конім Груп" (Боржника).

Наказом ТОВ "Агелес" від 30.09.2016 №7 вирішено списати дебіторську заборгованість ТОВ "Конім Груп" у сумі 297 054 грн.

В свою чергу, відповідач не подав окремих пояснень щодо цього питання. При цьому, правова позиція відповідача викладена у акті перевірки в якому зазначено, що до перевірки надано картку рахунку 94 згідно якої ТОВ "Агелес" списано безнадійну в загальній сумі 503 056 грн, у тому числі по контрагенту ТОВ "Конім Груп" - 297 054 грн, по контрагенту ТОВ "Енергія Інвес Нью" - 206 002 грн. При цьому, в порушення П(С)БО 10 ТОВ "Агелес" невірно сформовано резерв сумнівних боргів.

Так, відповідач зазначає, що ТОВ "Агелес" безпідставно завищено витрати за 2016 рік на суму дебіторської заборгованості в сумі 297 054,99 грн по ТОВ "Конім Груп". Термін виникнення дебіторської заборгованості 2012 рік. Відповідно до наданих до перевірки документів ТОВ "Агелес" зверталось у 2013 році до судової інстанції з приводу стягнення з боржника ТОВ "Конім Груп" заборгованості. На думку відповідача позивач мав застосувати підпункт 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 ПК України, в редакції від 06.12.2012 №5519-VI, що діяв у 2013 році, згідно якого платник податку-продавець товару (робіт, послуг) має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості. Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця. Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, зобов`язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що норма підпункту 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 ПК України до 01.01.2015 надавала право платнику податків, який є продавцем товарів, робіт, послуг, зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості, за умови, зокрема, звернення до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця.

Тобто зменшити суму доходу на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт чи наданих послуг, оплата по яких контрагентом затримана (не здійснена), за умови звернення до суду про стягнення такої заборгованості, є саме правом платника податків, а не обов`язком.

При цьому, жодними нормами чинного законодавства не передбачено на підставі яких документів борг може бути визнаний сумнівний.

Відповідно до листа Міністерства Фінансів України від 09.12.2003 №31-04200-30- 5/7021, якщо обставини засвідчують і професійним судженням підтверджують невпевненість одержання доходу (непогашений дебіторської заборгованості), то створюється резерв сумнівних боргів.

Отже, платники податків самостійно вирішують, чи створювати їм резерв сумнівних боргів, чи ні.

Разом з цим, диспозитивність щодо визнання платником податків заборгованості сумнівною не поширюється на визнання заборгованості безнадійною для чого обов`язковою є наявність умов, передбачених підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Тому, визнання платником податків заборгованості сумнівною автоматично не свідчить про те, що така заборгованість є безнадійною у розумінні ПК України.

З огляду на наведене, є безпідставними висновки відповідача про обов`язковість застосування позивачем до дебіторської заборгованості у сумі 297 054,99 грн по ТОВ "Конім Груп" вимог підпункту 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 ПК України.

При цьому, така заборгованість є безнадійною заборгованістю у розумінні підпункту 14.1.11 (є) пункту 14.1 статті 14 ПК України, адже постановою державного виконавця від 23.03.2016 №45292910 підтверджено, що прострочена заборгованість ТОВ "Конім Груп" у сумі 297 054,99 грн, не погашена внаслідок недостатності майна ТОВ "Конім Груп", а дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до погашення заборгованості.

Відтак, позивач правомірно включив до складу витрат безнадійну заборгованість по ТОВ "Конім Груп" у сумі 297 054,99 грн.

Пунктом 136.1 статті 136 ПК України визначено, що базова (основна) ставка податку на прибуток підприємств становить 18 відсотків.

Таким чином, є безпідставними висновки відповідача про заниження ТОВ "Агелес" суми об`єкта оподаткування податком на прибуток на 297 054,99 грн, а відтак й про завищення на цю суму розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі №804/9072/16 зауважив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи наведені обставини у сукупності суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000772/26-15-14-01-03 у частині зменшення ТОВ "Агелес" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 297 054,99 грн. В іншій частині, а саме щодо зменшення ТОВ "Агелес" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2 767 814,01 грн, податкове повідомлення-рішення від 25.09.2017 №000772/26-15-14-01-03 суд вважає правомірним.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині задоволення майнових вимог позивача у сумі 297 054,99 грн, останньому підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір в сумі 4455,82 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 25.09.2017 №000772/26-15-14-01-03 у частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 297 054,99 грн.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агелес" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4455,82 грн (чотири тисячі чотириста п`ятдесят п`ять гривень вісімдесят дві копійки).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агелес" (місцезнаходження юридичної особи: 02090, місто Київ, вулиця Сосюри, будинок 6, офіс 208; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 34426956).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Повний текст рішення складено й проголошено в судовому засіданні 09.02.2021.

Суддя О.М. Чудак

Часті запитання

Який тип судового документу № 94768193 ?

Документ № 94768193 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 94768193 ?

Дата ухвалення - 09.02.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 94768193 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 94768193 ?

В Окружной административный суд города Киева
Предыдущий документ : 94768192
Следующий документ : 94768194